Особливості пізньоренесансної культури в Італії. Культура Венеції XVIст

У 30-і рр. ХVІ століття починається період Пізнього Відродження, що пов'язано з новими історичними обставинами - Італія втратила свою незалежність і лідерство на світовій арені. Новий духовний клімат став більш трагічним. Наприклад, творчість Тиціана (картини“Коронування терновим вінцем,”, “Шлях на Голгофу” 1565«Святий Себастьян», «Христос перед народом»). і Мікеланджело ( скульптури-«Молодий раб», «Бородатий раб», «Атлант», «Мадонна Медичі», «Брут») знаходить драматичну напруженість, іноді доходить до відчаю.

Весь період Пізнього Відродження, що тривав майже століття, одержав назву "епохи маньєризму" (манера, стиль). Мистецтво періоду пізнього відродження мало свої специфічні особливості. Якщо центрами архітектури були два міста - Рим і Венеція, то в сфері живопису осередком стала виключно Венеція. Зокрема, саме у Венеції відкрився перший публічний (загальнодоступний) професійний театр. Венеція стає центром друкарства в Італії. Відродження почалося у Венеції пізніше, ніж у Середній Італії й у Тоскані, але воно і тривало довше. З 30-х років XVI ст., коли в більшості італійських міст затвердилася феодальна реакція і почалися переслідування вільнодумних людей, Венеція стала в очах сучасників останньою охоронницею ренесансних традицій і волелюбності, перетворилася на притулок для всіх тих, кого переслідувала реакція. Тепер Венеція відіграє провідну роль в італійській культурі, стає центром антифеодальних настроїв.

Поняття Пізнє Відродження застосовується до Венеціанського Відродження. Лише Венеція в цей період залишалась самостійною, інші італійські князівства втратили свою політичну незалежність. Венеція виробила свій особливий стиль, для якого характерний романтичний живопис. У венеціанців на перший план виходять проблеми колориту, а матеріальність зображення досягається градацією кольору.

Великі майстри Пізнього Відродження це:

•Тиціан •Паоло Веронезе •Якопо Тінторетто

Тінторетто (1518-1594, справжнє ім'я - Якопо Робусті) був учнем Тиціана, першого значного успіху досяг у 30 років і з того часу вів спокійне, але творчо активне життя, розписуючи церкви і громадські будівлі. Перший великий твір Тінторетто, створений ним на замовлення релігійного братства скуола ді Сан Марко - «Диво святого Марка» (1548). Сучасників художника вразила динаміка фігур: щоб збільшити просторову глибину композиції усі вони були зображені в русі. До цього ж періоду належить картина «Введення Марії до храму» (1552-1555). У 1554 р. братство Сан Рокко оголосило конкурс на кращий проект оформлення плафону однієї із зал Скуола Гранде ді Сан Рокко - зали Альберго. Поки не з'явилися інші конкуренти, Тінторетто подарував братству картину «Святий Рох у славі», написану їм всього за 3 дні, і журі затвердило його кандидатуру. Найяскравіше особливості стилю Тінторетто проявилися в картинах «Розп 'яття» (1565), «Шлях на Голгофу» (1566-1567) і «Поклоніння пастухів» (1579-1581). У них він розкрився як неперевершений майстер передачі світла. «Таємна вечеря» (1592-1594, собор Сан Джорджо Маджоре) - смілива новаторська картина, яка поєднує результати багаторічних художньо-композиційних пошуків, вважається вершиною творчості Тінторетто.

Паоло Веронезе (1528-1588, справжнє ім'я - Паоло Кальярі) народився у Вероні в сім'ї скульптора. Про талант художника швидко дізналися за межами Верони. У 1553 р. Веронезе вже працював у Венеції. Улюблена тема його творів - святкові застілля, наприклад «Пир в домі Левія» (1573). Образи на картинах наділені індивідуальною яскравістю. Так, на картині «Шлюб у Кані» (15621563) в образі музик зображені найвидатніші венеціанські художники того часу: Якопо Бассано, Тінторетто і Тиціан. Фрески вілли Барбаро (1560-1561) - найвідоміші розписи Веронезе, що прикрасили віллу братів Даніеле і Маркантоніо Барбаро в м. Мазер, зведену за проектом Андреа Палладіо. В цілому фрески Веронезе прикрашають склепіння дев'яти залів вілли. Найвідомішою з них є фреска «Синьйора Джустіана Барбаро з сином і годувальницею».

З Венецією пов’язані імена великих майстрів Пізнього Відродження - Тиціан Вечелліо (1477-1576) був найвідомішим італійським художником венеціанської школи. Багато уваги Тиціан приділяв біблійним сюжетам (картини“Коронування терновим вінцем,”, “Шлях на Голгофу” 1565 «Святий Себастьян», «Христос перед народом»). Його образи сповнені внутрішнього спокою, краси, випромінюють внутрішнє світло.

Поиск по сайту: