Витрати на тривале лікування і профілактику хронічних захворювань, передчасні смерті, малорухомий спосіб життя населення стають "податком" для майбутніх поколінь. Шкідливі звички і пов'язаний з цим поганий стан здоров'я зумовлені такими факторами, як недостатня освіченість й обмежений доступ до профілактичних заходів у дитячому і підлітковому віці. Тому створене нами суспільство становить замкнене коло: кошти, вилучені зі сфери профілактичної медицини і виховання молоді на надання допомоги людям похилого віку, збільшують проблеми охорони здоров'я майбутніх поколінь у міру їхнього старіння.
Спосіб життя людей залежить від тих цінностей, пріоритетів, практичних можливостей та труднощів, які є невід'ємним елементом повсякденного їхнього життя. Особливості способу життя суспільств, соціальних груп та окремих осіб переплітаються один з одним, у результаті чого формуються стереотипи дій, що повторюються і трансформуються із покоління у покоління. Ті чи інші погляди, позиції, навички, вміння та форми поведінки, що впливають на здоров'я, визнана ються цим досвідом і тим соціальним сенсом та значенням, які з нього випливають. При цьому мова йде не тільки про усвідомлене рішення піддавати чи ні своє здоров'я ризику. Це означає також, що здоровий спосіб життя повинен пропагуватися у якості реалістичної і привабливої альтернативи, якою люди можуть користуватися у ході свого повсякденного життя. Одним з провідних принципів філософії досягнення здоров'я для всіх є необхідність "зробити вибір на користь здорового способу життя більш простим вибором".
Ще на початку розвитку знань, пов'язаних зі здоров'ям і поведінкою, вчені ставили питання про необхідність вивчення впливу гігієнічного виховання населення на його здоров'я. Постало питання вивчати не тільки знання людини (у даному випадку - кількісний показник), але і його поведінку (якісний показник).
Поведінка є однією з основних детермінант здоров'я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням М. Lalonde (1974), вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров'я. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (MCKeown and Lowe, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров'я, виявили, що група чинників, названих "біхевіоральними" (поведінко-вими), постійно випереджувала інші.
Тому й виникла потреба змінити пріоритети у профілактиці від профілактики хвороб до профілактики поведінки, яка може призвести до захворювання. "Освіченість полягає не у тому, щоб більше знати, а у тому, щоб інакше себе поводити" (Джон Раскін, 1987).
При такому підході на перший план виходить проблема впливу на поведінку людини. Наочно це можна представити схемою "Алгоритм зміни поведінки" (див. схему 1).
«Алгоритм зміни поведінки»
Інформація, яка корисна для здоровя
Цікава інформація, яка викликає актуальний інтерес
Бажання сформувати здоровий спосіб життя
1 етап 2 етап 3 теап
Нагорода за здоровий спосіб життя - зміцнення здоровя
Засвоєння навичок здорового способу життя
Дотримання навичок здорового способу життя
3 етап 4 етап 5 етап
Таким чином, за цією схемою ми можемо простежити складний п'ятиетапний процес перетворення санітарно-освітньої інформації на кінцевий результат - зміцнення здоров'я. На першому етапі, якщо інформація корисна, її ще треба зробити цікавою, тобто, так би мовити, "підсилити". Як настанова звучать слова Клойда Стейнмеца, президента асоціації з тренінгів та розвитку: "Не достатньо сказати: "Тут багато інформації, беріть її!" - ми повинні зацікавити та мотивувати людей, щоб вони схотіли брати цю інформацію".
Цікава та корисна інформація має перетворитися на таку, що викличе бажання сформувати здоровий спосіб життя, - це другий етап. На третьому етапі бажання повинне перетворитися у знання. На четвертому етапі знання втілюються у навички, які на п'ятому етапі призводять до зміцнення здоров'я. Тут ми бачимо точки прикладання зусиль санітарної освіти на кожному етапі для стимуляції мотивації до здорового способу життя.
Особливо актуальним, на наш погляд, є вивчення найбільш ефективних технологій формування здорового способу життя саме дітей і підлітків. Це зумовлене тим, що ефективність навчання і виховання молоді завжди вища, ніж переучування і перевиховання дорослої людини, у якої давно склалися ціннісні орієнтації й установки у відношенні індивідуального і суспільного здоров'я. А з іншого боку, молодь найбільше лабільна у відношенні формування способу життя - і тому схильна до ризику поширення у своєму середовищі таких соціальних хвороб, викликаних поведінкою, як алкоголізм, паління, наркоманія, СНІД й інші хвороби, які передаються статевим шляхом, психічні розлади. Так, близько 50% ВІЛ-інфікованих - це молоді люди у віці від 15 до 25 років, серед ВІЛ-інфікованих 85% - ін'єкційні наркомани. Цікаво відзначити, що у підлітковому віці відбувається реактивний опір обмеженням: неповнолітні студенти утримуються від вживання алкоголю у 19%, а повнолітні - у 25%. Девід Хенсон і Руф Енгз з'ясували також, що тільки 15% старших проти 24% молодших студентів споживали алкоголь у непомірних дозах. Щодо поширення паління у підлітковому середовищі заслуговують на увагу наступні факти: у цілому палять 30-40% учнів, причому відносно регулярно палять 48% молоді (15-22 років). Серед цієї вікової групи 80% хоча 6 один раз у своєму житті палили, тоді як у дорослому віці палять у середньому 35% людей. Це свідчить про те, що у підлітковому віці ще тільки формуються ціннісні установки щодо поведінки, пов'язаної зі здоров'ям, і ще не створений стійкий спосіб життя. Саме у цьому віці створюються передумови для становлення сенсу життя, оскільки це "вік відкриття свого "Я", оформлення особистості, з одного боку, і вік оформлення світогляду - з іншого"'.
Опитування, проведене серед школярів Києва (1999 р.) показало, що близько 72% підлітків не планують палити роком пізніше, а через 5 років такими, що не палять, себе уявляють 79% опитаних. За нашими даними, 85% курців 17-20 років бажають кинути палити. Це явно свідчить про те, що підлітковий вік є найбільш уразливим для початку паління і саме у цей період треба спрямувати зусилля дітей на те, щоб вони покинули цю небезпечну поведінкову хворобу.
Отавська хартія (1986), яка була віхою в міжнародному прийнятті зміцнення здоров'я, підкреслює п'ять специфічних цілей для дії по зміцненню здоров'я відповідно до нового громадського здоров'я. Ось вони:
1) розвиток громадської політики здоров'я;
2) розвиток персональних навичок;
3) зміцнення суспільних дій;
4) створення підтримуючого середовища;
5) переорієнтація служби охорони здоров'я.
Зміцнення здоров'я тому є активним процесом по попередженню захворювання, що включає освітні компоненти, у тому числі індивідуальні і групові зміни та методи соціального впливу, які разом зі зміною оточуючого середовища, законодавчим та організаційним втручанням, розроблять ряд стратегій для покращання здоров'я. Цей процес показаний схематично на схемі 2.