Скласти і обгрунтувати схему вивчення учня і використані для цього методи

К. Д. Ушинський писав: “Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім узнати її також в усіх відношеннях”. Отже, щоб виховувати, треба вивчити, а для цього використовують різні методи.

Метод науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Для дослідження підбирають оптимальний комплекс методів. Виділяють такі методи науково-педагогічного дослідження: пед. спостереження, бесіди, інтерв’ю, анкетування, експерименту, вивчення шк. документації і учн.робіт, рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-педагогічного тестування, соціометрія, ранжування, моделювання й теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.

Для вивчення учня пропоную таку схему:

· Заг. відомості про учня (біографічні дані, соціально-побутові умови, стан здоров’я).

· Заг. рівень розвитку (психічний, інтелектуальний, індивідуально-психологічні особливості).

· Навчальна діяльність.

· Громадська активність.

На педагогічній практиці я також вивчала учня, використовуючи ці методи. При цьому я не раз зверталась до праць і порад видатних педагогів, бо за відсутністю досвіду це зробити важко.

Макаренко зазначав, що коли в колонію прибули перші 6 вихованців, він перечитав багато педагогічної літератури, вивчив їх “справи”, уважно спостерігав за кожним з них, що допомогло у подальшому їх вихованні та навчанні.

Сухомлинський також велику увагу приділяв вивченню своїх вихованців. У своєму творі “Серце віддаю дітям” він зазначає, що він виділив рік перед навчанням,щоб добре взнати кожну дитину, глибоко вивчити індивідуальні особливості їх сприймання, мислення і розумової праці, а потім ще роками спостерігав за ними, відкриваючи щось нове. “Треба також добре знати індивідуальні особливості здоров’я кожного учня – без цього не можна нормально вчити.” Але Сухомлинський вважав: щоб добре вивчити дітей, треба добре знати сім’ю.

У творі “Павлинська середня школа” Сухомлинський зазначає, що обов’язком колективу школи було, щоб усе, що стосується кожної дитини знали всі педагоги. Пед. колектив школи прагнув поставити вивчення дитини в сім’ї і школі на наукову основу.

2. Скласти і обгрунтувати схему вивчення учнівського колективу.

Макаренко необхідною умовою найбільш повного розвитку особистості вважав повноцінний колектив. Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу. Ф-ії колективу: організаторська, виховна, стимулювання.

Учнівський колектив – це група учнів, об’єднана загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, має органи самоврядування, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднання особистих і колективних інтересів, динамічною життєдіяльністю.

Важливою умовою управління учн.колективом є розробка методики вивчення колективу, форм і методів аналізу одержаної інформації. Лише на основі об’єктивних даних педагог може правильно оцінити ситуацію і обрати засоби пед.впливу. для цього я пропоную таку схему:

· Склад класу за віком, національністю і статтю.

· Актив класу.

· Стан згуртованості і організованості класу.

· Громадська робота класу.

· Кругозір учнів.

Для вивчення колективу потрібно використовувати комплекс методів науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання (пед.спостереження, бесіда, експерименту, вивч. шк. документації і учн. робіт, рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-педагогічного тестування, соціометрія, ранжування й теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки)

Cтрижнем педагогіки Макаренка є вчення про дит.колектив. важливою умовою його існування він називав контактність: члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного свою думку. Він вважав, що ст-ра колективу повинна бути багатоваріативною, динамічною і важливою його ланкою вважав первинний колектив, а нацбільш вдалою формою – різновіковий загін. Такі загони він практикував у колонії ім.Дзержинського, організовуючи їх за виробничою ознакою. Важливу роль в організації колективу Макаренко відводив зведеним загонам – тимчасові робочі загони (існували доти, поки не було виконано певне завдання). Найвищим органом самуврядування колективу були загальні збори, що вирішували більшість питань. На них обирались робочі органи самоврядування: рада колективу, санкомісія, господарська комісія, господарська комісія і уповноважені.

Макаренко запропонував класифікацію колективів за стадіями іх розвитку, залежно від того, ким пред’являються вимоги у вирішенні питань: 1)колективу ще нема, керівник змушений виступати “диктатором”; 2)виділяються активісти, що підтримують керівника і беруть на себе частину його повноважень; 3)колектив складений, більшість ф-ії керівника перейшла до активу; 4)кожен перебуває на рівні самовиховання, ставлячи колективну вимогу сам до себе.

Педагог вважав, що в колективі повинні бутивзаємини відповідальної залежності, спільної відповідальності за колективну справу. Він запровадив методику паралельної дії, розробив систему перспективних ліній(далекі і близькі цілі) і сформулював закон колективу: рух – форма його життя, зупинка – форма його смерті. Велике значення Макаренко віддавав традиціям, що дають змогу зберегти досвід минулих літ.

Сухомлинський суттєво розширив вчення Макаренка про колектив. У “Сто порад вчителю” він зазначає: “дитячий, підлітковий, юнацький коллектив – дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами струмочків”. Він вважав, що дитячий колектив створюється поступово, крок за кроком і розглядає його дуже складну єдність кількох наріжних камнів: ідейної, інтелектуальної, ьемоційної, організаційної спільності. На думку Сухомлинського, для закладення початкових підвалин колективу надзвичайно важливо, щоб дти прагнули робити добро і водночас були нетерпимі до зла. Колектив тоді є великою виховною силою, коли він увесь час духовно зростає. Він застерігав проти поділу колективу на актив і пасив, вважав, що без розумного педагога нема колективу.

Поиск по сайту: