Організаційна структура систем СПУ залежить від складності й обсягу розробки. На великих підприємствах із широким використанням мережних методів до неї входять керівництво всіх рівнів (ГКП, головний економіст і т.д.), служба СПУ, відповідальні виконавці, що безпосередньо стежать за виконанням визначеної частини проекту (начальники цехів, служб). Головні функції відповідальних виконавців – складання первинних сіткових графіків на закріплені за ними обсяги робіт, надання інформації про хід робіт, виконання рішень відповідних органів управління і коригування первинних сіткових графіків у ході оперативного управління.
До складу служби СПУ звичайно входить служба координації й аналізу робіт (СКАР) та служба оперативного обліку і підготовки інформації (ОПІ). Працівники служб СПУ мають добре знати технологію й організацію робіт даного комплексу: володіти методами побудови й аналізу мереж, а також методом розрахунку параметрів сіткового графіка.
Функціонування систем СПУ розділяється на дві основні стадії:
1) планування проекту, у тому числі попереднє і вихідне;
2) оперативне управління виконанням проекту.
На всіх стадіях планування має бути комплексним, тобто до мережної моделі входять всі роботи, потрібні для досягнення кінцевої мети, незалежно від відомчої приналежності виконавців, важливо передбачити чітку персональну відповідальність за виконання будь-якої частини проекту.
Попереднє планування проекту здійснюють при виконанні складних і тривалих розробок за участю декількох організацій. На цьому етапі весь проект розподіляється на великі комплекси робіт, за якими дається оцінка часу і ресурсів. На основі цих даних складається збільшена мережа і попередній план робіт із проекту. Попереднє планування дає змогу узгодити порядок виконання робіт всіх організацій і розподілити ресурси по етапах. Воно є основою при затвердженні директивних термінів виконання проекту і розподілі його фінансування.
Процес вихідного планування розділяється на ряд етапів, що виконуються послідовно:
· проведення структурного аналізу проекту – проект розподіляється на частини за технологічними вузлами або етапами робіт, дається завдання окремим відповідальним виконавцям;
· складання виконавцями, які несуть відповідальність, вихідних первинних даних, що містять найменування робіт і їхніх кінцевих результатів, список виконавців, порядок виконання робіт (послідовні, паралельні), очікувані часи виконання робіт;
· побудова часткових мережних моделей проекту – полягає в «зшиванні» службою СПУ вихідних первинних даних у загальну мережу. При цьому усуваються розбіжності, мережа ретельно перевіряється;
· побудова комплексної моделі проекту і розрахунок її параметрів. Комплексна мережа розробляється центральною службою СПУ, «зшиванням» частинних сіткових графіків. Незалежно від застосовуваних методів розрахунку (машинні або ручний) потрібно визначити такі дані: очікувані терміни завершення проекту, перелік робіт критичного шляху, терміни початку і закінчення всіх робіт, а також резерви часу;
· оптимізація мережі відповідно до заданих обмежень. Етап містить у собі аналіз первісного варіанта комплексної мережі і результатів її розрахунку з метою установлення відповідності розрахункових параметрів мережі заданим директивним показникам, наприклад плановим термінам. Якщо первісний варіант мережі не забезпечує планових термінів, то проводять її оптимізацію. Для цього насамперед домагаються скорочення тривалості критичного шляху. Перевіряється склад робіт, послідовність їхнього виконання, взаємозв’язок. Розглядається можливість паралельного виконання робіт. Важливою задачею є визначення ймовірності завершення всього проекту в заданий директивний термін (ТД). Розрахунок імовірності настання завершальної події в заданий термін (РЗ) необхідний, коли директивний термін менше розрахункового терміну завершальної події (ТР). Припускаючи, що значення Тр підкоряється закону нормального розподілу, можна визначити аргумент нормальної функції розподілу ймовірностей
n
U = (ТД – ТЗ) / sqr ( ∑ Dtкр i ),
i=1
де n – число робіт, що лежать на критичному шляху;
Dtкрi – дисперсія очікуваного часу робіт, що входять до критичного
шляху;
sqr – символ кореня квадратного (√ ).
Функцію РЗ можна знайти за допомогою аргументу U по довідкових даних.
Для величини РЗ наявні цілком визначені межі допустимого ризику. Якщо РЗ > 0,65 можна стверджувати, що на роботах критичного шляху наявні надлишкові ресурси, отже, загальна тривалість робіт може бути скорочена. При РЗ < 0,35 небезпека зриву настання заданої події в термін велика, і необхідне повторне планування з перерозподілом ресурсів, тобто оптимізація сіткового графіка. Перерозподіл (оптимізацію) можна закінчити, отримавши при повторному аналізі 0,35 < РЗ < 0,65;
· розрахунок і видача підрозділам календарного графіка робіт.
Оперативне управління необхідне для обліку непередбачених факторів і усунення їхнього впливу шляхом коригування сіткового графіка.
Висновки
1. Сутність планування у часі складається в знаходженні такого режиму роботи робітників та обладнання, який забезпечить належний рівень виробництва за максимально короткий термін за рахунок зменшення тривалості виробничого циклу та синхронізації операцій.
2. Проект – це сукупність задач або заходів, пов’язаних з досягненням запланованої мети, яка звичайно має неповторюваний характер. Така потреба виникає, наприклад, при створенні нових виробничих потужностей, запровадженні нових технологічних процесів, розробці і введенні систем якості, освоєнні випуску нової продукції та ін.
3. Сітковий графік – графічне зображення розглянутого комплексу робіт чи операцій, взаємозв’язків між ними і послідовності їхнього виконання. Під час побудови сіткового графіка зручно попередньо скласти перелік усіх основних подій і робіт, де вказують кодові номери подій, найменування подій у послідовності від вихідного до завершального, кодові номери робіт, перелік усіх робіт, причому доцільно вказувати всі роботи, які можна почати після настання даної події.
4. До складу служби СПУ звичайно входить служба координації й аналізу робіт (СКАР) та служба оперативного обліку і підготовки інформації (ОПІ).