Класифікація бюджетних правопорушень

У фінансовій доктрині виділено такі види порушень бюджетного законодавства:

1) несвоєчасне зарахування бюджетних коштів на рахунки одержувачів бюджетних коштів;

2) невиконання норм закону (рішення) про бюджет;

3) нецільове використання бюджетних коштів;

4) неперерахування, неповне перерахування або несвоєчасне перерахування бюджетних коштів одержувачам бюджетних коштів;

5) несвоєчасне подання звітів та інших відомостей, пов'язаних з виконанням бюджету;

6) несвоєчасне доведення до одержувачів бюджетних коштів повідомлень про бюджетні асигнування;

7) невідповідність повідомлень про бюджетні асигнування, повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань затвердженим видаткам і бюджетному розпису;

8) недотримання обов'язковості зарахування доходів бюджетів, доходів бюджетів державних позабюджетних фондів та інших надходжень у бюджетну систему;

9) недотримання граничних розмірів дефіцитів бюджетів, державного або муніципального боргу й видатків на обслуговування державного або муніципального боргу, встановлених чинним законодавством;

10) несвоєчасне доведення до одержувачів бюджетних коштів повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань;

11) невідповідність бюджетного розпису Закону (рішенню) про відповідний бюджет;

12) несвоєчасне подання проектів бюджетів і звітів про виконання бюджетів;

13) відмова підтвердити прийняті бюджетні зобов'язання, крім підстав, встановлених чинним законодавством;

14) несвоєчасне підтвердження бюджетних зобов'язань, несвоєчасне здійснення платежів за підтвердженими бюджетними зобов'язаннями;

15) несвоєчасне виконання платіжних документів на перерахування коштів, що підлягають зарахуванню на рахунки бюджету й державних позабюджетних фондів;

16) недотримання нормативів фінансових витрат на надання державних або муніципальних послуг;

17) фінансування видатків, не включених у бюджетний розпис;

18) фінансування видатків у розмірах, що перевищують розміри, включені в бюджетний розпис і затверджені ліміти бюджетних зобов'язань;

19) відкриття рахунків бюджету в кредитних організаціях за наявності на відповідній території відділень Національного банку або Державного казначейства тощо.

Таким чином, бюджетні правопорушення різноманітні, тому багато фахівців виділяють саме різні групи таких порушень, найтісніше пов'язаних за своїм змістом:

1) порушення порядку функціонування бюджетної системи: невиконання закону (рішення) про бюджет, нецільове використання бюджетних коштів;

2) порушення законних прав та інтересів одержувачів бюджетних коштів: неперерахування, неповне, невчасне перерахування бюджетних коштів одержувачам; несвоєчасне зарахування бюджетних коштів на рахунки одержувачів; несвоєчасне доведення до одержувачів бюджетних коштів лімітних довідок;

3) порушення дохідної частини бюджетів: недотримання обов'язковості зарахування доходів бюджетів, доходів бюджетів державних позабюджетних фондів та інших надходжень у бюджетну систему; несвоєчасне виконання платіжних документів на перерахування коштів, що підлягають зарахуванню на рахунки бюджету й відповідних державних позабюджетних цільових фондів;

4) порушення видаткової частини бюджетів: фінансування видатків, не включених у бюджетний розпис; фінансування в розмірах, що перевищують розміри, включені в бюджетний розпис і затверджені ліміти бюджетних зобов'язань; недотримання нормативів фінансових витрат на надання державних або муніципальних послуг; недотримання граничних розмірів дефіцитів бюджетів, державного або муніципального боргу й видатків на обслуговування державного або муніципального боргу;

5) порушення гарантій виконання бюджетних зобов'язань: відмова підтвердити прийняті бюджетні зобов'язання, крім підстав, встановлених чинним законодавством; несвоєчасне підтвердження бюджетних зобов'язань, несвоєчасне здійснення платежів за підтвердженими бюджетними зобов'язаннями;

6) порушення порядку виділення бюджетних коштів: невідповідність бюджетного розпису закону (рішенню) про бюджет, лімітним довідкам;

7) порушення порядку складання проектів бюджетів, ведення бюджетної звітності і рахунків: несвоєчасне подання проектів бюджетів і звітів про виконання бюджетів; відкриття рахунків бюджету в кредитних організаціях за наявності на відповідній території відділень Національного банку або Державного казначейства.

Відповідно до ст. 117 Бюджетного кодексу України, існують такі види бюджетних правопорушень:

1) несвоєчасне і неповне подання звітності про виконання бюджету;

2) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань;

5) нецільове використання бюджетних коштів.

До недотримання порядку перерахування бюджетних коштів (п. 2 ст. 117 Бюджетного кодексу) відносять порушення порядку перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядку перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.

Норми щодо порядку перерахування певних видів бюджетних коштів містяться в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Конкретизується порядок перерахування певних бюджетних коштів різними підзаконними актами, а саме Порядком перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від приватизації об'єктів державної власності, затвердженим наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 28 серпня 2002 р. № 167/1534, Порядком перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 490), Порядком визначення та перерахування додаткових дотацій з державного до місцевих бюджетів у 2002 р. (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. № 901).

Суб’єктом бюджетного правопорушення щодо порушення порядку перерахування бюджетних коштів може бути установа банку. Тут вона виступає як виконавець банківських операцій з перерахування коштів клієнтів до бюджетів (у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів), незарахування платежів або не в повному обсязі, несвоєчасному зарахуванні платежів.

Суб’єктами цього виду правопорушень можуть бути й підприємства, установи, організації, які наповнюють бюджет. При цьому на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у неподанні або несвоєчасному поданні платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), можуть бути застосовані відповідні заходи впливу.

Розглядаючи такий вид бюджетного правопорушення, як порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань, слід зазначити, що це правопорушення чітко виділено законодавцем.

У Бюджетному кодексі України дається таке визначення поняття “бюджетне зобов'язання”: це будь-яке здійснення відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього самого періоду або в майбутньому.

З метою здійснення обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету, а також для вдосконалення механізму використання бюджетних коштів розроблено Порядок обліку зобов’язань коштів бюджету в органах Державного казначейства, який затверджено наказом Державного казначейства України від 19.10.2000 р. № 103. У цьому Порядку дається визначення поняття зобов’язання – це відповідальність розпорядника коштів бюджету як споживача товарів, робіт, послуг, що виникає з договорів (угод, замовлень), згідно з якими він повинен сплатити належну суму виконавцю за умов реалізації цих договорів. Аналіз цього визначення дає підстави зробити висновок, що зобов’язання – це відповідальність.

На наш погляд, по-перше, оскільки в Бюджетному кодексі України дано визначення бюджетного зобов’язання, то в підзаконному нормативному акті не слід виділяти його; по-друге, зобов’язання – це не відповідальність, а правовідношення, за невиконання якого справді можуть бути накладені відповідні стягнення.

Зобов'язання обліковуються органами Державного казначейства на рахунках позабалансового обліку плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

У разі змін умов зобов'язань розпорядник коштів бюджету повинен письмово повідомити про це органи Державного казначейства та подати відповідні підтверджувальні документи. Розпорядники коштів бюджету повинні укладати угоди (брати зобов’язання) та здійснювати видатки за виконанням загального та спеціального фондів кошторисів доходів і видатків у межах бюджетних асигнувань, встановлених Державним бюджетом України. Отже, укладення угод та здійснення видатків поза межами бюджетних асигнувань також вважається бюджетним правопорушенням.

Істотними вимогами щодо прийняття розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань (або умови угод, які укладаються між бюджетною установою та суб'єктами господарювання щодо надання послуг, виконання робіт та придбання матеріальних цінностей) є:

– обмеження періоду часу між попередньою оплатою та її погашенням (наданням послуг, виконанням робіт) до одного місяця;

– застосування штрафних санкцій не нижче від облікової ставки Національного банку України в разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом вищезазначеного терміну з дня отримання коштів.

Відповідно, бюджетні установи повинні вживати заходів щодо закриття авансових платежів упродовж місяця, а у випадках невиконання зобов'язань суб'єктами господарювання в місячний термін – застосовувати штрафні санкції (наприклад, пеню).

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за порушення зазначених вимог, зокрема за правильність заповнення реєстрів, достовірність і фактичну наявність зобов'язань та фінансових зобов'язань, включених до них тощо. Ці дії слід вважати бюджетними правопорушеннями.

Неможливо залишити без уваги й особливий вид бюджетних правопорушень – нецільове використання бюджетних коштів.

За Бюджетним кодексом, цілі використання бюджетних коштів (бюджетні призначення) встановлюються залежно від рівня бюджету виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами. Вперше на законодавчому рівні в Бюджетному кодексі України визначено поняття “нецільове використання бюджетних коштів”, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.

Частиною 2 ст. 119 Бюджетного кодексу України передбачений такий спеціальний вид нецільового використання бюджетних коштів, як нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 495 затверджений “Порядок повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання”, відповідно до якого факт нецільового використання субвенції встановлюється в процесі проведення ревізії (перевірки) виконання бюджетів уповноваженим державним органом, що здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства, й оформляється актом ревізії або довідкою про перевірку.

Як використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню повинно кваліфікуватись і їх використання з порушенням визначеного законодавчими актами порядку їх цільового використання. Такі правопорушення мають місце. З метою їх недопущення були введені певні обмеження відповідними нормативними актами. Так, наприклад, статтею 28 Закону “Про Державний бюджет України на 1998 рік” від 30 грудня 1997 р. з метою захисту вітчизняного товаровиробника підприємствам, установам і організаціям, які фінансувалися з бюджету незалежно від форм власності, було заборонено використовувати бюджетні кошти на придбання обладнання, техніки, промислових та продовольчих товарів імпортного виробництва, а також на користування послугами іноземних підприємств, установ і організацій, якщо такі самі товари виробляються або послуги надаються підприємствами України. Крім цього, в Указі Президента України “Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі” від 21 січня 1998 р. № 41 було передбачено припинення капітальних та поточних ремонтів будівель (споруд, приміщень), крім випадків, пов'язаних з їх аварійним станом, обмеження придбання (заміни) меблів, технічного устаткування, побутових приладів і заборону початку будівництва нових об'єктів за рахунок коштів Державного бюджету та державних цільових фондів.

З огляду на особливості бюджетного контролю, який передусім полягає у встановленні і блокуванні відхилень від визначених правил формування, розподілу й використання фінансових ресурсів (тобто у виявленні не позитивних, а негативних процесів), слід звернути увагу на таке бюджетне правопорушення, на яке, на жаль, чітко не вказує Бюджетний кодекс України, – неефективне використання бюджетних коштів. Поняття “неефективне використання” вимагає роз'яснення з метою забезпечення правильного застосування на практиці правової відповідальності. Ця думка базується на тому, що нормативно-правовими актами не визначено: ознаки, які можуть свідчити про неефективне використання бюджетних коштів; порядок визначення обсягу бюджетних коштів, використаних неефективно; механізм вжиття заходів за фактами неефективного використання бюджетних коштів; міру відповідальності за неефективне використання бюджетних коштів.

Неефективно використані бюджетні кошти – це ті бюджетні видатки, які були необов'язковими (без здійснення яких можна було обійтися) при наданні (придбанні) необхідних суспільству за строками, якістю та кількістю товарів (робіт, послуг).

До бюджетного правопорушення належить і використання службовою особою бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків – це фінансування окремих або всіх видаткових статей бюджету, у тому числі з додержанням принципу пропорційного фінансування видатків бюджету, у розмірах, що перевищують ті, які затверджено бюджетом. Таке фінансування може здійснюватися за рахунок додаткових, понад визначені надходження до бюджету внаслідок збільшення його дохідної частини, а також за рахунок використання коштів, призначених на фінансування інших видатків бюджету (в останньому випадку одночасно матиме місце як використання цих коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, так і використання цих коштів усупереч їх цільовому призначенню). Як використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, треба розглядати й витрачання бюджетних коштів з порушенням затверджених кошторисів і планів асигнувань.

У процесі виконання бюджету можливі відхилення реальних дохідних джерел від прогнозуючих. Перш за все, для виявлення таких відхилень державні органи повинні належним чином виконувати покладені на них обов’язки. Так, Міністерство фінансів України повинно проводити щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим Державним бюджетом України. Крім того, воно зобов’язане встановити тимчасові обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету, у разі виявлення недостатності надходжень. Отже, бездіяльність Міністерства фінансів України вважатиметься бюджетним правопорушенням. Якщо відхилення не виявлені вчасно, то слід застосовувати відповідальність.

До бюджетних правопорушень на стадії, що розглядається, можна віднести недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджетів усіх рівнів.

За такі протиправні дії встановлено кримінальну відповідальність. На жаль, у Бюджетному кодексі України не має чіткої норми, яка б вказувала на існування зазначеного правопорушення, які досить змістовно були викладені у ст. 33 Закону “Про бюджетну систему України”, якою передбачалось, що в разі, коли в ході виконання бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від дохідних джерел, органи виконавчої влади повинні подавати органам, що затвердили бюджет, пропозиції щодо запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно за всіма статтями бюджету (крім захищених), а в разі необхідності – і пропорційного скорочення видатків бюджету, якщо в ході його виконання дефіцит не зменшується, унаслідок чого виникає неспроможність фінансування передбачених бюджетом заходів. Крім того, статтями 36, 37 зазначеного Закону передбачалось, що Державний бюджет та місцеві бюджети виконуються по видатках у тих самих пропорціях щодо загальної суми видатків даного бюджету, які затверджено відповідним органом, що покладало на службових осіб – розпорядників бюджетних коштів обов'язок у разі зменшення надходження коштів до відповідних бюджетів пропорційно зменшувати при виконанні бюджету фінансування всіх його видатків (крім захищених статей).

Недотриманням вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету може, зокрема, визнаватися: 1) неприйняття рішень про пропорційне скорочення видатків за всіма видатковими статтями бюджету в разі зменшення надходжень до нього; 2) неподання органам, що затвердили бюджет, пропозицій щодо прийняття рішень про пропорційне скорочення видатків бюджетів у передбачених законодавством випадках; 3) скорочення видатків не за всіма, а лише за окремими статтями видатків бюджету в разі зменшення надходжень до нього, тобто непропорційне скорочення видатків за всіма статтями бюджету (крім захищених); 4) пропорційне скорочення видатків бюджету за всіма, у тому числі й за захищеними статтями бюджету в разі зменшення надходжень до бюджету (при цьому недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету виявляється в тому, що воно поширюється й на захищені статті видатків, які йому не підлягають).

Бюджетним правопорушенням визнається недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Несвоєчасне подання звітності про виконання бюджету – це неподання звітності про виконання бюджету до дня (включно), встановленого чинними нормативними актами як останній термін подання звітності. Подання звітності після закінчення встановленого терміну (у наступний день чи ще пізніше) також є бюджетним правопорушенням.

Неповне подання звітності про виконання бюджету має місце й у випадках, коли звітність подається хоча і до закінчення встановлених термінів, але не включає всіх форм, що передбачені чинними нормативними актами, або ці форми не повністю заповнені.

Бюджетним правопорушенням вважається подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету, яке має місце у випадках, коли звітність подається вчасно й повністю за всіма передбаченими формами, але за своїм змістом ця звітність не відповідає фактичному стану виконання бюджету.

Міністерство фінансів України щорічно своїм наказом встановлює порядок і строки (терміни) складання звітів про виконання бюджетів України за відповідний рік.

Протягом бюджетного року центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, які отримують кошти державного бюджету, подають місячні звіти про виконання кошторисів за встановленими формами.

Центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, які отримують кошти державного бюджету, складають і подають квартальний звіт про виконання кошторисів також за формами, що встановлюються відповідними нормативними актами.

Квартальні фінансові звіти подаються в повному обсязі: установі вищого рівня; органу Державного казначейства України – при отриманні коштів з Державного бюджету України; фінансовому органу – при отриманні коштів з місцевого бюджету; Рахунковій палаті – центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів.

Щорічно також встановлюється порядок складання річних фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів.

Періодична та річна звітність складається для того, щоб слідкувати за ходом і результатами виконання бюджету, аналізувати їх, виявляти резерви, своєчасно усувати недоліки.

Загальний порядок подання фінансової звітності, у тому числі терміни її подання, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якої фінансова звітність щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, подається органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, – відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

Якщо в основу класифікації бюджетних правопорушень покласти специфіку суб’єктного складу, то можна виділити:

а) правопорушення, що скоюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування (наприклад, порушення термінів подання проекту бюджету Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України). На державні органи, органи місцевого самоврядування покладено виконання бюджетних повноважень на відповідних стадіях бюджетного процесу. В разі порушення нормативно-правових актів, які закріплюють та надають повноваження учасникам бюджетного процесу слід застосовувати до них заходи впливу. Такі правопорушення можуть скоюватися на всіх стадіях процесу;

б) правопорушення, що вчиняються головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня (наприклад, нецільове використання бюджетних коштів; невиконання вимог законодавства щодо зарахування доходів; порушення під час взяття бюджетних зобов’язань; недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами). Ці правопорушення вчиняються, в основному, на стадії виконання бюджету. Їх суб’єктами можуть бути як державні органи, так і підприємства, установи, організації, що фінансуються з бюджету.

Бюджетні правопорушення класифікують також:

1) за сферою виникнення:

а) правопорушення, що вчиняються у сфері Державного бюджету України (наприклад, неподання або подання з порушенням встановлених термінів Національним банком України проекту основних засад грошово-кредитної політики і проекту кошторису своїх доходів і видатків на наступний бюджетний період);

б) правопорушення, що вчиняються у сфері місцевих бюджетів (наприклад, прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України щодо формування бюджету в частині делегованих державних повноважень);

2) за характером правових приписів, що порушуються:

а) правопорушення, що спрямовані на порушення нормативно-правових актів (наприклад, невиконання Закону України про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет). Слід встановити відповідальність до осіб, які порушують норми Бюджетного кодексу України (недотримання його положень), норми Закону про Державний бюджет на відповідний рік, рішення про місцевий бюджет, норми Конституції тощо;

б) правопорушення, що спрямовані на порушення інших документів (наприклад, правопорушення, що скоюється розпорядниками бюджетних коштів, що виявляються в порушенні положень планового документа – кошторису). А це, у свою чергу, може привести до порушень нормативно-правових актів;

3) залежно від наслідків:

а) матеріальні (наприклад, нецільове використання коштів, недотримання порядку перерахування коштів);

б) формальні (наприклад, несвоєчасне і неповне подання звітності про виконання бюджету, подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету);

4) залежно від безпосереднього об’єкта:

а) порушення порядку формування доходів (наприклад, перерахування або несвоєчасне перерахування відсотків за користування бюджетними коштами, отриманими на відплатній основі);

б) порушення порядку здійснення видатків бюджетів (наприклад, нецільове використання бюджетних коштів, невідповідність бюджетного призначення видатків, що визначені бюджетами; фінансування видатків поза кошторисами або понад встановлені лімітами видатків розміри);

в) порушення порядку здійснення державних позик та позик територіальних громад (наприклад, неповернення або несвоєчасне повернення коштів, отриманих на зворотній основі і порушення порядку регулювання державним боргом та боргом територіальних громад);

5) залежно від стадій бюджетного процесу, на яких вони вчиняються:

а) правопорушення, що вчиняються під час складання проектів бюджетів:

–недотримання термінів доведення прогнозних показників економічного та соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які є базою для складання проектів бюджетів до органів виконавчої влади нижчого рівня;

–порушення Національним банком України терміну подачі Основних засад грошово-кредитної політики та проекту його кошторису доходів і видатків до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

–подання Національним банком України неточної та недостовірної інформації щодо засад грошово-кредитної політики та кошторису Національного банку України;

–несвоєчасне подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

–несвоєчасна розробка та доведення місцевими фінансовими органами до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів;

–порушення головними розпорядниками бюджетних коштів термінів подання запитів Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам, або неподання їх взагалі, або включення до них недостовірних даних, або складання їх з порушенням відповідних нормативних актів;

–неналежне проведення аналізу бюджетних запитів Міністерством фінансів України, місцевим фінансовим органом, невнесення корективів до них;

–несвоєчасне подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет до Верховної Ради України;

–подання проекту рішення про місцевий бюджет з порушенням встановленого порядку й термінів;

б) правопорушення, що вчиняються на стадії розгляду та прийняття бюджету:

–несвоєчасне подання Міністерством фінансів України проекту закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України;

–неналежний аналіз проекту закону про Державний бюджет України комітетом Верховної Ради України з питань бюджету щодо відповідності його Бюджетному кодексу України та Основним напрямам бюджетної політики;

–порушення Кабінетом Міністрів України терміну (1 тиждень) доопрацювання проекту закону про Державний бюджет;

–несвоєчасне прийняття Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет у першому читанні;

–неналежна підготовка Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету висновків стосовно проекту закону про Державний бюджет України;

–порушення Верховної Радою України встановленого терміну прийняття остаточного рішення щодо запропонованого Урядом проекту закону про Державний бюджет України;

–порушення встановленого порядку та термінів розгляду і прийняття рішення про місцевий бюджет;

–прийняття відповідною радою рішення про місцевий бюджет, що не відповідає положенням та показникам закону про Державний бюджет України; прийняття відповідною радою рішення про створення спеціального фонду в складі місцевого бюджету в разі, коли таке створення не передбачено законом про Державний бюджет України;

–прийняття рішення про визнання головними розпорядниками бюджетних коштів установ та організацій, статус яких не відповідає статті 22 Бюджетного кодексу України;

–планування видатків місцевих бюджетів, не віднесених до таких Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України;

–прийняття відповідною радою рішення про зарахування до доходів місцевих бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів), що суперечить Бюджетному кодексу України та закону про Державний бюджет України;

–прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування бюджету в частині делегованих державних повноважень;

в) правопорушення, що вчиняються на стадії виконання бюджету, у тому числі в разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети:

–прийняття Міністерством фінансів України необґрунтованого рішення щодо надання відстрочок по сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах податкового кредиту;

–недотримання порядку перерахування бюджетних коштів;

–порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань;

–укладення угод та здійснення видатків поза межами бюджетних асигнувань;

–нецільове використання бюджетних коштів;

–неефективне використання бюджетних коштів;

–використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків;

–витрачання бюджетних коштів з порушенням затверджених кошторисів і планів асигнувань;

–невстановлення Міністерством фінансів України тимчасових обмежень асигнувань загального фонду Державного бюджету в разі виявлення недостатності надходжень;

–недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджетів усіх рівнів;

–недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів;

–надходження коштів до спеціального фонду бюджету з джерел, не визначених законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет;

–зарахування доходів державного та місцевих бюджетів на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунку державного бюджету та місцевих бюджетів, і акумулювання їх на рахунках органів стягнення;

–недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами;

–здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання за рахунок бюджетних коштів позики юридичним і фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України;

–здійснення протягом бюджетного періоду видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;

–здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, за рахунок місцевих бюджетів; створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами;

–недотримання порядку виділення й використання коштів з резервного фонду бюджету;

–недотримання вимог закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

–прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних розмірів державного боргу (боргу Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) та надання гарантій щодо виконання боргових зобов’язань;

–недотримання встановлених термінів доведення уповноваженими органами відомостей про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів;

–видання нормативно-правових актів, які змінюють доходи й видатки бюджету, з порушенням встановленого законом порядку;

–перевищення обсягів видатків на обслуговування боргу місцевих бюджетів більш як на 10 відсотків видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, в якому здійснювалося обслуговування боргу;

–недотримання вимог нормативних актів щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

г) правопорушення, що вчиняються на стадії підготовки, розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього:

–несвоєчасне, неповне подання звітності про виконання закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

–подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

–невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та неналежне здійснення внутрішнього контролю за бюджетними коштами;

6) залежно від специфіки суб’єктного складу правопорушення поділяються на:

а) правопорушення, що скоюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування;

б) правопорушення, що вчиняються головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

Поиск по сайту: