Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Форми міжнародних економічних відносин



1. Світогосподарські зв'язки та їх форми.

2. Сутність і форми міжнародного руху капіталів.

3. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

4. Валютний ринок і валютний курс.

5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Формисвітогосподарських зв'язків

Світова торгівля сягає своїм корінням у добу Стародавнього Ри­му, Стародавньої Греції та інших країн Середземномор'я. Зрозуміло, що у рабовласницькому суспільстві і навіть у феодальному на про­даж за кордон спрямовувалася незначна частка виробленої у країні продукції, адже господарства були здебільшого натуральними, тоб­то створювали цю продукцію або безпосередньо для себе, або для внутрішнього ринку. Втім, поступово кількість товарів, що вивози­лися за кордон, збільшувалася і в період капіталізму міжнародна торгівля охоплює всю планету — так створюється світовий ринок.

До форм світогосподарських зв'язків, що водночас є формами міжнародних економічних відносин, належать міжнародна торгівля, вивіз капіталу і міжнародна інвестиційна діяльність, міжнародна міг­рація робочої сили.

Міжнародна торгівля — це царина світових товарно-грошових відносин, сукупність світогосподарських зв'язків. Коли йдеться про торгівлю товарами (а можлива і торгівля послугами), то слід зазна­чити можливість і необхідність зовнішньоторговельного обміну. Можливість зовнішньоекономічного обміну пов'язана з розвитком продуктивних сил країн, збільшенням масштабів сільськогосподар­ського та промислового виробництва, поліпшенням транспортних засобів.

Необхідність зовнішньої торгівлі для будь-якої без винятку країни зумовлена такими чинниками:

• зростанням у світі попиту на різні види палива, сировини, матері­
алів, комплектуючих тощо;

• неможливістю забезпечити себе власними силами паливом, сиро­
виною, матеріалами тощо;


• наявністю специфічних продовольчих товарів, які споживають­
ся в усьому світі, але можуть вироблятись лише в окремих його
регіонах (кава, какао, чай, цитрусові тощо);

• існуванням потреби в одержанні іноземної валюти.

Кожній країні, навіть високорозвиненій державі, зовнішня тор­гівля вкрай необхідна. Тому хибною є так звана теорія автаркії, тоб­то створення замкнутого самодостатнього господарства в межах ок­ремої країни, згідно з якою розвинена держава здатна обійтися без імпорту закордонної продукції за допомогою винайдення якихось замінників, штучних матеріалів тощо. Таку політику здійснювали нацистська Німеччина та фашистська Італія напередодні Другої сві­тової війни.

Для невеликих країн значення зовнішньої торгівлі, особливо екс­порту (вивозу) товарів має істотне, іноді виняткове значення. Адже ці країни не в змозі продукувати всі види товарів, а лише деякі. При цьому потрібен випуск великої кількості цих товарів, інакше виробництво продукції буде нерентабельним. А всю виготовлену на підприємствах продукцію маленька країна спожити не може. На­приклад, автомобільний завод "Рено" у Бельгії повинен виробляти сотні тисяч легкових автомобілів щороку, інакше (якщо їх випуска­ти мало) вони будуть дуже дорогими; населення ж цієї країни неве­лике, отже, більшу частину машин потрібно експортувати. Саме то­му експортна квота, тобто частка експорту до валового внутрішньо­го продукту, становить у Бельгії 58,7 %, тоді як в Японії — 9,3 %, а у США — тільки 6,7 %.

Міжнародна торгівля розвивається швидкими темпами, набагато випереджаючи зростання виробництва. Так, у першій половині 90-х років це випередження становило майже 3 рази. У сферу світової торгівлі щороку надходить 1/5 усього, що видобувається, вирощу­ється і виробляється на планеті. При цьому у світовій торгівлі деда­лі збільшується питома вага не сировини та енергоносіїв, як це було раніше, а продукції обробної промисловості, яка нині становить по­над 3/4 усієї торгівлі, а частка машин і обладнання досягла 1/3. Над­звичайно велика частка машинобудівної продукції в експорті най­розвиненіших країн світу: у США — понад 40 %, Японії — майже 70 %. На жаль, в експорті України переважає поки що здебільшого збіжжя, метал, олія, технічний спирт тощо, продукція ж машинобу­дування не перевищує в ньому 10 %.


Змінюється не лише структура міжнародної торгівлі, а й співвід­ношення сил на світовому ринку. Якщо у перші роки після Другої світової війни на ньому панували США (1/3 усього світового експор­ту), то нині перше місце посідає Німеччина (13 %), США — на дру­гому місці (12 %), а на третьому — Японія, яка у перші післявоєнні роки взагалі не була представлена на світовому ринку. Швидко зрос­тає частка "молодих тигрів", тобто країн Південно-Східної Азії — Таїланду, Південної Кореї, Сінгапуру, у тому числі продукції судно­будування. На зміни у поділі перших місць серед експортерів впли­нула також висока якість німецьких легковиків і радіоприймачів, японської теле- і радіоапаратури, італійського взуття.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.