Як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

ББК 66.01 П50

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист № 1.4/18-Г-1823 від 15.07.2008 р.)

У посібнику висвітлено сутність і загальні засади при­кладної політології, прикладних політичних технологій, їх місце і роль у політичній практиці, особливості застосування у розв'язанні проблем політичного життя, забезпеченні конку­рентних переваг на політичному ринку, досягнення політично­го результату. Розкрито специфіку політичного маніпулюван­ня і можливості протидії йому. З'ясовано зміст і функціональ­ну роль прикладних політичних досліджень (систематизації та оброблення інформації, політичного аналізу, політичного прогнозування, політичного консультування, моделювання по­літичних процесів). Містить короткий термінологічний слов­ник, запитання, завдання для самостійної роботи.

Для студентів вищих навчальних закладів, усіх, хто пра­гне пізнати особливості політичного життя в Україні.

Колектив авторів:

Бойко О. Д., Горбатенко В. П., Денисюк С. Г., Зеленько Г. І., Коваленко А. О., Корнієнко В. О., Кукуруз О. В., Мірошниченко Ю. Р., Моисеев В. А., Смолянкж В. Ф., Теремко В. В., Шиян А. А.

Рецензенти:

доктор політичних наук, професор Карбунов О. В.; доктор політичних наук, професор Храмов В. О.; доктор філософських наук, професор Воронкова В. Г.

© Бойко 0. Д., Горбатенко В. П.,
Денисюк С. Г. та ін., 2008
ISBN978-966-580-270-9 © ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2008

Зміст

1. Предмет і специфіка прикладної політології

В. П. Горбатенко 1.1. Сутність, функції і структура

прикладної політології 9

Сутність прикладної політології 10

Функції прикладної політології 16

Структура прикладної політології 17

Методологія і методи

прикладної політології 23

В. Ф. Смолянкж1.2. Політичне життя

і державне управління 31

Сутність і особливості

державного управління 32

Залежність якості політичного
життя від типу політичного
(державного) управління 37

Соціотехніка політичного
(державного) управління 44

Ю. Р. Мірошниченко1.3. Підготовка і прийняття державно-політичних рішень

Сутність, класифікація і особливості
практичної реалізації
державно-політичних рішень 51

Процедура підготовки і прийняття
державно-політичних рішень 58

В. О. Корнієнко1.4. Політичний маркетинг 65

Сутність, функції та види

політичного маркетингу 66

Еволюція наукових поглядів

на політичний маркетинг 72

Державний політичний маркетинг 74

Міжнародний політичний маркетинг

Технологічні аспекти

політичного маркетингу 81

Системотворчі елементи

політичного ринку 83

Сегментація політичного ринку 84

Стратегічне позиціювання
політичного продукту 91

В. 0. Корнієнко1.5. Політичний менеджмент 94

Сутність, особливості і функції
політичного менеджменту 95

Різновиди політичного менеджменту 100

Об'єкт і предмет

політичного менеджменту 102

Методологічний інструментарій
політичного менеджменту 103

Етико-моральні аспекти

політичного менеджменту 110

Політичний технологічний процес
як механізм суб'єкт-об'єктної
взаємодії 112

Політична культура як чинник
політичного менеджменту 115

Роль мотивації в досягненні цілей
політичного менеджменту 116

Управління політичною ситуацією 123

Управління комунікаційними
процесами 127

Г. І. Зеленько1.6. Формування і забезпечення

діяльності політичної партії 135

Принципи формування

політичної партії 136

Організація роботи з членами

і прихильниками партії 139

Внутрішня організація

політичної партії 143

Моніторинг, ефективності

партійної структури 146

Напрями діяльності політичної партії 147

Планування діяльності

партійної організації 149

Діяльність партії

щодо поповнення своїх лав 151

Організаційна структура

політичних партій України 152

Г. І. Зеленько1.7. Політична участь як показник

якості політичного режиму 156

Природа і сутність політичної участі 157

Політичне відчуження 163
Особливості політичної участі

громадян України 165

2. Прикладні політичні технології

В. 0. Корнієнко2.1. Політичні технології

у політичній практиці 170

Особливості застосування

політичних технологій 171

Політичні технології як інструмент
політичної практики 177

Практичне використання

політичних технологій 180

В. А. Моисеев 2.2. Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері

ПР як сфера професійної діяльності 197

Сутність і принципи ПР 198
Особливості реалізації

можливостей ПР 200

Функції ПР 202

ПР у системі менеджменту 204

ПР у політичному менеджменті 205

ПР у системі маркетингу 206
ПР у формуванні політичного іміджу 209
Інформаційно-посередницькі

функції ПР 210

Засоби реалізації завдань ПР 211

ПР як інструмент політики

і державного управління 216

ПР у державному управлінні

і місцевому самоврядуванні 220

ПР-структура в політичних організаціях та органах управління 223

Псевдотехнології ПР 224

О. В. Кукуруз2.3. Виборчі технології

Виборчі технології як засіб регулювання електоральної поведінки 230

Класифікація виборчих технологій 233

Особливості основних типів

виборчих технологій 238

О. В. Кукуруз2.4. Регулювання політичних конфліктів 256

Сутність політичного конфлікту
й основні етапи управління
конфліктними ситуаціями 257

Аналіз причин

політичних конфліктів 259

Методи врегулювання

політичних конфліктів 264

Форми вирішення

політичних конфліктів 268

В. 0. Корнієнко 2.5. Політичний імідж як чинник позиціювання суб'єкта політики

Формування іміджу

політичних акторів 270

Імідж політичного лідера

як суспільно-політичний феномен 273

Особливості формування іміджу
політичної партії 282

0. Д. Бойко2.6. Політичне маніпулювання

Політичне маніпулювання

як вид психологічного впливу 295

Принципи

політичного маніпулювання 297

Мішені політичного маніпулювання 301

Об'єкти політичного маніпулювання 317

Механізм політичної маніпуляції 319

Методи та прийоми маніпулювання 321

Технологія реалізації

маніпулятивного впливу 329

Форми і методи боротьби з чутками 345

Захист від політичного

маніпулювання 347

3. Прикладні політичні дослідження

A. 0. Коваленко3.1. Систематизація

і оброблення інформації 365

Аналіз документів і їх різновидів 366

Особливості вивчення

документальних джерел 369

Вимоги до якості

документальної інформації 374

Спостереження як засіб збору
первинної політичної інформації 377
Опитування і механізм
його використання 384

B. В. ТеремкоЗ.2. Прикладний політичний аналіз 390

Сутнісні характеристики прикладного політичного аналізу 391 Методологічні підходи і методи прикладного політичного аналізу 395 Особливості здійснення прикладного політичного аналізу 404 Інформаційне забезпечення прикладного політичного аналізу 407

B. П. Горбатенко 3.3. Політичне прогнозування 409

Сутність, можливості і межі
політичного прогнозування 410

Методи політичного прогнозування

і особливості їх застосування 417

Процедури та етапи прогнозування

у сфері політики 422

Розвиток політичної системи, формування державної політики 428

Прогнозування механізмів виникнення,

ескалації політичних конфліктів

і запобігання їм 432

Передбачення і забезпечення
результатів виборчих кампаній 434

Прогнозування можливих наслідків
політичних рішень 435

С В. Горбатенко 3.4. Політичне консультування 438

Зміст і функції

політичного консультування 439

Особливості взаємодії політичних

консультантів і суб'єктів

політичної діяльності 443

Основні напрями

політичного консультування 445

C. Г. Денисюк 3.5. Моделювання політичних процесів
А. А. Шиян Сутність математичного

моделювання політичних процесів 453

Теорія ігор та її місце

в практичній політології 455

Способи застосування моделювання

у практичній політології 460

Короткий термінологічний словник 465

1.

Предмет і специфіка прикладної політології

Політологія як наука функціонує на теоретичному і прикладному (практичному)рівнях, які, взаємодіючи, до­повнюють один одного. Адже без збору, класифікації, ана­лізу матеріалу, який дає політична діяльність, вона при­речена на виродження в схоластику. Водночас без теоре­тичного осмислення подій і фактів неможливо зрозуміти їх сенс, логіку виникнення і розвитку, побачити цілісну картину політичного буття. Саме взаємодія цих рівнів політичного знання зумовлює повноцінний розвиток по­літичної науки. Крім того, політологія формує здат­ність до критичного мислення, оцінювання політичних режимів, інститутів, окремих акцій. Як прикладне екс­пертне знання вона описує і прогнозує індивідуальну, гру­пову поведінку у сфері владних відносин.

1.1. Сутність, функції і структура прикладної політології

У широкому значенні політологія є комплексом різних дисциплін, що вивчають політику; вона системно охоплює теорію і практику політичного розвитку та політичної

10 Предмет і специфіка прикладної політології

діяльності. До теорії політики передусім належить завдан­ня пізнання, осмислення і пояснення різноманітних полі­тичних явищ.

Сутність прикладної політології

Прикладна політологія розглядає проблеми, пов'язані з ефективною реалізацією політики в суспільній практиці, сприяє забезпеченню інтересів суб'єктів політики (сус­пільства, держави, особистості). За теоретичним рівнем політології вгадується постать ученого, науковця, за при­кладним — особистість консультанта, політтехнолога, по­кликаного аналітично оцінити конкретну проблему й за­пропонувати рекомендації щодо реалізації інтересів суб'єкта політики, пошуку оптимальних шляхів їхнього забезпечення.

Теоретичні аспекти політичної науки переважно розро­бляють в університетах і науково-дослідницьких центрах, а прикладну політологію впроваджують у життя агенції і радники уряду, політичних партій тощо. Теорія політоло­гії збирає, аналізує і систематизує інформацію, створює концепції, моделі, які можуть бути використані в подаль­ших наукових дослідженнях. Прикладна політологія зби­рає та обробляє актуальну інформацію, необхідну для уточнення, коригування або реформування поточної полі­тики. Теорія зорієнтована на довготривалу перспективу, прикладна наука — на конкретну політичну ситуацію. При цьому не існує жорсткої відокремленості політичної теорії від політичної практики, яка завжди підтверджу­ється конкретними теоретичними положеннями. Для роз­межування теоретичної і прикладної сторін політичної науки використовують різноманітні критерії (табл. 1.1).

Фундатором прикладної політології вважають амери­канського вченого Чарлза Мерріама (1874—1953), який у 1921 р. звернувся до фахівців із закликом про створення прикладної науки про політику, головними прийомами якої мають бути методи, що використовують у психології й статистиці. Цей заклик підтримали соціальний психолог, психіатр, фундатор соціометрії Джекоб-Леві Морено (1892 — 1974), політичний психолог Гарольд Лассвел (1902— 1978), спеціаліст у галузі кількісного аналізу поглядів і позицій людей Джон Геллап (1901—1984), засновник тео­рії груп Артур Бентлі (1870—1957) та ін. Розвитку при­кладних політологічних досліджень слугували ідеї Тол-

Сугність, функції і структура прикладної політології 11

Таблиця 1.1

Критерії розмежування фундаментальних і прикладних досліджень у політології

котта Парсонса (1902—1979), який досліджував взає­мозв'язок між структурою і функціями основних складо­вих соціальних систем; Девіда Істона (нар. 1917), котрий аналізував механізм зворотного зв'язку між результатами політичного курсу, підтримкою політичної системи населен­ням та вимогами громадян до неї; Карла Дойча (нар. 1912), який вивчав подібність між процесами комунікації та кон­тролю, що розвиваються в людському мозку, та відповід­ними функціями елементів політичної системи; Габріеля Алмонда (1911—2002), який зосереджував увагу на порів­нянні політико-системних характеристик промислових та аграрних країн; фундаторів загальної системної методоло­гії К. Вінера та Л. Берталанфі, які пропонували перетвори­ти системне мислення на новий світогляд, що сприяв би збереженню позитивних людських цінностей.

Формування прикладної політології відбувалося пере­важно на американських теренах. Це було спричинено неможливістю в міжвоєнній Європі (1920—1940) незалеж­ного політичного аналізу, оскільки у більшості європейсь­ких країн політичні дослідження підпорядковувались ідеологічним і політико-пропагандистським завданням.

12 Предмет і специфіка прикладної політології

Утвердження на європейському континенті фашистських режимів змусило багатьох учених (П. Лазарсфельд, К. Ман-гейм, Г. Моргентау, Л. Страусе, 3. Фройд, Г. Маркузе) ви­їхати за океан, що надало нового імпульсу американській політичній науці, в т. ч. прикладним політичним дослі­дженням.

У СІЛА прикладні політичні дослідження активно під­тримували держава і приватний бізнес. Проголошена Ч. Мерріамом орієнтація на практичну корисність науко­вих досліджень у політичній сфері була глибоко обґрунтова­на і продемонстрована передусім Чиказькою школою полі­тології. Саме тут були розроблені перші програми емпіричних досліджень з використанням кількісних і експерименталь­них методів (вивчення орієнтацій виборців під час виборів мера Чикаго в 1923, демографічних характеристик основ­них груп населення, впливу на результати голосування ці­леспрямованої агітації та ін.). Представники цієї школи ви­ступали за точність емпіричних досліджень, обґрунтова­ність висновків при вивченні політичних проблем, започаткували психологічну і соціологічну інтерпретацію політики. Завдяки їм було обґрунтовано і використано у практичній діяльності метод інституціонального вимірю­вання, а також поведінковий методологічний підхід, який значно вплинув на розвиток західної політології.

Діяльність Чиказької школи була припинена напри­кінці 30-х років XX ст. у зв'язку з недовірою адміністрації університету до цінності емпіричних досліджень у галузі суспільних наук, що змусило провідних її представників покинути роботу або перейти в інші навчальні заклади. Од­нак започаткована ними традиція поширилась на дослі­дження міжнародних відносин, порівняльну політологію, вивчення груп інтересів, політичних партій, електораль­них процесів та громадської думки.

Значно зросла роль прикладних політологічних дослі­джень у роки Другої світової війни. Метою цих досліджень було з'ясування ставлення населення до ворогів і союзни­ків у війні, способів забезпечення високого рівня продук­тивності праці в сільському господарстві та промисловості в умовах скорочення чисельності робочої сили, найвигідні-шого розміщення облігацій тощо.

У повоєнний час прикладні дослідження розвивалися на базі організованої у 1947 р. при Мічиганському універ­ситеті літньої ніколи, в якій навчалося багато фахівців з європейських країн. Після створення у 1949 р. Міжнарод­ної асоціації політичних наук принципи і стандарти аме­риканської політичної науки активно почали використо-

Сутність, функції і структура прикладної політології 13

вувати європейські вчені. Особливого пожвавлення набули прикладні політичні дослідження в 60-ті роки XX ст. У 1985 р. уже було офіційно зареєстровано 2,5 тис. євро­пейських вчених, які займалися політичною наукою, в т. ч. й у сфері прикладної політології.

Провідні позиції у цьому процесі займали Американсь­кий національний комітет електоральних досліджень, Дослідницька комісія з суспільних наук (США), Міжуні-верситетський консорціум політичних і соціальних дослі­джень (СІЛА), Європейський консорціум політичних і со­ціальних досліджень, створений у 1970 р. на кошти фонду Форда, за сприяння якого було налагоджено випуск «Євро­пейського журналу політичних досліджень».

У 70-ті роки XX ст. політична наука та її важлива скла­дова прикладна політологія набули статусу загальновизна­них, організаційно оформлених самостійних дисциплін з розгалуженою системою освітніх та науково-дослідних за­кладів, наукову діяльність яких координує Міжнародна асоціація політичних наук.

У прикладній політології існує тісний взаємозв'язок між безпосереднім суб'єктом політичної дії (замовником) і політичним консультантом (виконавцем), завдання якого полягає у тому, щоб на основі аналізу складних ситуацій рекомендувати найнадійніші шляхи політичної діяльно­сті. Це є свідченням того, що прикладна політологія аку­мулює і продукує інструментальні знання, спрямовані на розв'язання конкретної проблеми в конкретній ситуації, на вироблення реалістичних, ефективних політичних рі­шень, забезпечення оптимальної діяльності суб'єкта полі­тики, кваліфіковане використання інтелекту у вирішенні суспільних проблем.

Важливим сутнісним чинником прикладної політоло­гії є прагматизм. Вивчення та вирішення конкретних колі­зій політичного життя зорієнтоване не на ідеальне, а на ре­альне спрямування зусиль державних інститутів, партій, рухів, груп інтересів та інших суб'єктів. Основним її пріо­ритетом є вплив на існуючу політику. Вона зосереджує свою увагу на політичних силах, які формують політику, безпосередньо відповідають за втілення певної політичної стратегії. У сфері інтересів прикладної політології перебу­вають партії, вибори, громадська думка, засоби масової ін­формації, суспільно-політичні об'єднання, а також полі­тичні цілі і наміри, політичний вплив, політичні конфлік­ти, різноманітні форми опозиційної діяльності тощо.

14 Предмет і специфіка прикладної політології

Кінцевим продуктом прикладної політології є прак­тичні рекомендації і пропозиції конкретним учасникам політичного процесу, обґрунтування переваг відповідних способів і засобів здійснення політики, довгострокові і ко­роткострокові прогнози розвитку політичних подій. її про­позиції й узагальнення, як правило, адресовані особам, на­діленим владними повноваженнями у сфері управління, від яких безпосередньо залежить спрямування державної політики. Висновки її можуть бути використані для обґрунтування чи спростування типових установок сус­пільної думки, збереження або порушення політичної ста­більності, надання конкретним політичним процесам пев­ної спрямованості.

Суб'єктами практичної політології є аналітики, екс­перти, радники політичних діячів, працівники владних структур і установ державного управління, фахівці з полі­тичної реклами, які здійснюють налагодження відносин з громадськістю, формування й реалізацію виборчих техно­логій, політичного прогнозування і безпосередньо пов'яза­ні з виробленням політичної лінії політичних лідерів, ор­ганів управління з прийняття політичних рішень.

Прикладне дослідження з політології, як правило, є міждисциплінарним, оскільки до його сфери разом із мо­делями політичної системи належать і фактори (економіч­ні, психологічні, соціокультурні та ін.), які потребують за­лучення надбань інших фундаментальних наук. Приклад­не політологічне знання у цьому сенсі є не еклектичним (грец. eklektikos — той, що вибирає) поєднанням конкрет­но-емпіричних висновків різних дисциплін, а технологіч­ним синтезом, єдиною картиною різних абстрактних моде­лей, що дає змогу теоретично проінтерпретувати конкретну політичну ситуацію, поєднуючи можливості теоретичного, емпіричного (грец. empeiria — досвід) і практично зорієнто­ваного ставлення до дійсності. Це дає підстави для твер­дження, що предметом прикладної політології є сукуп­ність теоретичних моделей, методологічних принципів, методів і процедур дослідження, а також політичних тех­нологій, програм і рекомендацій.

Прикладна політологія — соціоінженерна і політична субдисциплі-на, предметом якої є розроблення принципів і методів аналізу, діа­гностики і прогнозування політичних ситуацій, проектування і виро­блення варіантів типових політичних рішень і процедур, конструю­вання алгоритмів і технологій, які впливають на політичний процес.

Вона відповідає на питання «для чого?» і «як?». її ме­тою є вироблення оцінок, настанов щодо конкретних дій,

Сутність, функції і структура прикладної політології 15

поведінки, способу життя. Такі оцінки і настанови мають бути адекватними реальним проблемам, відповідати кри­теріям практичного мислення, що спирається на прак­тичний досвід, здебільшого пов'язаний із конструюван­ням, реалізацією механізмів консервування або розвитку чи докорінної зміни політичних систем, їх суб'єктів, по­літичної практики тощо. За словами австрійського філо­софа і політолога Карла Поппера (1902—1994), якщо проблемою теоретичного мислення у сфері політики є те, хто повинен правити, то практичне мислення шукає від­повіді на питання «як організуввати політичні установи, щоб некомпетентні правителі не заподіяли надто багато шкоди? ».

Отже, для прикладної політології важливою є перед­усім практична користь політичних дій, а не примножен­ня знань. Вона різнобічно досліджує основних учасників політичних подій (класи і внутрікласові утворення, партії, маси, регіональні, територіальні, релігійно-етнічні і со­ціально-економічні групи та ін.), їх роль у прийнятті та ре­алізації політичних рішень. Сферою її інтересів є політич­на обстановка; аналіз конкретної політичної ситуації; рі­вень сили учасників політичних подій, їх інтереси щодо здобуття й утримання політичної влади; розстановка сус­пільно-політичних сил і основні їх методики; використо­вувані інформаційні технології в політиці, моделювання політичних процесів, політичне прогнозування; вибори в органи політичної влади і технології виборчих кампаній; управління політичними подіями і політичні ризики; ал­горитм прийняття політичного рішення; логічна гра («стратегія невразливості» (з позиції структурно-логічної моделі «восьми коліс»)) у стратегічному плануванні і прийнятті рішень, а також використання політичного мо­ніторингу, контент-аналізу та ін.

Прикладна політологія реалізує себе на таких рів­нях:

— загально-методологічному (теоретична, концепту­альна позиція дослідження, яка є основою інтерпретації політичної проблеми, предмета, результатів дослідження);

— методичному (виявляється в теорії виміру і заснова­них на ній методах збору, оброблення первинної політич­ної інформації);

— процедурному, технологічному (сукупність необхід­них для реалізації технології політичного аналізу органі­заційних, технічних і фінансових заходів).

16 Предмет і специфіка прикладної політології

Поиск по сайту: