Показати співзвучність ідеї Г.Ващенка про мету виховання із завданнями української національної школи на сучасному етапі розвитку нашого суспільства

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є :

1. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури, мови.

2. Формування на їх основі особистісних рис громадянина України, які включають у себе національну свідомість, розвинуту духовність, моральну, естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру.

3. Розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

З розуміння мети життя випливає таке поняття як ідеал. Дане поняття відіграє суттєву роль у процесі виховання. Найбільш широко поняття ідеалу національного виховання розкриває Г.Ващенко у своїх творах «Виховний ідеал», «Виховна роль мистецтва» та ін. В основу свого розуміння ідеалу національного виховання автор кладе загальнолюдські і національні вартості, що є духовним надбанням народу. До загальнолюдських вартостей належить моральний закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові і краси. Носієм всіх цих вартостей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння вищому ідеалу. Водночас людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється серед інших своєю мовою, культурою, звичаями. Саме звідси, з походження людини, починається для неї поняття свого народу, своєї нації, свого етносу.

Таким чином, ідеал національного виховання ґрунтується на двох головних цілях: служіння Богові і своїй нації. Бог – це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса. Нація – реальна земна спільнота, у житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські вартості. В педагогічносу сенсі виховний ідеал – людина, яка служить Богові і Україні. Така орієнтація приводить Ващенка до категоричного протиставлення українського нац.виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, яка ґрунтується на матеріалізмі і атеїзмі; а з другого – націонал соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.

Національне виховання в українській школі повинно орієнтуватися на історичні потреби нації, головною серед яких є державотворення. Проте, сформульована ще в довоєнні роки, загальна ціль виховання – прилучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської – залишається основоположною. Народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи свою національну само зосередженість, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О.Вишневський).

Співзвучність ідеї Ващенка - української національної школи полягає у наступному: виховання Людини, свідомого громадянина високих громадських якостей, які базуються на християнських засадах, які люди складатимуть національно зрілий народ. Також повага до надбань національної культури, звичаїв, традицій, і на цій основі підготовка особистості до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, товариша.

1. Громадянин: формування людини з яскраво вираженою активною громадською позицією, з почуттям обов’язку і відповідальності перед суспільством, національне виховання – історія України, героїчне минуле народу.

2. Трудівник: вміння і бажання активно працювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності , національне виховання – споконвічно складені норми і культура праці до землі, повага до праці.

3. Громадський діяч: активна участь особистості в громадському житті, національне виховання – історія України, героїчне минуле її народу, бажання покращити життя народу, країни.

4. Сім’янин: майбутній чоловік, батько, мати, дружина, сформовані поколіннями народу норми поведінки у сім’ї, родині, на вулиці, в громадських місцях: повага до старших, обов’язки, які накладаються на кожного члена родини.

5. Товариш: володіння вміннями розуміти іншу людину, відчувати жалість, поступатись, (християнські засади – 10 заповідей Божих, 6 правд Віри)

Виховання забезпечує у сім’ї всебічних розвиток особистості: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання. У зміст національного виховання входить утвердження рис національного характеру, усунення, запобігання негативних рис.

30.розкрити можливі причини конфліктів між педагогами і учнями.

Конфлікти виникають практично в усіх сферах людського життя. Є багато визначень, але всі вони наголошують на винекненні протиріччя, різнобіжності. Конфліктна ситуація – це наявність протилежних думок, потреб, інтересів. Конфлікт – це зіткнення протилежних думок, інтересів, цінностей, що супроводжується негативними емоціями. Тобто конфлікт являє собою єджність конфліктної ситуації з конфліктною взаємодією. Є думки, що конфлікт – це завжди негативне явище, проте під час конфлікту опоненти мають змогу відкрито висловити свої думки, почуття, переконання. В цьому полягає позитивний сенс конфлікту.

Є різні типи конфліктів, що виникають у шк.середовищі: “учн.-учн.”, “учн.-вч.”, “учн.-батьки”, “вч.-батьки”. Особливістю шк.конфліктів є те, що в них залучені учні, психіка яких дуже вразлива, тому їх наслідки є непередбачувані, що накладає на вчителя особливу відповідальність щодо уникнення чи врегулювання конфліктів. Вчитель повинен розглядати конфлікт, як задачу, яку потрібно розв’язати швидко, з найменшими псих. втратами на користь учасників.

Незаперечним є той факт, що конфлікт краще попередити, ніж потім розв’язувати. Тому вчителю треба дотримуватись неконфліктної поведінки. Якщо не вдалось уникнути, то його слід толерантно розв’язати. На всіх етапах вирішення шк.конфлікту вчитель повинен зберігати спокій, підтримувати в учасників повагу до себе та взаємоповагу. Вчитель повинен бути авторитетом, щоб керувати конфліктом. Щоб розрядити конфлікт, потрібно провести бесіду з обома сторонами.

Виникали конфлікти і у Макаренка з його вихованцями. Про це свідчить і той факт, що одного разу у стані гніву і образи Макаренко вдарив Задорова – одного з своїх вихованців. Це сталось, коли хлопець не послухав вчителя і звернувся до нього на “ти”, а також через крадіжки і бійки. Він казав: “як-більше вимог до людини, як-більше поваг до неї.”

Причини і шляхи подолання конфлікту у “уч.-вчитель”: 1)нелюбов до предмету – зацікавити, 2)нелюбов до вчителя – поговорити з учнем, 3)незадоволення оцінкою – оцінки вмотивовувати, 4)труднощі, проблеми в сім’ї – виявити і допомогти, 5)нецікава тема – зацікавити.

Риси особистості педагога, що не конфліктує з учнями: доступність, дружелюбність, терпеливість, знання свого предмету, майстерність викладання, висока вимогливість до учнів, об’єктивна оцінка знань і поведінки, врівноваженість, добродушний гумор, інтерес до справ учнів, справедливість, делікатність…

Поиск по сайту: