Скласти та обґрунтувати анкету для виявлення професійних інтересів учнів випускних класів

Наукове дослідження - це особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт. Критерії ефективності: одержання нового наукового результату, поповнення теоретичних знань, які сприяють процесу в-ня, навч. розвитку вихованців. Вимоги до результатів: суспільна актуальність; наукова новизна: теоретична і практична значущість: наукова об'єктивність та достовірність; доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або практичній діяльності, показ міри меж і умов ефективності застос. одерж. результатів.

Метод нпд - це шлях вивчення та опанування складних психолого-педагог. процесів формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання та навчання. Анкетування- метод збору фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спец. поставленими питаннями. Анкети є: відкриті, закриті, напіввідкриті_; полярні. Вимоги: підбір питань, що найточніше характеризують явищ і дають надійну інформацію; використання як прямих, так і непрямих запит, виключення підказок у формуванні питання; попередження двоїстого розуміння змісту запитання, використання як закритих; так і відкритих запитань, використання попередньої перевірки ступеня розуміння запитань на невеликій к-сті учнів; віднесення корекції до анкети. Відкрита - досліджуваний сам формулює відповідь на по­ставлене запитання. Інформативніші, але складніші в обробці. Закриті - вибирають одну із запропонованих відповідей, легкі для обробки результатів. Позит. сторони анкет - можливість одночасного обстежен­ня багатьох учнів, ожливість одержання багатого матеріалу. Недоліки - суб'єктивність, неможливість зіставити відповіді з реальною діяльністю та поведінкою. Профорієнтаційна робота.

Завдання; підготовка до свідомого вибору професії, що мо­жливий за таких умов, знання учнями якомога більше про­фесій, їх особливостей, вміння порівняти свої можливості з вимогами професії, врахування потреб суспільства Зміс: розкриття перспектив галузі, в якій учень, має намір обрати професію, місце обраної серед інших, перспективи вдосконалення, свого професійного знання, умови роботи, обсяг знань, умінь, навичок, які вимагає професія. Етапи проф. роботи: проф.. інформація, проф.. діагностика, проф.. консультація, проф. відбір, проф.. адаптація.

Методика: у процесі вивч. предметів трудового циклу та ін. і під час позакласної, виховної роботи, у сім'ї. Пропонована анкета дозволяє визначити інтереси до того чи іншого предмета, схильності до певного виду діяльності, особливості темпераменту та інші значимі параметри для вибору майб. професії. Анкета складається з 120 питань, по­ділених на 15 блоків, кожен з яких характеризує певний вид діяльності (математики, хімії, біології, географії, техніки, електроніки, літератури та журналістики, юриспруденції, історії, педагогіки, медицини, сфери обслуговування; спорту та військової справи, мистецтва: музики і театру, мистецтво живопису.) Учням роздають бланки з

готовими таблицями Учні відповідають на всі запитання анкети і мають поставити у відповідній клітинці бланку: 2 - якщо "любить, подобається, хотів би займатись тим, про що говориться у запитанні", 0- не любить, не подобається". 1- "не впевнений" Підрахову­ють бали в кожному рядку бланка. Найбільші результати вказують на ту галузь в якій інтереси виявляються в біль­шій мірі (автор - Айзек)

Сухомлинський: „ учнів до вибору професії слід залучати ще в школі, в сім’ї (в діяльності, що створює матеріальні блага).

4. Спланувати систему виховних заходів з самовиховання.

Самовихоння - систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і удосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних

Умови: 1. в дитячому колективі створений сприятливий для самовиховання маорально-психол. клімат. 2.в учня, що хоче займатись самових. сформувався ідеал, до яко­го він прагне, 3.в учнів наявний певній рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свою поведінку. 4. учні мають певні знання і з психології 5. можуть виявити свої позитивні риси і недоліки 6. мають, певний рівень сили волі, вміння долати труднощі.

Етапи педагогічного керівництва самовихованням: 1) підготовчий (переконати учнів у необхідності зайнятись самовихованням, можливості досягти бажані результати) 2) допомога в складанні програми 3) організація контролю за ходом виконання програми, що згодом пе­реходить у самоконтроль.

Програма: 1) Підготовчий (Спостереження за собою, оцінка результа­тів своєї роботи) а) Виховна година "Чи потрібно мені вдосконалюватись?" (переконатий учнів у необхідності зайнятись самовихован­ням, можливості досягти бажані результати) б) групова бесіда "'Хто я?" 2) Робота з учнями, що виявили бажання зайнятись самовихованням (пізнання себе) а) дослідження моральних якостей особистості *година тематичного спілкування "Ти навколо людей і люди навколо тебе" * бесіда "Учись володіти собою" * наука спілкування "Ти знаєш, що ти людина?" * бесіда "'Культура спілкування з ровесниками" * тести на виявлення індивідуальних здібностей (моє коло інтересів, чи знаєте ви себе, психологічна сумісність, чи я є мрійною людиною, чи здатний я до співпраці, чи конфлікт­на я людина) * бесіда "'Чи можу я адекватно оцінити себе" * тренініг-практикум "У одному ланцюжку" (набір ситуацій запропонованих або самими учнями, або розроблених клас. керів. з психологом з метою формування схеми поведінки для виходу із несприятливих ситуацій). Аналіз. не лише спосіб розв'язання, але й спосіб взаємодії один з одним * філософський стіл "Духовність - храм душі людської'" (пе­редує завдання- обговорити з батьками, що таке духовність) * виховна година "Установка на самозначимість" (вирішення міжособистих взаємин у колективі) * бесіда з учнями які не можуть встановити дружні стосунки із однокласниками * бесіда "Що спонукає наші вчинки" * національне і сімейне виховання "Крізь зболений час і ду­ховні руїни, вертайсь рідна мово в Україну", ''Складний шлях прощення”' * бесіда "Пошук морального дороговказу'' * бесіда "У пошуках істини" б) фізіологічне пізнання: *- бесіда ''особиста гігієна учня" *- бесіда "фізичний розвиток - запорука здорової людини" *- вечори-зустрічі а лікарями, психологами, керівниками спортивних секцій. *- участь у спортивних змаганнях школи *- бесіда "Дружба хлопців і дівчат" *- бесіда "СНІД - найнебезпечніша хвороба століття"

- виховна година з проблем алголізму і наркоманії "'Доро­га в безодню" с) розумові можливості: *- участь у конкурсах "Юний ерудит". "Поле чудес" *- бесіда "Не соромно не знати, а соромно не вчитись'" *- вих. година "Цікавий світ професії" 3) Порівняння власних якостей і рис з ідеалом. *- бесіда "Невпинність духовного зростання" 4) Складання програми самовиховання "Спланований хід роботи над собою"

Сухомлинський: в самових. важливим є втілення виховної думки про те, що учень є індивідом, живе серед людей, тому має вміти контролювати себе. Вчитель має досягнути, щоб характерною рисою духовного світу учня була щирість, співчутливість, зворушливість.

5. заходи із згуртування колективу

Сухомлинськький: колектив – творіння педагога.

Макаренко необхідною умовою найбільш повного розвитку особистості вважав повноцінний колектив. Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу. Ф-ії колективу: організаторська, виховна, стимулювання.

Учнівський колектив – це група учнів, об’єднана загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, має органи самоврядування, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднання особистих і колективних інтересів, динамічною життєдіяльністю.

Cтрижнем педагогіки Макаренка є вчення про дит.колектив. важливою умовою його існування він називав контактність: члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного свою думку. Він вважав, що ст-ра колективу повинна бути багатоваріативною, динамічною і важливою його ланкою вважав первинний колектив, а нацбільш вдалою формою – різновіковий загін. Такі загони він практикував у колонії ім.Дзержинського, організовуючи їх за виробничою ознакою. Важливу роль в організації колективу Макаренко відводив зведеним загонам – тимчасові робочі загони (існували доти, поки не було виконано певне завдання). Найвищим органом самуврядування колективу були загальні збори, що вирішували більшість питань. На них обирались робочі органи самоврядування: рада колективу, санкомісія, господарська комісія, господарська комісія і уповноважені.

Макаренко запропонував класифікацію колективів за стадіями іх розвитку, залежно від того, ким пред’являються вимоги у вирішенні питань: 1)колективу ще нема, керівник змушений виступати “диктатором”; 2)виділяються активісти, що підтримують керівника і беруть на себе частину його повноважень; 3)колектив складений, більшість ф-ії керівника перейшла до активу; 4)кожен перебуває на рівні самовиховання, ставлячи колективну вимогу сам до себе. Педагог вважав, що в колективі повинні бутивзаємини відповідальної залежності, спільної відповідальності за колективну справу. Він запровадив методику паралельної дії, розробив систему перспективних ліній(далекі і близькі цілі) і сформулював закон колективу: рух – форма його життя, зупинка – форма його смерті. Велике значення Макаренко віддавав традиціям, що дають змогу зберегти досвід минулих літ.

Сухомлинський суттєво розширив вчення Макаренка про колектив. У “Сто порад вчителю” він зазначає: “дитячий, підлітковий, юнацький коллектив – дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами струмочків”. Він вважав, що дитячий колектив створюється поступово, крок за кроком і розглядає його дуже складну єдність кількох наріжних камнів: ідейної, інтелектуальної, ьемоційної, організаційної спільності. На думку Сухомлинського, для закладення початкових підвалин колективу надзвичайно важливо, щоб дти прагнули робити добро і водночас були нетерпимі до зла. Колектив тоді є великою виховною силою, коли він увесь час духовно зростає. Він застерігав проти поділу колективу на актив і пасив, вважав, що без розумного педагога нема колективу.

Заходи: бесіда “Що ми запозичимо у інших класів?”, залучення до класних та шкільних свят, родинні свята, культпоходи, екскурсії, інд.бесіди з учнями, що не можуть встановити дружніх стасунків у класі…

Шляхи згуртування учнівського колективу:

v Наявність системи перспективних ліній

v Дотримання Макаренівського принципу паралельної дії

v Зміцнення позитивних традицій

v Формування громадської думки

v Використання учнівського самоврядування у згуртуванні.

v Організація змагання

v Спільні справи

v Взаємна інформація про стан справ у різних колективах

7. Скласти і обґрунтувати план перевиховання педагогічно занедбаного учня.

Перевиховання– це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

У своїй книзі «100 порад вчителю» Сухомлинський зазначає «з найміцніших горішків нашої педагогічної творчості – робота з «важкими учнями». Важковиховуваність учнів видатний педагог пояснює особливостями її внутрішнього складу, необхідністю формування для неї своєрідної «другої програми». Сухомлинський писав, що у тому, що читає «важка дитина», з чим вона зустрічається в навколишньому світі час від часу має відкриватися щось таке, що дивувало б, вражало б її. Педагог заперечує будь-які насильницько-авторитарні методи подолання недоліків у характерній поведінці важковиховуваного учня. На думку вченого «важка дитина» не повинна відчувати, що на неї здійснюється будь-який виховний вплив, який такий учень може сприймати як утиски власного «Я».

Виходячи з цього головними завданнями виховної роботи з важковиховуваними учнями є такі:

1. створення для нього «ідеального мікросередовища» у якому такий учень міг би максимально реалізувати свої позитивні якості (заняття у спортивній секції, робота у гуртку технічної творчості, підготовка тематичних дискотек чи вечорів відпочинку);

2. спроби максимальної ізоляції від шкідливих впливів (наприклад, залучення до різних форм участі у групах продовженого дня учня, які виховуються в неблагополучних сім’ях);

3. активне включення важковиховуваного підлітка в роботу класного колективу, наділення його відповідальним дорученням, створенням навколо нього сприятливої аури, доброзичливості і взаєморозуміння з боку ровесників;

4. становлення довірливих стосунків з важковиховуваним учнем шляхом відсторонених бесід про його інтереси, уподобання;

5. правове інформування та виховання учня через масові заходи (зустрічі класу з представниками правоохоронних органів, правові кінолекторії та ін.)

План перевиховання педагогічно занедбаного учня:

· Вивчення учня згідно вище наведеної програми.

· Проведення індивідуальної бесіди.

· Відвідування учня вдома, бесіда з батьками.

План виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним зверненням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу. План визначається насамперед життям. План виховання охоплює всю багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе безперечно користь вихователеві в тому разі, якщо буде продумано моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою і планування, і практичної роботи є в зв’язку з цим наступність і розвиток того, що вже досягнуто. Можна сказати, що одна з таємниць виховання полягає в тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці цього не помічали. Як виховати справжню людину? «Виховати справжню людину, навчити її жити – це значить виховати в неї почуття громадського обов’язку, навчити служити обов’язку».

Поиск по сайту: