Зміст профілактичної роботи

Зміст заходів профілактичної програми визначається відповідно до того, як у різних вікових групах відбувається нагромадження знань про наркотики і формування ставлення до них.

10-12 років

Цікавить усе, що пов'язано з наркотиками - їхня дія, способи вжи­вання. Про наслідки зловживання якщо і чули, то не сприймають все­рйоз. Самі наркотики не вживають (можлива токсикоманія), тільки дехто має знайомих, які вживають наркотики. Знання часткові, недо­стовірні, отримані з чужих слів.

12-14 років

Основний інтерес викликає можливість уживання "легких" нарко­тиків - маріхуана за наркотик не визнається. Про існування глобальної проблеми замислюються лише деякі, мало хто пробував наркотик - з цікавості, знайомі зі споживачами - усі.

Про наркотики знають багато - з досвіду знайомих чи з допові дей. Багато недостовірної інформації. Небезпека зловживання сильно недооцінюється. Говорять про проблему тільки між собою.

14-16 років

Стосовно ставлення до наркотиків формується 3 групи:

1. "Ті, хто вживають і співчувають" - цікавлять питання, пов'язані зі зниженням ризику при вживанні, з можливістю і триваліс­тю вживання без наявності залежності. Уживання вважається ознакою незалежності. Серед членів цієї групи багато лідерів.

2. "Радикальні супротивники" - "сам ніколи не буду і не дам гинути другу" - багато хто з членів цієї групи вважають уживання наркотиків ознакою слабкості та неповноцінності.

3. Група, що не визначила свого ставлення до наркотиків. Значна її частина може почати вживання під впливом друзів.

16-18 років

Групи зберігаються, але кількість тих, хто не визначився, значно зменшується. Якісно змінюється зміст знань про наркотики - вони де­талізуються і стають більш об'єктивними.

У групі "Ті, хто вживають і співчувають" пожинають перші плоди, у зв'язку з цим найбільший інтерес викликають кримінальні наслідки вживання і швидкість розвитку процесів, що впливають на здоров'я. Глобальною проблемою наркоманію вважають лише деякі.

Серед радикальних супротивників зростає кількість людей, що ус­відомлюють необхідність активних дій, спрямованих на зміну ситуації. Розробляючи стратегії профілактики, варто враховувати їхній можли­вий потенціал як пілотних учасників профілактики.

Що варто знати учасникам програми профілактики наркоманій про фактори, які сприяють вживанню наркотичних речовин підлітками та молоддю.

Психологи та лікарі-наркологи відзначають наступні обставини, що сприяють прилученню до наркотиків і підвищують ризик захворювання наркоманією. Ці фактори можна розділити на дві групи - медичні і соціальні.

Медичні:

1. Патологія вагітності й ускладнені пологи.

2. Важкі та/чи хронічні захворювання, перенесені в дитячому віці.

3. Струси головного мозку (багаторазові).

4. Алкоголызм або наркоманыя в кого-небудь ыз близьких чи родичыв близьких людей;

5. Психічні захворювання, важкий характер або часті порушення загальноприйнятих правил поведінки в кого-небудь із близьких родичів.

Соціальні:

1. Неповна родина.

2. Постійна зайнятість батьків, недостатня увага до дитини.

3. Відсутність братів і сестер.

4. Ранній (12-13 років) початок самостійного життя і передчасне звільнення від опіки батьків.

5. Гіперопіка з боку батьків.

6. Перекручені сімейні стосунки, що призводять до неправильного засвоєння соціальних ролей.

7. Легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння то­го, як вони дістаються.

Під впливом соціальних факторів, так чи інакше, у людини відбу­вається деформація особистості, формується неадекватна система цін­ностей, неадекватно знижується або завищується рівень домагань, з'являється "спустошеність", що призводить до відстороненості. Під впливом медичних факторів ослаблений організм часто не в змозі про­тистояти негативним впливам середовища, знаходити сили для подо­лання важких життєвих ситуацій. Людина намагається знайти свій спо­сіб уникнути вирішення проблем, що спочатку і дозволяє зробити нар­котик. Багато хто піддаються впливу зазначених факторів, і в таких людей, що навіть не стали наркоманами, завжди вище ризик розвитку захворювання аж до стадії залежності після одноразового вживання наркотиків.

Необхідно сказати про існуючі стадії розвитку захворювання. Ці знання дають можливість не тільки розпізнати факт уживання наркоти­ків, але і правильно визначити стиль поведінки, обсяг і напрямок нада­ної допомоги.

Існує медична класифікація стадій розвитку наркоманій. Вона за­снована на аналізі прояву різних форм залежності - соціальної, психіч­ної та фізичної.

Про соціальну залежність говорять тоді, коли підліток чи молода людина ще не почала вживання наркотиків, але опиняється у середо­вищі, в якому їх вживають, приймає їхній стиль поведінки, ставлення до наркотиків і зовнішні атрибути групи. Вона внутрішньо готова сама почати вживання. Часто до такої групи можна належати, тільки спові­дуючи її принципи і підкоряючись її правилам. Бажання не бути відторг­нутим цією групою може бути настільки сильним, що перекручує звич­ні уявлення, змінює поведінку. Невід'ємна умова цієї стадії захворю­вання - наявність групи (яка може формуватися навіть навколо однієї людини, яка вживає наркотики). Єдиним способом запобігання подаль­шого розвитку захворювання є своєчасне виявлення і руйнування групи. Необхідно працювати з лідерами групи, перешкоджати залученню до неї нових членів, нехай навіть шляхом ізоляції лідерів. На цьому етапі зупинити розвиток захворювання простіше за все. Якщо упустити цей момент, то це призведе до ускладнення подальших контактів із членами групи, для яких розвиток захворювання може перейти на на ступну стадію.

Після початку вживання наркотиків у підлітка, молодої людини швидко формується психічна залежність. Вона виявляється в тому, що людина прагне знову повернути стан, який уже спробувала, відчула, знаходячись у наркотичному сп'янінні. Вона прагне або одержати при­ємні відчуття від уживання наркотиків, що можуть бути дуже сильні, або, знаходячись під впливом наркотиків, відвернутися від неприємних переживань і негативних емоцій. У першому випадку людина, коли вона позбавлена можливості приймати наркотики, сприймає дійсність "сірою", недостатньо динамічною і живою, у другому, людина стає пригніченою проблемами, яких вона й намагалася уникнути, звертаю­чись до вживання наркотиків. Залежно від виду наркотику прояви цьо­го стану можуть бути різними. Прагнення уникнути психологічного й емоційного дискомфорту настільки сильне, що людина не в силах від­мовитися від подальшого вживання. На цій стадії захворювання їй вже необхідна допомога фахівців - психологів і лікарів. Позитивні резуль­тати при цьому можливі тільки за підтримки близьких людей, особливо батьків.

При більш тривалому вживанні наркотиків формується фізична за­лежність, що з'являється унаслідок включення наркотику в процес обміну речовин.

У цьому випадку при припиненні прийому спостерігається стан фі­зичного дискомфорту різного ступеня - від легкого нездужання до важ­ких проявів абстинентного синдрому. Конкретні його симптоми зале­жать від виду наркотику і від особливостей організму людини. Такому хворому необхідна серйозна медична допомога для того, щоб витримати стан абстиненції.

Залежно від стадії захворювання змінюється і частота вживання нар­котиків - від періоду проб через епізодичне вживання до систематичного. Однак систематичне вживання не обов'язково пов'язано з наявністю фізичної залежності, а може початися і значно раніше.

Поиск по сайту: