Грошова система. Типи грошових систем

Грошова система— це форма організації грошового обігу, що іс­торично склалась у певній країні і закріплена законодавчими акта­ми. Грошові системи сформувалися з утвердженням централізованих держав.

Нинішні грошові системи включають у себе такі основні елемен­ти: певну грошову одиницю (її найменування і масштаб цін); види державних кредитних і паперових грошових знаків розмінної моне­ти, що мають законну платіжну силу; форми й умови безготівкового платіжного обігу; порядок обміну національної грошової одиниці на іноземну і валютні курси; органи, що завідують організацією грошо­вого обігу.

Історично існували три типи грошових систем — біметалізм, мо­нометалізм і система кредитних грошей. В основі грошової системи біметалізмує два метали — золото і срібло. Однак біметалізм вия­вився нежиттєвою системою, адже існування двох мір вартості супе-

речить сутності грошей як єдиного загального еквівалента. Тому у другій половині ХIХ ст. у більшості європейських країн і в США ут­вердилась система золотого монометалізму.

Система золотого монометалізмуу своєму розвитку пройшла кілька етапів:

• система золотомонетного обігу;

• система номінальних грошових знаків (банкнот) із золотозливко-
вим або золотодевізним стандартом;

• система паперово-кредитного обігу, основу якої становлять кре­
дитні гроші, що не обмінюються на золото.

Система золотомонетного обігу — найдорожча, але разом з тим і найстійкіша грошова система. Усі функції грошей виконують справжні (золоті) гроші у формі монет. За такої системи не буває не­стачі або надлишку золотих грошей, які вільно випадають з обігу і вільно повертаються до нього завдяки функції нагромадження (утворення скарбів). Золотомонетний обіг завжди поєднується з обігом банкнот, які вільно обмінюються на золото за номіналом. Унаслідок цього така грошова система має відносну стійкість і забезпечує необ­хідну еластичність грошового обігу.

Серед причин, що призводять до демонетизації золота (втрати зо­лотом грошових функцій) і відмови від системи золотомонетного обігу, є велика інерційність такої системи (малорухомість, потреби у часі для здійснення грошових операцій). За значного зростання об­сягів суспільного виробництва і товарного обігу стала відчуватись нестача грошового металу, наявні запаси золота перестали задо­вольняти зростаючі потреби у грошах для обслуговування внутріш­нього і зовнішнього грошового обігу. До того ж обіг повноцінних монет значно збільшує витрати обігу.

На початку ХХ ст. на зміну золотомонетному грошовому обігу прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з обмеже­ним обміном національних грошей на зливки золота (золотозливко-вий стандарт) або на девізи (золотодевізний стандарт). За золото-зливкового стандарту золоті монети в обіг не випускаються, банкно­ти розмінюються на золото в результаті продажу золотих зливків за фіксованою державною ціною. За золотодевізного стандарту грошо­ві знаки взагалі не обмінюються на золото, а фіксований курс націо­нальної грошової одиниці підтримується за допомогою купівлі-про-дажу іноземної валюти (девіз). За обох систем в обігу відсутні золоті монети, все монетарне золото концентрується в центральних банках

країни. Нині комерційні банки втратили право випускати власні банкноти, емісію банкнот здійснює лише центральний (емісійний) банк, який контролює держава.

Золотодевізний стандарт було запроваджено згідно з угодою між провідними державами світу, укладеною в 1944 р. у м. Бреттон-Вудс (США, штат Вермонт), тому цю грошову систему назвали Бреттон-Вудською валютною системою. Було запроваджено золотодевізний стандарт з американським доларом як провідною валютою, а також тверді (фіксовані) курси валют. Розвал системи золотодевізного стандарту відбувся наприкінці 60-х років, а з 1971 р. запроваджено так званий плаваючий курс валют. Відбувся перехід до системи па­перових (кредитних) грошей, які не обмінюються на золото.

Система паперово-грошового обігу має специфічні ознаки і стала новим типом грошової системи. Її характерні особливості: основу системи становлять кредитні гроші (банкноти); золото вилучається з внутрішнього і міжнародного обігу, скасовується офіційний золо­тий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золо­то; зменшується обіг наявних грошей (готівки) і значно зростає обіг безготівкових грошових коштів; відбувається повна монополізація випуску грошей державою; зростає значення державного регулю­вання грошового обігу.

У процесі демонетизації золота воно перестає виконувати функції міри вартості, засобу обігу, засобу платежу і світових грошей. Відбу­ваються певні перетворення функції засобу нагромадження або утво­рення скарбів. При цьому втрачається зв'язок грошової маси із золо­тим запасом країни. Не виступаючи грошовим товаром у міновому процесі і не обмінюючись більше на банкноти, втративши прямий зв'язок із грошовими знаками, золото перестає виконувати функцію міри вартості навіть ідеально. Ця роль закріплюється за кредитними грошима, через них здійснюються розрахунки з кінцевим спожива­чем, купівля засобів праці і сировини, оплата праці тощо.

Отже, кредитні гроші, виконуючи функції повноцінних грошей, роблять грошовий обіг незалежним від золота. Золото перестає бу­ти загальним еквівалентом для всіх товарів, його перестають вико­ристовувати при внутрішніх і зовнішніх розрахунках. Роль загально­го еквівалента дедалі більше закріплюється за кредитними грошима. Але на цьому еволюція грошової системи не закінчується. Нині від­бувається перехід до системи "електронних" грошей, коли готівка відіграє малозначну роль.

Закон грошового обігу

Закон грошового обігу встановлює необхідну кількість грошей в обігу, це закон кількості грошей в обігу. Кількість грошей, необхід­них для обігу, можна визначити за такою формулою:

Кількість грошей = СЦ-К + П-ВП

де СЦ — сума цін усіх реалізованих за рік товарів і тарифів за по­слуги; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — сума платежів за зобов'язаннями (за кредитом минулого періоду); ВП — сума пла­тежів, що взаємно сплачуються; О — швидкість обігу грошей (серед­ня кількість оборотів грошей на рік).

Закон обігу повноцінних грошей (золота) може бути виражений так: за певної суми вартостей товарів, що реалізуються за готівку, і платежів, що надходять (за вирахуванням тих, які взаємно сплачу­ються), і за певної середньої кількості оборотів маса грошей зале­жить від вартості грошового матеріалу (золота). Якщо, наприклад, вартість золота зменшилась унаслідок зростання продуктивності праці в золотодобувній галузі, то знадобиться відповідно більша його кількість, щоб забезпечити процес реалізації тієї самої маси то­варів, адже ціни останніх зростуть.

В умовах золотомонетного обігу використовувалась необхідна кількість повноцінних грошей. Коли потреба в грошах зменшувалася, частина золотих монет випадала з обігу, перетворюючись на скарб; якщо ж потреба в грошах зростала, їх додаткова кількість із скарбу надходила в обіг. Якщо в сферу обігу випускається необхідна для обі­гу кількість паперових грошей, то паперові гроші функціонують так само, як і золоті, і мають таку саму купівельну силу. Але становище змінюється, якщо в обіг випускають більше грошей, ніж було б пот­рібно золотих. Паперові гроші, на відміну від золотих, не випадають з обігу, продовжуючи залишатись там. Тому вартість паперових гро­шей залежить від їх кількості в обігу, що й відповідає кількісній теорії грошей.

З наведеного вище випливає важливий принцип грошового обігу— грошова маса повинна відповідати потребам обігу. Підтримання рів­новаги в економіці, збалансованості попиту і пропозиції значною мі­рою залежить від обсягу грошової маси.

Поиск по сайту: