Використання санітарної освіти з метою профілактики адиктивної поведінки серед підлітків становить непросте завдання. Санітарна профілактична освіта призначена роз'яснити, яку шкоду для здоров'я, для фізичного і психічного розвитку, для майбутнього в цілому наносить зловживання алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовина- ми. Однак суб'єктивна ціна власного здоров'я у певній частині нового покоління підлітків помітно впала. Міркування про можливий збиток перспективам на майбутнє наштовхується на конфлікт між збільшеним рівнем домагань і малою ймовірністю виконання цих привабливих, але завищених планів. До того ж серед значної частини підлітків, схильних до адиктивної поведінки, "престижними" вважаються такі професії (працівники сфери шоу-бізнеса, торгівлі, виконавці у сучасних ансамблях і т.п.), що у їхніх очах зовсім не перешкоджають "помірному" споживанню алкоголю і навіть наркотиків.
Інформація про шкоду зловживання алкоголем в очах підлітків має явну суперечність з масовим його поширенням серед дорослих. Стосовно наркотиків, шкода від їх вживання, як правило, підлітками легко визнається, небезпека стати наркоманом також допускається. Певну частину підлітків ця погроза утримує від зловживання. Однак широке поширення інформації про наркотики може в іншій частині підлітків розбудити до них нездоровий інтерес, бажання спробувати на собі їх дію.
Ще більше проблем виникає у сфері санітарної профілактичної освіти стосовно ненаркотичних токсичних речовин. Серед багатьох підлітків існує уявлення, що "наркоманом від цього не станеш". З іншого боку, значна частина підлітків може мати дуже неясні уявлення про них чи навіть нічого не знати. Широка недиференційована санітарна освіта на деяких з таких підлітків може вплинути негативно - спонукати спробувати дію цих речовин на собі.
Пропонується інформувати підлітків лише про те, що зустрічається у даному регіоні, і розкривати тільки шкоду для здоров'я, позбавлення перспектив у спорті і виборі престижних професій. Однак дієвості такого підходу перешкоджають згадане падіння суб'єктивної ціни здоров'я і саморуйнівної поведінки. Опитування декількох тисяч учнів старших класів шкіл, професійно-технічних училищ і технікумів показав, що лише 5-10% підлітків виявляють стійку цікавість до спорту і цінують успіхи в цій сфері, у той час як сучасною музикою захоплюються 50-60% (Князєв Ю.Н., 1988), а відношення останньої до адиктиної поведінки є неоднозначним.
Ефективність санітарної профілактичної освіти серед підлітків самими наркологами визнається як достатньо низька.
Однією з необхідних передумов санітарної освіти є наявність достовірних знань про інформованість підлітків і молоді у сфері наркологічних проблем. Подібні дослідження необхідно проводити більш широко і систематично.
В.В. Гульдан та соавт. запропонували оригінальний проективний метод у вигляді незакінчених розповідей для дослідження інформова-ності про наркотики. Було встановлено, що для 14-літніх підлітків, що ніколи не вживали ніяких токсичних речовин, головним джерелом інформації в цій галузі є телебачення і фільми. Тому вони краще знають про опіати, ніж про інгалянти, циклодол й транквілізатори, якими зловживають їхні однолітки. Саме серед них існує уявлення, що "наркоманом можна стати з одного разу".
Водночас, їх однолітки, схильні до зловживання токсичними речовинами, одержують знання, в основному, від своїх приятелів або ж мають власний досвід. Вони краще знають про інгалянти та інші дурманні речовини, якими користуються в їхній компаніях, ніж про опіати. Уявлення про розвиток залежності у них більш реальні.
Як вказувалося, існує точка зору, що інформація про наркотики може викликати нездоровий інтерес до них, сприяти поширенню зловживання, тому санітарна освіта у даній сфері повинна бути обмежена групами високого ризику. Однак, відповідно до Карного кодексу, суворо карають за незаконне придбання, виготовлення, збереження, перевезення і збут наркотичних речовин, а також спонукання інших до їхнього вживання. Відсутність знань у населення» особливо в молодіжному середовищі, про те, які речовини законом визнаються наркотиками, а які до них не віднесені, здатна створити парадоксальну ситуацію -незнання того, за що можна нести карну відповідальність.
Виявлення груп ризику
Описані 3 групи ризику відповідно до генези зумовлюючого фактора: біологічна (наприклад, наявність пре- і перинатальной патології в анамнезі), психологічна (наприклад, психічний інфантилізм) і соціальна (наприклад, підлітки з асоціальних родин). Ці групи виділяються саме з метою диференційованої профілактики.
Лонгитюдні дослідження, здійснені починаючи з підліткового віку протягом 5-15 років, дозволили, насамперед, установити, що підлітки, що зловживають інгалянтами, виявилися групою високого ризику розвитку хронічного алкоголізму. До віку 23-32 років у 37% з них розвився алкоголізм - як правило, II стадія хвороби. У той же час у тих, хто в підлітковому віці епізодично вживав алкоголь, але не вживав інгалянтів, хронічний алкоголізм розвинувся до 23 років у 6%, а до 32 років -У 11%.
Розроблені методи психологічної діагностики дозволяють виділити контингент підвищеного ризику розвитку алкоголізму при масових обстеженнях. Прикладом можуть послужити шкала алкоголізму ММРІ, шкала психологічної схильності до алкоголізації патохарактерологічно-го діагностичного опитувальника (ПДО) для підлітків.
Відомими біологічними передумовами служать обтяжена алкоголізмом спадковість, а також конституціональна недостатність ферментних систем організму, що розщеплюють алкоголь. Указується також, що надбаним біологічним фактором, що підвищує ризик розвитку алкоголізму, є перенесений гепатит [Братусь Б.С., Сидоров П.И.), що послабляє детоксикуючі функції печінки. Ретельний лікарський анамнез життя (у вигляді інтерв'ю чи заповнення докладних анкет) є одним з основних методів виявлення біологічних факторів високого ризику.
Соціальні фактори підвищеного ризику з'ясовуються з анамнезу життя, а також з інформації про підлітка, здобутої з різних джерел. До них відносяться неблагополучна родина, неправильне виховання, дані про те, що підліток спілкується з компанією людей, що вживають алкоголь, тих, хто зловживає дурманними засобами, чи з тим неформальним угрупованням, яке зумовлює цей ризик.