Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Організація процесів основного виробництва



 

Основне виробництво - це частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у безпосередньому перетворенні предмета праці на готову продукцію та провадиться у певних структурних підрозділах (ДСТУ 2960-94).

Залежно від особливостей виробничих процесів і типу виробництва застосовуються різні методи організації основного виробництва, тобто способи здійснення виробничого процесу, що являють собою сукупність засобів і прийомів його реалізації.

Відомі три методи організації виробництва – непотоковий (одиничний), потоковий, автоматизований.

Непотокове виробництво характеризується такими ознаками:

1. Всі робочі місця розміщуються по однотипних групах обладнання без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій.

2. На робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, оскільки їх випуск обчислюється одиницями.

3. Технологічне обладнання в основному універсальне.

4. Деталі переміщуються в процесі обробки складними маршрутами, у зв’язку з чим виникають великі перерви через очікування їх на проміжних складах і в підрозділах відділу технічного контролю (рис. 5.1).

Метод застосовується в основному в одиничному і дрібносерійному виробництві. Характерний для експериментального і ремонтно-механічних цехів та інших спеціальних цехів підприємства.

Непотокове виробництво в організаційному відношенні є складним і не відповідає повною мірою принципам організації виробничого процесу.

За потокового методу організації виробництва предмет праці в процесі обробки проходить найкоротшим маршрутом із заздалегідь фіксованим темпом.

 

 
 

 

 


Рис. 5.1. Схема розташування груп обладнання і руху однієї

деталі в механічному цеху непотокового виробництва

 

Згідно ДСТУ 2974-94 «Технологічне підготовлення виробництва. Основні терміни та визначення», потокове виробництво – це виробництво, що характеризується розміщенням засобів технологічного спорядження послідовно до виконання операцій технологічного процесу та визначеним періодом випуску виробів.

Найважливішою умовою потокової організації виробництва є стійка концентрація в одній виробничій ланці значних масштабів випуску однорідної або схожої продукції.

Потокова організація характеризується такими ознаками:

1. Розділення виробничого процесу на окремі операції і тривале їх закріплення за певним робочим місцем.

2. Спеціалізація робочих місць у виконанні певної операції.

3. Узгоджене і ритмічне виконання всіх операцій на основі єдиного розрахункового такту (ритму) потокової лінії.

4. Розподіл виробничого процесу на окремі операції і тривале їх закріплення за визначеним робочим місцем.

5. Спеціалізація робочих місць у виконанні певної операції.

6. Узгоджене і ритмічне виконання всіх операцій на основі єдиного розрахункового такту (ритму) потокової лінії.

7. Розташування робочих місць у суворій відповідності до послідовності технологічного процесу.

8. Передача деталей, що обробляються з операції на операцію з мінімальною перервою і за допомогою спеціальних транспортних
засобів.

У потоковому виробництві найбільш повно виражені основні принципи високоефективної організації виробництва – принципи ритмічності, безперервності і прямопотоковості. Даний метод властивий масовому і великосерійному виробництвам.

Основною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, тобто сукупність спеціалізованих робочих місць, розташованих
згідно з технологічним процесом і виконуючих певну його частину (рис. 5.2). Розрізняють постійно-потокові, одно-, багатопредметні лінії і змінно-потокові (з переналагодженням обладнання).

Для потокових ліній характерне застосування спеціальних транспортних пристроїв, які виконують не тільки функцію переміщення предметів праці з одного робочого місця на інше, але й часто здійснюють підтримку такту потокової лінії. Вони діляться на безрушійні (скати, склизи-жолоби та ін.) і рушійні (мостові крани, електрокари, конвеєри), конвеєр – привідний транспортний пристрій, який не тільки переміщує предмети праці з однієї операції на іншу, і регулює такт потоку.

 

Натяжна Рушійна

станція станція

а

 

D l l

 

 

L

 

Рис. 5.2.Схема потокової лінії (конвеєра)

l – крок конвеєра, а – відстань між двома суміжними робочими місцями, L – довжина конвеєра, D – діаметр барабана (зубчатої передачі).

Такт потокової лінії (r) – інтервал часу, через який періодично здійснюється випуск певної продукції. У загальному вигляді визначається за формулою

r = Ф/А,

 

де Ф – плановий фонд часу роботи лінії за розрахунковий період

(зміна, доба, місяць, рік) з урахуванням регламентованих

перерв;

А – обсяг випуску продукції за той же період, одиниць.

Величина зворотна такту називається темпом (кількість продукції, яка зійде з лінії за одну годину її роботи).

Число робочих місць ni на i-ій операції визначається відношенням тривалості операції ti до такту

 

 

Загальна чисельність робітників, зайнятих на потоковій лінії, дорівнює сумі кількості робітників, зайнятих на кожній операції. Крок конвеєра (l) – відстань між центрами двох суміжних робочих місць. Його величина залежить від габаритів продукції і обладнання.

Загальна довжина конвеєра L = l ·n р.м. + a.

Найважливішими передумовами ефективності потокової організації виробництва є стабільність на тривалий час номенклатури і
значні масштаби продукції, що виробляється, спеціалізація робочих місць і розташування їх по ходу технологічного процесу.

Під автоматизацією виробництва розуміють процес, за якого всі або більша частина операцій, що вимагають фізичних зусиль робітника, передається машинам і здійснюється без його безпосередньої участі. За робітником залишаються лише функції наладки, нагляду і контролю.

Розрізняють чотири основних напрями автоматизації.

1. Впровадження напівавтоматичних і автоматичних станків (станки з числовим програмним керуванням).

2. Створення комплексних систем машин з автоматизацією всіх ланок виробничого процесу (автоматичні лінії).

3. Використання робототехнічних комплексів для виконання різних робіт (механічної обробки, зварювання і т.д.).

4. Розвиток комп’ютеризації, гнучких виробництв і технологій (тобто здатних швидко і за мінімальних витрат на тому ж обладнанні перейти на випуск нової продукції).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.