Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Зміст трудового процесу



 

Трудовий процес як об’єкт нормування праці – складне і різноманітне явище, що супроводжується витратами фізичної і розумової енергії. Значний вклад у вивчення трудового процесу внесли класики західного менеджменту Тейлор, Гамільтон, Емерсон та подружжя Гілбрет (див. іменний покажчик).

Трудовий процес (процес праці) – доцільна діяльність людини, спрямована на обробку предметів праці з метою виготовлення продукції.

Під трудовим процесом також розуміють сукупність дій, що здійснюють виконавці, виготовляючи продукцію чи її частини або виконуючи яку-небудь функцію у процесі виробництва (ДСТУ 3138-95 «Організація промислового виробництва. Праця та заробітна плата»).

Трудові процеси розрізняються не тільки за змістом, але й за тривалістю. Основним елементом трудового процесу є операція – частина трудового процесу, виконувана на одному робочому місці, над одним предметом праці без переналагодження устаткування.

Метод праці – це спосіб здійснення трудового процесу, що характеризується складом прийомів, операцій і визначеної послідовності їх виконання. Для вивчення методів праці операція розчленовується на більш дрібні елементи: трудові прийоми (або їхні комплекси), дії і рухи.

Трудовий прийом – закінчена сукупність трудових дій, що виконуються безупинно і пов’язані між собою єдиним цільовим призначенням – виконанням частини операцій, наприклад, прийом «установити деталь у патроні» буде складатися з наступних трудових дій – узяти деталь, установити її в патрон, закріпити ключем.

Трудова дія – комплекс трудових рухів для виконання частини прийому.

Трудовий рух – однократне переміщення рук, ніг і т.д. з одного положення в інше при виконанні дії.

Удосконалення прийомів праці значною мірою визначається удосконаленням рухів, що складають ці прийоми. Тому необхідно знати класифікацію рухів і їхню характеристику:

· короткі і довгі рухи. За будь-яких умов потрібно прагнути робити по можливості короткі рухи. Це досягається за допомогою зручного розташування заготівель, інструментів і т.д., а також засобів керування;

· горизонтальні і вертикальні рухи. Треба по можливості заміняти вертикальні рухи горизонтальними;

· прямолінійні і колові рухи. При переміщенні людини доцільніше прямолінійний рух, а для рук найбільш зручні колові рухи;

· індивідуальні (рухи, що виконуються послідовно) і узгоджені рухи. Доцільно скрізь, де тільки можливо, поєднувати роботу обох рук або рук і ніг;

· переривані і безперервні рухи. Необхідно прагнути до виконання безперервних рухів.

Якщо говорити про зміст роботи щодо вивчення та раціоналізації прийомів і методів праці, то при удосконаленні трудового процесу аналізу підлягають: зміст трудового процесу, порядок і послідовність його здійснення, прийоми праці, способи їхнього виконання і траєкторія рухів.

Етапи роботи з вивчення, проектування і впровадження раціональних прийомів і методів праці такі:

а) підготовка до дослідження трудового процесу – вибір об’єкта і способів дослідження, попередня економічна оцінка, організаційна підготовка;

б) аналіз і проектування раціональних методів і прийомів праці – аналіз наявного трудового процесу, проектування раціонального трудового процесу;

в) упровадження раціональних методів і прийомів праці – підготовка до впровадження і безпосереднє впровадження.

Проектований трудовий процес, окремі прийоми і методи праці ретельно оцінюють з економічної і психофізіологічної точок зору. Економічну оцінку раціоналізації трудового процесу можна здійснити за формулою

Е = ТСТ · К · N (ТШ1 – ТШ2) – В,

де Е – економія фонду заробітної плати, що отримана за рахунок

раціоналізації трудового процесу;

ТСТ – тарифна ставка, грн.;

К – кількість повторюваних операції на робочому місці;

N – кількість робітників, зайнятих виконанням операції;

ТШ1Ш 2 – штучна норма часу відповідно до і після раціоналізації;

В – витрати на раціоналізацію.

 

За наявності декількох варіантів раціоналізації трудового процесу розраховують собівартість продукції по кожному варіанту і обирають варіант, коли вона мінімальна.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.