Коефіцієнт комплексної підготовки виробництва (КПВ)
Кпв = Кр / Кз,
Кр – кількість самостійно виконуваних робіт, що охоплені плануванням і управлінням, Кз – загальна кількість робіт
Організація
виробничих процесів
Коефіцієнт стабільності номенклатури (КСН)
Ксн = Кп / Кзн,
Кп – кількість найменувань продукції, що повторюються, Кзн – за- гальна кількість найменувань продукції, що виробляється
Коефіцієнт застосування передових форм організації виробництва (КПФ)
Кпф = Кп /Кзф,
Кп – кількість виробничих дільниць (цехів), на яких застосовуються передові форми організації, Кзф – загальна кількість дільниць (цехів)
Організація допоміжних виробництв
Коефіцієнт централізації допоміжних робіт (КЦД)
Кцд = Чсл / Чз,
Чсл – чисельність робітників, які зайняті виконанням конкретної функції обслуговування і працюють в спеціалізованому підрозділі, Чз – загальна чисельність робітників які виконують цю функцію обслуговування
Організація контролю якості продукції
Коефіцієнт застосування прогресивних методів контролю (КПМ)
Кпм = Чкп / Чк,
Чкп – кількість контрольних операцій, де застосовані прогресивні методи контролю, Чк – загальна кількість контрольних операцій
Організація матеріального забезпечення виробництва
Коефіцієнт забезпечення виробництва матеріалами (КЗМ)
Кзм = Мф / Мп,
Мф – кількість ресурсів, що надійшли за конкретний період, Мп – необхідна кількість ресурсів, які мають надійти відповідно до плану
Таблиця 10.4
План заходів щодо удосконалення організації виробництва
№ пор.
Галузь
Удосконалення організації
виробництва
Заходи з
удосконалення
організації
виробництва
Виконавець
Термін
Економічні
Результати
роз-робки
упровадження
Сфери удосконалення організації виробництва на підприємстві можуть бути такими:
1) організація праці, функціонування знарядь праці, рух предметів виробництва;
2) організація підготовки виробництва, виробничих процесів, виробничої інфраструктури, управління якістю, матеріально-технічного постачання, збуту продукції;
3) удосконалення виробничої структури підприємства, організація оперативно-виробничого планування.
За кожним з цих напрямків удосконалення організації виробництва розробляються конкретні заходи. Заходи розробляються виробничими підрозділами, економічними і технічними службами під методичним керівництвом відділу (бюро) наукової організації праці, виробництва і управління.
Резерви організації виробництва виявляються в процесі техніко-економічного аналізу (ТЕА) виробничо-господарської діяльності підприємства, що дає змогу правильно оцінити реальні перспективні тенденції подальшого розвитку організації виробництва, і, як правило, передує складанню поточних і перспективних планів. Техніко-економічний аналіз передбачає усебічне вивчення всіх елементів і умов виробництва в їхньому взаємозв’язку. Він проводиться з метою визначення досягнутого рівня розвитку техніки, технології, організації виробництва і їхньої ефективності, виявлення причин відставання, розкриття резервів і розробки заходів щодо їхнього використання.
Виявлення резервів організації виробництва в процесі аналізу здійснюється в кілька послідовних етапів.
1. Складання плану аналітичної роботи:
· визначення цілей аналізу і використання його результатів;
· вибір об’єкта (об’єктів) аналізу, розробку або вибір методики аналізу, складання календарного графіка роботи, визначення складу учасників і розподіл робіт.
2. Збір і перевірка даних, що використовуються у процесі аналізу:
· збір даних, проведення обстежень, анкетних опитувань і т.д.;
· збір літературних даних, показників діяльності інших підприємств і т.д.;
· перевірка якості зібраних матеріалів, порівняння планових і звітних показників.
3. Вивчення й обробка аналізованих даних:
· порівняння показників і характеристик, визначення причин розбіжностей;
· розкриття взаємозв’язків і залежностей між показниками і характеристиками;
· оцінка роботи і виявлення резервів.
4. Узагальнення й оформлення результатів аналізу:
· розробка висновків і пропозицій за результатами аналізу, спрямованих на використання резервів;
· розрахунок ефективності пропозицій та їхній вплив на техніко-економічні показники.
5. Розробка плану удосконалення організації виробництва
Аналіз може бути попереднім (тобто свого роду прогноз на різні періоди – місяць, квартал, рік, що економічно обґрунтовує господарські плани), оперативним (дає оцінку діяльності підприємства і його підрозділів за короткі проміжки часу) і послідовним. Це аналіз виконання поточних і оперативних планів. Він застосовується для оцінки результатів господарської діяльності за планований період.
За змістом техніко-економічний аналіз може бути комплексним, коли він проводиться по всьому колу показників, або локальним, коли він виконується за одним видом виробничо-господарської діяльності. Наприклад, аналіз результатів роботи цеху за своїм змістом носить комплексний характер, а вивчення витрат на внутрішньоцеховий транспорт – локальний.
Аналіз виробничо-господарської діяльності, як спосіб виявлення резервів організації виробництва ґрунтується на розробці і застосуванні науково обґрунтованих методів. Досконалістю застосовуваних при аналізі методів визначається вірогідність результатів аналізу.
Основними методичними прийомами аналізу, що можуть бути використані при виявленні резервів виробництва, є: порівняння; ланцюгових підстановок (елемінування); деталізація і розчленовування показників; виокремлення провідних ланок; балансовий, графоаналітичний і т.д. Крім цього, застосовується цілий ряд статистичних прийомів і економіко-математичних методів (групування – первинні і вторинні, середні величини, кореляційно-регресивний аналіз, моделювання та ін.).
Порівняння, або зіставлення, показників, фактів є одним з аналітичних прийомів при вивченні економіки підприємства. При аналізі роботи підприємства досліджувані показники, як правило, порівнюють із плановими, з нормативами, з показниками роботи за попередні роки, з результатами роботи передових ділянок даного підприємства, з роботою інших підприємств фірми (за наявності даних і сторонніх підприємств). При цьому велика увага має приділятися ступеню порівнянності вихідних даних.
Першочергове значення при проведенні аналізу і виявлення резервів має і метод ланцюгових підстановок (елімінування). При цьому, для визначення впливу кожного фактора окремо на досліджуване явище, виключається вплив усіх інших факторів або деяких з них. Елемінування проводять за допомогою так званих ланцюгових підстановок. Цей спосіб дозволяє кількісно вимірити вплив факторів, що діють в однакових або протилежних напрямках. Так на собівартість продукції впливають зміна норм витрати матеріалів і цін на матеріали. З метою визначення впливу кожного з цих факторів роблять перерахування його на собівартість, умовно приймаючи інший фактор незмінним. Наприклад, якщо зробити перерахування на собівартість, взявши постійні ціни на матеріали, одержимо зміну собівартості в результаті зміни норм витрат матеріалів.
Під час проведення аналізу найчастіше доводиться зіштовхуватися з цілим переліком факторів і явищ, проаналізувати які цілком не видається можливим. У цьому випадку користуються методом виокремлення провідних ланок, за якого досліджують тільки головні фактори, що здійснюють панівний вплив на дане явище.
За використання методу розчленовувань, аналіз ведеться в двох напрямках: по-перше, вивчається робота не тільки підприємства в цілому, але й робота його ділянок, робочих місць і т.д.; по-друге, кожний підсумковий показник розкривається через ряд більш часткових показників (наприклад, собівартість – через зміну структурних складових, норм і цін на матеріали).
Більш широкі можливості кількісної оцінки визначення впливу окремих факторів і їхніх сукупностей на підсумкові результати відкриваються при використанні методів математичної статистики, зокрема кореляційно-регресійного аналізу. При цьому множинне регресійне рівняння показує «чистий», тобто ізольований вплив окремих факторів. Парні рівняння регресії дають змогу визначити багаточисельні зв’язки одного фактора з іншим.
Велике значення для удосконалення аналізу має застосування й інших математичних методів: оптимального програмування, теорії ігор, факторного аналізу й т. ін.