Психологічні теорії девіації

Кримінологи минулого намагалися встановити зв'язок між психологічним станом («дегенаривність», «психопатія» і т.п.) та злочинною поведінкою. Психоаналіз запропонував власне бачення проблеми. В основі психоаналітичних теорій лежить вивчення конфліктів, що лежать у свідомості особистості. Наприклад, З.Фрейд запровадив поняття «злочинець з почуттям провини» - це люди, які бажають, щоб їх упіймали і покарали тому, що вони почувають себе винними через власне «прагнення до руйнування», вони впевнені, що тюремне ув’язнення допомогло б їм певною мірою позбутися цього потягу.

Крім того, цікавою є його структура психічного, конфлікт між складовими якої також може бути причиною відхилень від норми.

Подальші дослідження довели, що відхилення неможна пояснювати лише психологічними факторами.

3. Соціологічне пояснення девіації:

1. Теорії аномії:

Уперше соціологічне пояснення девіації було запропоновано Е.Дюркгеймом в його теорії аномії. Він використав цю теорію в своєму класичному творі про самогубство.

Вивчаючи самогубства, Дюркгейм виділив три основні види – егоїстичні, альтруїстичні та аномійні. Останньому він приділяє більшу увагу, через його прояв під час кризових станів у суспільстві.

Слово «аномія» буквально означає «вiдсутнiсть норм», «вiдсутнiсть нормативності». Цим терміном Дюркгейм позначив ситуацію, що складається для iндивiдiв та суспiльства, коли соцiальнi норми стають взаємно суперечливими, втрачають яснiсть або навiть (для деяких аспектiв соцiальної дiяльностi) взагалі зникають.

Дюркгейм звернув увагу, що такi ситуацiї складаються у часи криз та радикальних соцiальних змін (наприклад, при спаді ділової активності та невпиннiй iнфляцiї), коли люди втрачають впевненість в тому, що вiд них очікується, i коли їм важко формувати свої дiї в поняттях узгоджених норм. У такi часи старi норми у поточних умовах не видаються доречними, а норми, що тiльки виникають занадто двозначнi та ще не досить ясно сформульованi, щоб забезпечити зрозумiлi та ефективнi настанови для поведінки. За цих обставин, вважав Дюркгейм, можна очікувати зростання масштабів вiдхиленої поведінки.

Подальший розвиток теорiя Дюркгейма отримала у працях вiдомого американського соцiолога Роберта Мертона, на його думку основна причина девіації - розрив мiж цiлями суспiльства та соцiально прийнятними засобами їх досягнення.

Мається на увазi така ситуацiя, коли у бiльшостi випадкiв соцiально прийнятнi засоби не дають можливостi досягнути мети, що визначається цінністю культури.

Мертон це пояснює на прикладi американського суспiльства. В Америцi бiльшiсть американцiв iх захопленням ставляться до фiнансового успiху - досягнення багатства є культурною метою.

Соцiально прийнятнi засоби досягнення цiєї мети - це такi традицiйнi шляхи, як отримання вiдповiдної освiти та влаштування на роботу у торговельну або юридичну фiрму. Але й практика життя, й спецiальнi дослiдження показують, що для бiльшостi населення цi шляхи до багатства неможливi. Багато людей не можуть сплачувати за дiйсно хорошу вищу освiту, а найперспективнiшi фiрми приймають на роботу тiльки обмежену кiлькiсть фахiвцiв. Мертон показав, що коли люди переконуються, що фiнансового успiху неможливо досягти соцiально схвальними засобами - вони можуть вдаватися до багатьох незаконних засобiв досягнення цiєї цiлi - наприклад, зайнятися рекетом, торговлею наркотиками або спекуляцiєю на скачках.

Види девіації за Р.Мертоном:

1. Конформізм – відповідність і цілям і засобам
2. Іновація – згідність з цілями, але заперечення соціально допустимих засобів їх досягнення.
3. Ритуалізм – заперечення цілей, але прийняття традиційних засобів їх досягнення (бюрократія)
4. Ретритизм – запереченя і цілей, і засобів.
5. Бунтарство – відмова від пануючих цілей та стандартів і формування нових цілей і засобів їх досягнення.

Концепцiя Мертона має важливе значення перш за все тому, що вона розглядає конформiзм та девiацiю в одному контекстi, в однiй системi спiввiднесення, а не як непов'язані категорiї. Крiм того, ця концепцiя показує, що відхил не обов'язково є продуктом абсолютно негативного ставлення до загальновизнаних стандартiв, як часто припускали ранiше.

Дана терія привертає увагу до тих процесiв, якими суспiльство породжує девiацiю, вiдхили. Це дуже привабливий пiдхiд, тому що вiн дає пiдставу для оптимiстичного погляду на людську природу. Злодiї, з цiєї точки зору, здiйснюють злочини пiд суспiльним тиском i вони можуть притримуватись законiв, якщо дати їм шанс. Вирiшення проблеми злочинства, з цiєї точки зору полягає у реформуваннi суспiльства так, щоб наблизити його до iдеалiв демократiї та рiвноправностi.

1. Культурологічний підхід – девіація пояснюється конфліктом між нормами культури, тобто в суспільстві існують цінності, які сприяють девіації – субкультури.

3. Теорія стигматизації (наклеювання ярликів)– Говард Беккер в своїй праці «Аутсайдери» (1963) відмовився від попередніх трактувань девіації і зробив спробу пояснити дане явище спроможністю впливових груп суспільства (судді, лікарі, вчителі) нав’язувати іншим певні стандарти поведінки.

Стигма– «тавро», люди, які мають певний недолік, караються, принижуються, можуть бути ізольовані.

Існують інші види стигми – фізичні недоліки, коли люди не караються звичним способом, але з ними поводяться не так, як з нормальними людьми (сліпі, каліки).

Проблема стигматизації є актуальною для багатьох сфер життя людей. Так, значну увагу сьогодні приділено стигматизації в системі освіти, коли вчителі упереджено ставляться до «трієчників» й побороти таке ставлення іноді дуже важко.

Яскравий приклад дії цієї теорії – людина, що була засуджена і звільнилася з місць позбавлення волі, - їй не тільки важко адаптуватися через втрачений час, але вона зтикається зі ставленням до себе як до злочинця, їй не довіряють і очікують «відповідної» поведінки.

Таке ставлення оточення іноді провокує очікувані дії, вчинки і настрої з боку «затаврованих» осіб.

Поиск по сайту: