Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основи організації управління якістю



 

Як зазначалося вище ефективні системи якості, що відповідають вимогам ринку, сьогодні інтегруються в понятті Загального менеджменту якості (TQM), що у різних школах і в різних конкретних випадках має різні відтінки, використовує різні методи і підходи. Тому основною концепцією перегляду і підготовки нової версії стандартів ІSO серії 9000, починаючи з 9000:2000 стало їхнє зближення з ідеологією TQM.

Насамперед розроблювачі цієї версії стандартів на основі аналізу й узагальнення практики TQM сформулювали вісім принципів менеджменту якості, що були покладені в основу стандартів. Розглянемо ці принципи з деякими коментарями.

Принцип 1 – організація, орієнтована на споживача. Благополуччя будь-якої організації, підприємства залежить від обсягів реалізації вироблених ними продукції або послуг, що, у свою чергу, залежать від відповідності цієї продукції (послуг) потребам і очікуванням споживачів.

Очікування споживачів пов’язані не тільки з якістю продукції, але й з ціною, режимом, умовами постачання та обслуговування при використанні продукції й т. ін. Тому стандарт орієнтує на усвідомлення різних потреб і очікувань споживачів, важливих для ухвалення ними рішень про придбання продукції.

Необхідно забезпечити збалансований підхід до запитів споживачів і потреб інших зацікавлених сторін (акціонерів, постачальників, суспільства в цілому, регіонів і т. д.).

Весь персонал організації має знати і розуміти потреби та очікування споживачів.

Задоволеність споживачів необхідно певним чином вимірювати й оцінювати, а до системи якості має входити механізм вироблення коригувальних дій у необхідних випадках.

Принцип 2 – роль керівництва. Передусім необхідно, щоб керівники вищої ланки своїм особистим прикладом демонстрували при-
хильність до якості.

Один зі способів реалізації принципу – визначення керівництвом підприємства довгострокової політики і місії підприємства з питань якості і трансформація цієї політики у певні цілі та задачі, у тому числі й для виробничих і функціональних підрозділів.

Задачею керівництва є забезпечення атмосфери довіри і роботи без страху, ініціювання, визнання і заохочення внеску людей, підтримка чесних взаємин. Така атмосфера максимально сприяє розкриттю творчих можливостей персоналу і вирішенню задач якості.

Керівництво має постійно піклуватися про поліпшення роботи персоналу і «вирощування» фахівців, забезпечувати вирішення задач якості необхідними ресурсами.

Принцип 3 – залучення працівників. Люди складають найбільш істотну і важливу частину організації, тому найбільш повне використання можливостей людей може принести організації максимальну користь.

Система якості та її механізми мають спонукати працівників до прояву ініціативи й постійного поліпшення діяльності організації: брати на себе відповідальність у вирішенні проблем якості, активно підвищувати свої знання, передавати свої знання і досвід колегам, представляти своє підприємство споживачам і всім зацікавленим сторонам з кращого боку.

Принцип 4 – підхід як до процесу. Версії стандартів 2000 р. і 2005 р. мають зовсім новий погляд на систему, який передбачає, підхід до проектування системи якості як до сукупності взаємозалежних процесів. При цьому кожний процес розглядається з урахуванням таких особливостей:

· входи і результати процесу мають чітко визначатися і вимірятися;

· визначаються споживачі кожного процесу, ідентифікуються їхні вимоги, вивчається їхня задоволеність результатами процесу;

· установлюється взаємодія даного процесу з функціями підприємства;

· кожний процес має бути керованим, тобто встановлюються повноваження, права і відповідальність за управління в цілому;

· при проектуванні процесу необхідно визначати його ресурсне забезпечення.

Принцип 5 – системний підхід до управління. Тісно пов’язаний з попереднім принципом і з уявленням про систему якості як про сукупність взаємозалежних процесів. На основі його знання проектування такої системи досягається найбільш ефективним шляхом. Системний підхід припускає також постійне поліпшення системи через вимір і оцінку.

Принцип 6 – постійне поліпшення. Безперервне або постійне поліпшення – одна з цілей підприємства. Продемонструвати це можна на такому прикладі. Навіть теоретично важко уявити собі цілком бездефектне виробництво. Завжди буде якийсь рівень дефектності. Але якщо ставити перед собою мету – домагатися 0 дефектів, то (хоча вона і недосяжна) така мета буде спонукати до постійного удосконалення і поліпшення.

Реалізація цього принципу потребує перш за все певної перебудови свідомості і формування в кожного працівника підприємства потреби в постійному поліпшенні продукції, процесів і системи в цілому.

Як правило, принцип реалізується не шляхом постановки широкомасштабної мети, а маленькими кроками і проривами, проте постійно і повсюдно. При цьому ефективність усіх процесів має безперервно підвищуватися.

Принцип постійного поліпшення вимагає знання і застосування відповідних методів і підходів, таких, як цикл Демінга, аналіз Парето, контрольні карти і т.д. Для стимулювання процесів поліпшення в системі має бути створена атмосфера їхнього визнання.

Принцип 7 – метод ухвалення рішень, заснований на фактах. Даний принцип найчастіше є альтернативою застосовуваного на практиці способу ухвалення рішень на основі інтуїції, чуття, кон’юнктури, попереднього досвіду, припущень і т.д. Рішення будуть найбільш ефективними, якщо вони ґрунтуються на аналізі даних та інформації.

Реалізація принципу вимагає вимірів і збору достовірних і точних даних, що належать до задачі. Збір даних, як і подальший їхній аналіз потребують засвоєння володіння знань і застосування спеціальних методів.

Безумовно, ні в якому разі не можна заперечувати значення досвіду й інтуїції в ухваленні рішень, однак важливо забезпечити розумний баланс аргументів, виведених на основі аналізу фактів, досвіду й інтуїції.

Принцип 8 – взаємовигідні відносини з постачальниками (підприємствами чи організаціями, які постачають продукцію згідно з договором постачання).

Взаємозалежність організації і її постачальників є очевидною і так само зрозуміло, що взаємовигідні відносини забезпечують обом сторонам найкращі можливості.

Реалізація принципу вимагає ідентифікації основних постачальників, організації чітких і відкритих зв’язків і відносин (заснованих на балансі короткострокових і довгострокових цілей обох сторін), обміну інформацією і планів на майбутнє, спільної роботи з чітким розумінням потреб споживачів, ініціювання спільних розробок і
поліпшення продукції і процесів. До системи якості входять стимулюючі механізми щодо визнання досягнень і поліпшення роботи
постачальника.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.