Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Постійні і змінні витрати



З точки зору впливу на обсяги виробництва витрати підприємс­тва поділяють на постійні і змінні.

Постійні витрати— це витрати, що не впливають на зміну обсягів виробництва у короткостроковому періоді діяльності підприємства. До них належать витрати на утримання виробничих будівель, спо­руд, обладнання, адміністрації, управлінського персоналу, орендна плата, певні види податків, страхування, проценти за кредит та ін.


Поділ витрат на постійні і змінні для підприємства умовний і пов'язаний передусім із визначенням стратегії його поведінки в пев­ному часовому періоді. В економічній теорії розрізняють миттєвий, короткостроковий і довгостроковий періоди діяльності фірми.

За короткостроковий період часу підприємство не може здійсни­ти повну реконструкцію, змінити виробничі потужності, перепрофі-лювати виробництво на випуск іншої продукції. Але в цей період можна змінити інтенсивність використання змінних витрат. Отже, змінні витрати впливають на обсяги виробництва лише в межах іс­нуючих потужностей. Основною закономірністю такого періоду є закон спадної віддачі змінного ресурсу, суть якого полягає в тому, що починаючи з певного моменту послідовне приєднання змінного ре­сурсу (наприклад, праці) до постійного (наприклад, капіталу) дає спадний додатковий ефект у розрахунку на одиницю змінного ресур­су. Тобто в ситуації, коли виробничі потужності підприємства вико­ристовуються з максимальним навантаженням, збільшення змінних витрат не приведе до зростання обсягів виробництва. В такому разі постає, наприклад, необхідність купівлі додаткового обладнання, тобто зміни постійних витрат.

У межах довгострокового періоду часу підприємство може впли­вати на обсяги виробництва, змінюючи розміри не лише змінних, а й постійних витрат. Тому, на відміну від короткострокового, у дов­гостроковому періоді для підприємства всі витрати є змінними. В ок­ремих ситуаціях відмінність періодів діяльності підприємства роз­глядається більш концептуально, а не тільки за тривалістю. Підпри­ємство реально завжди функціонує в нинішньому часі, тобто в ко­роткостроковому періоді, але планує свою діяльність і розвиток на майбутнє, тобто в довгостроковому періоді. Основним економічним законом діяльності підприємства в довгостроковому періоді є закон віддачі від масштабу, або ефект масштабу.

Ефект масштабу показує співвідношення між зміною обсягів ре­сурсів, що використовуються у виробництві, і зміною виробничих результатів. Характерний приклад його дії — економія на масовому виробництві. За інших однакових умов, що більші масштаби вироб­ництва, то нижчі середні витрати, отже, співвідношення між витра­тами і випуском збільшується. Тобто виявляється позитивний вплив збільшення одиничних потужностей (наприклад, на хімічних вироб­ництвах або електростанціях), можливість застосування автоматиза­ції виробничих процесів та інших факторів, які впливають на спів-


відношення між постійною і змінною частками у витратах вироб­ництва (змінні витрати збільшуються у разі зростання обсягів вироб­ництва, а постійні не змінюються). Закон віддачі від масштабу визна­чає, як зміниться обсяг випуску продукції у разі збільшення викорис­тання факторів виробництва (ресурсів). Розрізняють постійну, зрос­таючу і спадну віддачу від масштабу виробництва.

За постійної віддачі довгострокові середні витрати залишаються незмінними у разі збільшення обсягів випуску продукції. Зростаюча віддача від масштабу виробництва характеризується зменшенням довгострокових середніх витрат у разі збільшення обсягу випуску продукції. Спадна віддача має місце тоді, коли довгострокові середні витрати зростають із зростанням обсягу випуску продукції, що пов'язано з проблемами координації дій та управління складними виробничими комплексами.

Оскільки ефект масштабу виражається у зміні витрат виробниц­тва на одиницю продукції, його називають ефектом економії від мас­штабу виробництва і виокремлюють два типи такої економії: внут­рішню і зовнішню. Внутрішня економія пов'язана з тим, що продук­ція підприємства стає дешевшою внаслідок розширення його діяль­ності. На основі такої економії підприємство, знижуючи свої витра­ти до мінімальних, досягає оптимальних для нього розмірів і в тому числі оптимізує масштаби своєї діяльності. У разі досягнення такого результату підприємство припиняє подальше розширення вироб­ництва. Зовнішня економія від масштабу виробництва пов'язана з розміщенням ресурсів в економіці. Джерелом такої економії є ком­плексний розвиток усього регіону, в якому функціонує підприємство. Ця економія виражається у зменшенні не лише загальних, а й серед­ніх витрат підприємства у результаті зменшення витрат на підготов­ку або наймання робочої сили, на транспортування або зв'язок, отри­мання інформації тощо. Зовнішня економія від масштабів виробниц­тва є основою для оптимізації розмірів усього ділового центру, в яко­му розміщено підприємство.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.