Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Предмет соціології особистості. Поняття особистості



Людина– поняття найбільш загальне, родове, яке виникає з моменту виділення homo sapiens; узагальнюючий образ людського оду в цілому.

Індивід– окрема, конкретна людина, одиничний представник людського роду.

Індивідуальність– сукупність рис, що відрізняють одного індивіда від іншого; це успадковані і набуті, особливі і специфічні якості (природні, психологічні, фізіологічні, соціальні і т.д.), які відрізняють одну людину від іншої.

Особа – поняття, яке узагальнено характеризує соціальну сутність людини (предметні ознаки індивідуальності щодо груп, інститутів, соціальної ролі тощо).

Особистість – носій соціальних якостей і рис, в їх певному поєднанні;

- це інтегральна соціальна якість, яка формується у індивіда в процесі включення його в систему суспільних відносин, опанування ним матеріальних, духовних предметів людської культури, соціального досвіду;

- це людина, яка живе в суспільстві.

 

 


Антуан де Сент–Екзюпері

 

Особистість - утворення дуже багатогранне. Для соціолога головне значення має те, що особистість - це система внутрішньої регуляції (і в цьому розумінні - саморегуляції) соціальної активності людини, зі становленням якої людина стає суб'єктом цієї активності, а через це - і суб'єктом тих соціальних відносин, в які вона вступає.

Особистість людини виявляється для інших людей в її діяльнісних проявах, і тому виявляється як певна сукупність соціально значущих рис особи. В цьому аспекті особистість - це відносно стала сукупність людських якостей, відповідно до формування яких в процесі дорослішання індивід стає соціально визнаним суб'єктом поведінки.

 

В правовому аспекті це виявляється в тому, що індивід стає соціально відповідальним суб'єктом своєї поведінки.

В соціально-психологічному аспекті це виявляється в тому, що індивід набуває відносно сталих форм мислення, відчування та дiй, які стають для нього типовими. В цьому аспекті особистість розглядається як утворення яке складається з трьох основних видiв компонентів:

ü когнітивних (розумових) компонентiв: думок, переконань, сприйняття, пам’яті,

ü емоційних компонентів: любові, ненависті, заздрощів, симпатій, гніву, гордості та інших почуттів,

ü поведiнницьких компонентiв: вмiнь, навичок, здiбностей, здатностей та iнших спроможностей.

 
 

 


 

Отже, можна визначити наступні рівні структури особистості:

1. Генетично обумовлені, успадковані компоненти структури особистості, психофізіологічні задатки.

2. Індивідуально-психологічні властивості, що формуються на основі генетично обумовлених.

3. Соціально значущі компоненти, ті властивості, які формуються під впливом соціальних зв’язків та відносин, в процесі діяльності людини.

4. Морально-духовні компоненти – внутрішній світ, душа, духовність…

 

Соціальне середовище визначає формування і сутність особистості, зумовлює її самореалізацію, формування різних типів особистості.

Отже, коли мова йде про особистість як члена суспільства, якоїсь спільноти,
мають на увазі не властивості окремих людей, а соціальні типи особистостей.

Соціальний тип особистості - певний фіксований набір суттєвих, таких, що повторюються, соціальних властивостей особистості, що виявляються у її свідомості та поведінці.

В основу типологізаціїособистості покладені відносно стійки, такі, що повторюються, поєднання соціальних та індивідуальних властивостей особистостей, які знаходяться у конкретних умовах життєдіяльності.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.