I. КОНКРЕТНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

А. Арешт заявника та тримання його під вартою

10. 2 лютого 1993 року п. Алтай був заарештований у Стамбулі працівниками поліції. Його підозрювали в керівництві незаконною організацією, відомою як TKP/B-SHB (Комуністична партія Туреччини, озброєний рух), та у вчиненні, крім іншого, спроби бомбового теракту і збройного пограбування від імені зга­даної вище організації. Заявник тримався під вартою в приміщенні відділу бо­ротьби з тероризмом управління державної безпеки (відділ боротьби з терориз­мом).

II. Відповідно до протоколу арешту, заявник, який мав при собі фальшиве
посвідчення особи, вчинив спробу втекти, і поліцейські застосували силу, шоб
заарештувати його.

12. Пана Алтая не було піддано ніякому медичному огляду після арешту та пе­ред взяттям його під варту.

13. 4 лютого 1993 р. адвокат п. Алтая звернувся до стамбульської прокуратури з клопотанням про бесіду зі своїм клієнтом, яке прокуратура задовольнила.

Однак відповідальні особи стамбульської поліції заперечили факт перебуван­ня заявника в приміщеннях поліції, і адвокат не зміг зустрітися з клієнтом.

Додатки

14. 15 лютого 1993 p. відділ боротьби з тероризмом звернувся до стамбульсько­
го Інституту судово-медичної експертизи з проханням провести медичний огляд
заявника на предмет наявності на його тілі слідів поганого поводження.

У наданому того самого дня медичному висновку було зазначено, що на тілі п. Алтая не виявлено ніяких слідів травматичного характеру, окрім «одного свіжо­го шраму від рани розміром один сантиметр, рожевуватого кольору, на лівій пе­редній частині голови, та двох шрамів розміром два і три сантиметри в ділянці лівої скроні». Судовий медик надав п. Алтаю припис про непрацездатність на три дні.

15. 16 лютого 1993 р. заявник постав перед суддею-асесором Стамбульського
суду державної безпеки (суд державної безпеки), який видав наказ про його за­
побіжне ув'язнення.

B. Скарга голови Стамбульської асоціації з прав людини

16. 12 лютого 1993 р. заступник голови Стамбульської асоціації з прав людини направив до Міністерства юстиції скаргу, в якій він повідомляє про надмірні строки тримання під вартою певних осіб, серед яких був і заявник.

17. 4 березня 1993 р. стамбульська прокуратура, на яку було покладено обов'язок вести розслідування за зазначеною вище скаргою, оголосила, що цей розгляд перебуває поза межами її юрисдикції і, відповідно до Закону про притяг­нення до відповідальності службових осіб (пункт 31 нижче), передала слідчу справу до префектури Стамбула.

18. 8 квітня 1993 р. префектура Стамбула видала вказівку про те, щоб слідство за скаргою прийняв до провадження прокурорський працівник стамбульської прокуратури.

19. 5 липня 1993 р. прокурор надав свою доповідь, в якій він оцінив строк три­мання під вартою заявника як такий, що відповідає законодавству з цього питання, і звернувся до стамбульської префектури з клопотанням про відхилення скарги.

20. 19 липня 1993 р. префектура Стамбула дала згоду на відхилення скарги.

C. Скарга заявника на співробітників поліції з приводу поганого поводження
21.11 травня 1993 р. адвокат п. Алтая подав скаргу прокуророві з приводу по­
ганого поводження. У ній він стверджував:

«Пана Алтая було піддано інтенсивному катуванню під час тримання його під вартою. Медичним висновком... засвідчено наявність слідів тортур... З цього при­воду доречно нагадати, що «катування» є караним діянням не тільки відповідно до національного законодавства; ст. З Конвенції про захист прав людини та ос­новних свобод також забороняє будь-яке катування».

Він висунув вимогу про встановлення особи трьох працівників поліції, підпи­си яких фігурували під свідченнями п. Алтая, які він дав під час тримання його під вартою, та про притягнення цих поліцейських до відповідальності за катуван­ня.

22. Як випливає з матеріалів справи, прокурор передав скаргу п. Алтая до стамбульської префектури відповідно до Закону про притягнення до відповідаль­ності службових осіб. Префектура доручила вести слідство із зазначеного вище питання начальникові Стамбульського управління служби державної безпеки.

23. Листом від 21 червня 1993 р. начальник Стамбульського управління служ­би державної безпеки повідомив стамбульській префектурі результати розсліду­вання за скаргою заявника. У листі він зазначив: «Із протоколу арешту та з інших протоколів випливає, що при арешті п. Алтая працівники поліції застосували си­лу і що під час допиту він спробував утекти і вдарився головою об двері. Крім то­го, у своїх свідченнях службові особи заперечували усі звинувачення». Отже, він

Поиск по сайту: