Справа «Горшков проти України»

Страсбург, 8 листопада 2005 р.

Європейський суд з прав людини виносить таке рішення:

ПРОЦЕДУРА

1. Справа ґрунтується на заяві (№ 67531/01), поданій до Суду проти України відповідно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянином України Віктором Петровичем Горшковим (далі — заявник) 23 вересня 2000 р.

2. Уряд України (далі — Уряд) був представлений Уповноваженими — пані Зоряною Бортновською, яку змінила пані Валерія Лутковська.

3. Заявник скаржиться на незаконність його ув'язнення в психіатричному закладі та на неможливість ефективного оскарження. Він скаржиться на пору­шення п. 4 ст. 5 Конвенції.

4. Заяву було направлено до другої секції Суду (п. 1 правила 52 Регламенту Су­ду). В межах цієї секції, як передбачено п. 1 правила 26 Регламенту Суду, було створено палату, що буде розглядати справу (п. 1 ст. 27 Конвенції).

5. Ухвалою від 15 червня 2004 р. Суд оголосив заяву частково прийнятною.

6. Заявник та Уряд надали свої зауваження щодо суті (п. 1 правила 59 Регла­менту Суду). Сторони надали усні зауваження на зауваження один одного після того, як палата після консультацій зі сторонами вирішила, що немає потреби у слуханнях щодо суті (п. З правила 59 Регламенту Суду).

7.1 листопада 2004 р. Суд змінив склад секцій (п. 1 правила 25 Регламенту Су­ду). Справу було направлено до заново створеної другої секції (п. 1 правила 52 Регламенту Суду).

ФАКТИ

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Заявник народився в Оренбурзі, Росія, у 1954 р. Зараз він проживає в Сімфе­
рополі, Крим.

А. Утримання заявника до 11 вересня 1997 р.

9. У1984 р. заявник був засуджений за замах на зґвалтування. Однак його було
звільнено від відбування покарання на підставі обмеженої осудності, після чого
він з 1984 р. по 1986 р. проходив курс обов'язкового медичного лікування у
психіатричній лікарні.

Додатки

10. 9 вересня 1990 p. заявник знову здійснив замах на зґвалтування.

11. 9 квітня 1991 р. Залізничний районний суд міста Сімферополя призначив заявникові проходження курсу обов'язкового лікування у медичному закладі з посиленим режимом. Рішення суду не було оскаржено та стало остаточним. Він перебував в Дніпропетровській спеціалізованій лікарні посиленого режиму.

12. 24 листопада 1997 р. комісія лікарів-психіатрів рекомендувала перевести заявника до лікарні з суворим наглядом (більш суворий нагляд, ніж у поперед­ньому закладі).

13. 2 грудня 1997 р. Червоногвардійський районний суд міста Дніпропетровсь­ка розглянув заяву головного лікаря лікарні Дніпропетровського обласного уп­равління. Він скасував рішення суду від 9 квітня 1991 p., проте вирішив, що заяв­ник має продовжувати обов'язкове лікування в лікарні суворого нагляду. Ця ухва­ла не була оскаржена і стала остаточною.

Б. Затримання заявника після 11 вересня 1997 р.

14. З 11 вересня до 14 грудня 1997 р. заявник продовжував перебувати у
Дніпропетровській спеціалізованій лікарні посиленого режиму.

15.3 15 грудня 1997 р. до 20 січня 1999 р. заявник перебував під суворим нагля­дом, проходячи курс обов'язкового медичного лікув_#ання в Республіканській психіатричній лікарні Автономної Республіки Крим (далі — РПЛ).

16. 17 грудня 1998 р. РПЛ звернулася до суду Залізничного району міста
Сімферополя з заявою про заміну заявникові режиму на звичайний.

17. 6 січня 1999 р. Залізничний районний суд міста Сімферополя вирішив, що заявник має бути переведений до психіатричної лікарні загального режиму, оскільки його поведінка покращилась.

18. 12 липня 1999 р. Залізничний районний суд міста Сімферополя відмовив у задоволенні заяви Головного психіатра Міністерства охорони здоров'я Автоном­ної Республіки Крим (далі — Головний психіатр), яка ґрунтувалася на медичній довідці від 3 липня 1999 р., про завершення курсу обов'язкового медичного ліку­вання, оскільки стан здоров'я заявника покращився. Зокрема, суд послався на ступінь тяжкості злочину, вчиненого заявником.

19. 19 серпня 1999 р. адвокат заявника подав касаційну скаргу до Верховного Суду Автономної Республіки Крим. 30 серпня 1999 р. Верховний Суд Автономної Республіки Крим підтримав рішення суду від 12 липня 1999 р. Зокрема, суд поста­новив, що запити на звільнення заявника були необгрунтованими, оскільки заяв­ник не повністю вилікувався від розладів психічного здоров'я, на які він страждав.

20. 14 березня 2000 р. Залізничний районний суд міста Сімферополя відмовив у подальшій заяві, поданій Головним психіатром на підставі висновків медично­го обстеження заявника, проведеного 13 січня 2000 p., як необгрунтованій.

21. 20 березня 2000 р. адвокат заявника оскаржив це рішення до Верховного Суду Автономної Республіки Крим. 4 квітня 2000 р. Верховний Суд Автономної Республіки Крим підтримав це рішення.

22.10 липня 2000 р. Головний психіатр подав іншу заяву до Центрального рай­онного суду міста Сімферополя (далі — Центральний суд) про скасування обов'язкового медичного лікування заявника та переведення його на звичайний режим. 1 вересня 2000 р. Центральний суд відхилив заяву Головного психіатра як недостатньо обґрунтовану, а 31 жовтня 2000 р. Верховний Суд Автономної Рес­публіки Крим підтримав те рішення.

23.15 березня 2001 р. психіатр РПЛ подав заяву до Залізничного суду з прохан­ням скасувати обов'язкове медичне лікування, що надавалося заявникові. Він та-

Поиск по сайту: