Організація виробничого підприємства в просторі

Просторове розташування цехів, дільниць і господарств на території підприємства здійснюється за генеральним планом підприємства, що розробляється під час його проектування.

Генеральний план підприємства являє собою графічне зображення його території з усіма будівлями, спорудами, комунікаціями, шляхами сполучення, що приєднуються до певної території (місцевості).

Під час розробки генерального плану необхідно враховувати
такі вимоги:

1. Забезпечення прямопотоковості предметів праці при переміщенні з одного підрозділу в інше без зустрічних потоків. Ця вимога реалізується при розміщенні цехів в порядку послідовності технологічного процесу. Склади сировини і матеріалів рекомендується розташовувати з боку ввезення вантажів, а склади готової продукції з боку вивезення.

2. Переміщення вантажів має здійснюватися переважно технологічним транспортом. Це забезпечує зниження витрат на переміщення предметів праці порівняно з громадським транспортом.

3. Скорочення довжини енергетичних комунікацій (електромережі, водопроводи і т. ін.).

4. Шляхи проходження працівників на робочі місця і назад не мають перетинатися із шляхами сполучення і комунікаціями. Це досягається шляхом спорудження відповідних переходів.

5. Врахування напряму вітрів. Цехи зі шкідливими виділеннями (пара, пил, газ) в атмосферу необхідно розташовувати з підвітряного боку підприємства. Це знизить загальну загазованість території і позитивно позначиться на збереженні обладнання в інших цехах.

6. Необхідно враховувати взаємне розташування технологічних процесів різного характеру. Наприклад, не рекомендується розташовувати поряд ковальсько-пресове виробництво і механічне через вібрацію і зсув ґрунту.

7. Об’єднання цехів з однорідним характером виробництва «під одним дахом».

8. При розробці генерального плану необхідно враховувати
рельєф місцевості, розташування під’їзних шляхів, житлових селищ.

Показниками ефективності розробки генерального плану є розмір (площа) території підприємства, протяжність комунікацій, міра забудови території. Чим менше ці показники в розрахунку на одиницю продукції, тим більш вдалим є компонування.

Крім цього, важливими показниками раціонального планування підприємства вважають забезпечення нормальних санітарно-гігієніч-
них і виробничих умов, наявність резервної площі для розширення підприємства, естетичний вигляд корпусів і службових приміщень.

Організація допоміжного господарства

Ефективність виробництва конкурентоспроможної продукції і нормальна робота виробничого підприємства забезпечуються не тільки раціональною організацією процесів основного виробництва, але й високим рівнем їхнього технічного обслуговування.

Допоміжне виробництво - це частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає в обслуговуванні основного виробництва, забезпеченні безперебійного виготовлення і випуску продукції та провадиться у певних структурних підрозділах (ДСТУ 2960-94).

До складу допоміжного виробництва, як правило, входять: інструментальне господарство, ремонтне господарство й енергетичне господарство підприємства.

В допоміжному виробництві промислового підприємства зайнято в даний час до 50% усіх робітників. Тому допоміжні господарства вимагають високої організації, яка відповідає організації основного виробництва.

Виходячи з умов сучасного виробництва, організація допоміжних процесів має відповідати таким вимогам:

а) попереджати можливі порушення нормального і безперебійного виконання основних процесів, носити профілактичний характер;

б) забезпечувати гнучкість і мінімальну перебудову під час переходу в основному виробництві з однієї продукції на іншу;

в) реалізовувати технологічну й організаційну регламентацію;

г) сприяти випуску високоякісної продукції з найменшими
витратами.

Поиск по сайту: