Культура цивілізацій Доколумбової Америки

Періодизація:

1. Палеоіндіанський період (XXV–VIII тисячоліття до н. е.),

2. З VIII до середини II тисячоліття до н. е. — архаїчний період.

3. Період між II тисячоліттям до н. е. і I ст. н. е. — формативний (протокласичний)

4. Подальший, так званий класичний період (I–IX ст. н. е.)

5. У післякласичний період (X — початок XVI ст.)

6. Період колоніальної експансії.

Культура доколумбової Америки сформувалася в умовах, коли народи перебували в географічній ізоляції протягом декількох тисячоліть. Внаслідок цього, хоч культура і розвивалася за загальними законами, але для неї було характерне відставання у часі від основних світових цивілізацій, повільніший розвиток.

До моменту відкриття Латинської Америки Х. Колумбом існувало безліч релігійних культів (за винятком монотеїстичних), вірувань і обрядів, що склалися у різних етнічно-соціальних груп корінного населення. Значного поширення набув тотемізм, в якому у перекрученому вигляді відображалися кровнородинні зв'язки індіанської первісної общини. Як пережиток тотемізму збереглося шанування древніми перуанцями пуми, кондора, яструба, риб, восьминога, мавп, кукурудзи, картоплі тощо.

Специфічною особливістю індіанської міфології є наявність безлічі міфів про стару і нову батьківщину, зумовлених численними міграціями індіанських племен і відповідними процесами етногенезу. Такий ацтецький переказ про вихід ацтеків з міфічної батьківщини Астлан. Нерідко в міфах пошуки нової батьківщини пов'язані з морським і заокеанським плаванням. У космогонічних міфах проводиться ідея про багаторазовість акту створення світу, у примітивній формі міститься концепція про всесвіт як про явище, яке виникає в певний момент і розвивається за певними законами, що сприймаються як воля богів. У міфології древніх майя всесвіт складається з 13 небесних і 9 підземних світів. У релігійній космології найрозвиненіших племен виникали поняття, близькі до концепції пекла і раю, існували міфи і пророцтва про кінцеву долю людства, загибель світів, царств і народіва. У міфології древніх мексиканських народів (тольтеків, ацтеків та ін.) історія ділиться на ери; кожна з ер закінчується загибеллю Сонця, Землі і людства.

Дуже складний і багатий пантеон класичного періоду. В кінці класичного періоду у народів Центральної Америки створюється комплекс міфів, оснований на уявленнях про необхідність регулярно підтримувати життя божеств людською кров'ю. Особливо важливе значення надавалося «годуванню» бога сонця, щоб він міг здійснювати свій щоденний шлях по небу. У 1486 у столиці ацтеків Теночтітлані був споруджений храм (піраміда), на вершині якого на честь бога сонця і війни Уїцилопочтлі двічі на рік здійснювалися масові людські жертвоприношення (як правило в жертву приносили військовополонених). Сцени принесення в жертву полонених зображені у «храмі розписів» культового центру майя Бонампака.

У розвитку ряду галузей знань: техніка вирощування і селекції багатьох сільськогосподарських культур з використанням зрошування і природних добрив, винахід системи лічби і писемності, календаря; будівництво великих ритуальних і оборонних споруд, прокладання мощених доріг, створення іригаційних систем, видобуток і виплавка металів, ювелірна справа, суднобудування (піроги, каное), виготовлення канатних та текстильних волокон, ткацтво та інші ремесла.

Календарні системи, системи літочислення були найточнішими з усіх, створених древніми цивілізаціями. Система літочислення у древніх майя ґрунтувалась на математичних розрахунках і астрономічних спостереженнях, які набули втілення в оригінальному календарі. Календар майя виник, головним чином, з потреб сільського господарства. Про його точність можуть свідчити такі відомості: тривалість року, за сучасними даними, становить 365,2422 днів; Рік майя складався з 18 місяців по 20 днів. Подібний календар був і в ацтеків. Різні календарні системи існували і в інших народів Давньої Америки. Такий значний розвиток астрономічної науки не став би можливим без ідеально розробленої системи лічби. Майя створили двадтичну систему лічби від 0 до 19, яка дозволяла записати нескінченну безліч величин і здійснювати найскладніші підрахунки.

Глибокими були і медичні знання, особливо в галузі зуболікування і хірургії, які багато в чому перевершували знання європейських лікарів тієї епохи. За допомогою тодішнього хірургічного інструментарію проводилися складні операції аж до трепанації черепа. Індіанська фармакопея використовувала хіну, кокаїн, сік папаї та ін.

Одним з важливих результатів було формування різних систем писемності. Цікавим зразком примітивної «писемності» в області Анд було «вузликове письмо» - кіпу. Щось схоже зустрічаємо і у Північній Америці у ірокезів - їхнє «письмо», яке називалося «вампум», - це стрічка, або пасок з ниток, на які нанизано кольорові черепашки, різні за формою і розміром. Писемність ацтеків і народів куна являє собою піктографічне (малюнкове) письмо з елементами ієрогліфики. Найдовершенішою системою писемності в давній Америці було ієрогліфічне письмо майя. У ньому вживалися фонетичні знаки (алфавітні і складові), ідеографічні (цілі слова) і ключові (пояснювальні значення слів, але такі, які не читаються). Всього виявлено близько 300 знаків.

Давнім жанром літератури були трудові (мисливські, рибальські), обрядові, а також військові пісні. До літературних пам'ятників належать «Аннали какчікелей», «Родовід владик Тотонікапакана», пророча книга «Чілам-Балам», сакральний епос індіанців кіче «Пополь-Вух» («Книга Порад») та ін. Великим внеском у скарбницю світової культури є драма на мові кечуа «Апу-Ольянтай». Одним з найбільших поетів Давньої Америки був Несуалькойотль.

У ацтеків було два види шкіл: тельпочкаллі і кальмекак. Перші призначалися для простих дітей з народу, другі — для обдарованих дітей, які закінчили тельпочкаллі, і дітей знаті. Школи для простих дітей готували насамперед воїнів, тому основна увага тут приділялася фізичному вихованню і спорту. Школи для знаті готували інтелектуальну й адміністративну верхівку суспільства (жерців, астрологів, математиків, писарів, суддів), тому тут викладалися вершини наук - історія, філософія, право.

Архітектура і містобудування. Провідним типом були культові комплекси, Будівлі ставилися на штучних земляних платформах, складалися з сирцевої цегли (адобів), різних видів каменю, з використанням примітивного бетону і різного декоративного облицювання. На території Мексики серед давніх культур важливе значення мала теотіуаканська «культура пірамід». У священному місті Теотіуакані, спланованому з урахуванням математичних та астрономічних знань, знаходилися ступінчасті Піраміда Сонця і Піраміда Місяця, «Храм Кецалькоатля», декорований головами пернатих змій.

Найбільшою популярністю користується архітектура майя, яка в класичний період створила на території сучасних Мексики, Гондурасу, Гватемали величні ансамблі Паленке, Тікаль, Копан та інші. В архітектурі майя особливого значення набувають внутрішні простори, а фасади і внутрішні стіни прикрашаються розписами, алебастровими рельєфами і рельєфними ієрогліфічними текстами.

Архітектура Південної Америки відзначалася грандіозністю масштабів, простотою великих форм і деталей, суворістю вигляду. Її основними центрами були Чан-Чан, Пачакамак, Тіауанако, Куско (столиця імперії інків); важливу роль відігравали міста-фортеці Парамонга, Мачу-Пікчу, Саксауаман та ін.

Вражає своїм багатством Коріканча (храм Сонця) - найважливіше святилище інків, яке складалося з ансамблю кам'яних будівель, оточених стіною.

Давнє мистецтво індіанців відображає світ як активну взаємодію двох начал: життя і смерті. Мистецтво розписної і фігурної кераміки, глиняної скульптури, кам'яних статуй і наскельних розписів відображало стихію первісних, казково-фантастичних образів, які зливалися з релігійною символікою і суворою суттю людського буття. Мистецтво індіанських народів розвивалося нерівномірно. Нерідко пришельці витісняли носіїв більш високої художньої культури. Так, на території Мексики найдавнішим було мистецтво ольмеків (I тисячоліття до н. е.) - похоронні маски і величезні кам'яні голови (до 13 тонн). Мистецтво ацтеків відрізнялося керамікою, виробами з коштовних каменів і металів, узорним ткацтвом, виробами з пір'я, монументальна творчість була пройнята релігійними ідеями.

У розвинених племен існувала диференціація музики на «народну» і «придворну», існували спеціальні школи підготовки професійних музикантів. Музичний інструментарій включав велику кількість різноманітних духових і ударних інструментів, з струнних був найпростіший монохорд — музичний лук. В обрядах і ритуальних діях містилися елементи театралізації, були побудовані великі амфітеатри, створені твори драматургії, такі як «Апу-Ольянтай» на мові кечуа, драма «Рабіналь-Ачі».

Поиск по сайту: