Прибуток як економічна категорія

У загальному вигляді під прибутком розуміють суму коштів, на яку доходи від продажу товарів (послуг) перевищують витрати на ви­робництво і продаж цих товарів (послуг). У такому значенні він виз­начається як різниця у грошовому виразі між виручкою (сумою про­дажів) від реалізації продукту господарської діяльності і сумою вит­рат на фактори виробництва, що забезпечують цю діяльність. Прибу­ток — найбільш узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності підприємства і економіки загалом. Нині ана-

ліз прибутку здійснюється на двох рівнях: мікроекономічному (рівень підприємства) і макроекономічному (рівень економіки), кожному з яких відповідає свій вид звітності, своя мета. Так, рівень підприємс­тва дає змогу розглянути процес утворення прибутку, а макрорівень — показати місце прибутку в національному доході держави.

Першочергове значення для отримання прибутку має реалізація вироблених товарів і послуг, що дає можливість відшкодувати ви­трачені кошти й отримати певну суму понад витрачене. Затримка в реалізації призводить до порушення нормального циклу виробниц­тва, а затяжний її характер може спричинити економічну кризу пере­виробництва. Прибутковість підприємств, незалежно від форми власності, є вираженням того, наскільки повно задовольняються потреби суспільства і як вирішується проблема раціонального вико­ристання обмежених ресурсів на підприємстві і в економіці загалом. Прибуток є дійовим інструментом управління економікою, стиму­лом для її ефективного функціонування.

Прибуток не є сталою величиною, його розмір зумовлено кілько­ма чинниками:

• кількістю залучених коштів (що більше коштів вкладено у вироб­
ництво, то більші обсяги виробництва і більший прибуток);

• співвідношенням прибутку і витрат (прибутковістю капітало­
вкладень);

• рівнем технічного розвитку виробництва та його технологічними
особливостями (скорочення витрат на виробництво збільшує
частку прибутку в ціні продукту);

• швидкістю обороту капіталу (прискорення обороту капіталу на­
віть за фіксованих капіталовкладень сприяє збільшенню обсягів
виробництва і прибутку);

• ринковою ціною на вироблену продукцію (коливання ціни приво­
дить до коливання розміру прибутку; ціна, сформована на рівні
витрат, виключає можливість отримання прибутку, тоді як ціна,
що перевищує витрати, прямо впливає на його обсяг).
Диференціація прибутку різних підприємств і галузей в умовах

ринку створює постійні стимули для пошуку можливостей отримати надприбуток. Надлишковий прибуток — це відмінність суспільної (ринкової) вартості (ціни) та індивідуальної вартості (ціни) вироб­ництва з вищою продуктивністю праці. Він може створюватись у ре­зультаті діяльності суб'єктів підприємницької діяльності за сприятли­віших природних умов (у сільському господарстві, добувній промис-

ловості), за сприятливіших економічних умов. Підприємство також може одержувати такий прибуток унаслідок діяльності за сприятли­віших умов, створених зусиллями самого виробничого колективу (використання внутрішніх резервів, раціоналізація).

Негативним для суспільства є отримання надприбутку в резуль­таті недосконалого ціноутворення або диктату цін з боку держави і монополістів. Адже ціна — суб'єктивна категорія. До утворення надлишкового прибутку можуть призвести й інфляційні процеси.

У конкурентній економіці прибуток виконує такі функції:

• розвитку виробництва, оскільки частина прибутку знову вклада­
ється в розширення та становлення виробництва, підготовку і пе­
репідготовку кадрів, преміювання працівників тощо;

• стимулу виробництва, оскільки прибуток спонукає підприємця
до пошуку нових, нетрадиційних рішень у виробництві та реалі­
зації продукції;

• орієнтира доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток по­
казує, яку галузь слід розвивати, а яку — скорочувати як некон­
курентоспроможну.

Економічна наука розробила широкий спектр показників оцінки прибутку виходячи з конкретної мети, що ставить перед собою під­приємство.

Поиск по сайту: