САНІТАРНА ОХОРОНА МАЙДАНЧИКА ВОДОЗАБОРУ

Під час проектування всіх споруд господарсько-питного водопроводу необхідно передбачати зони санітарної охорони, що призначені для забезпечення їх санітарно-епідеміологічної надійності. Проектом зони санітарної охорони мають бути визначені: границі поясів зони санітарної охорони, перелік інженерних заходів щодо організації цих зон (об’єкти будівництва, знесення будівель, заходи щодо благоустрою тощо) і умови санітарного режиму в кожному поясі.

До зони санітарної охорони водозабору входить три пояси:

1) пояс строгого режиму;

2) пояс обмежень;

3) пояс контролю.

Границі першого поясу для річок приймають такими: вверх за течією – не менше 200 м, вниз за течією – не менше 100 м, у бік берега, на якому розташований водоприймач, – не менше 100 м від урізу води в період літньо-осінньої межені, у протилежний бік – вся акваторія і протилежний берег шириною 50 м від урізу води в період літньо-осінньої межені, якщо ширина річки – до 100 м, або смуга акваторії шириною не менше 100 м, якщо ширина річки понад 100 м.

Границі першого поясу для водосховищ і озер приймають такими: по акваторії в усіх напрямках – не менше 100 м, по берегу, на якому розташований водоприймач – не менше 100 м від урізу води за нормального підпірного рівня у водосховищі або від урізу води в період літньо-осінньої межені в озері.

У межах першого поясу зони санітарної охорони мають виконуватися заходи щодо запобігання навмисного або випадкового забруднення води і поверхні землі. Територія першого поясу зони санітарної охорони має бути спланована, огороджена (границі акваторій позначаються спеціальними знаками) і озеленена. На цій території заборонена будь-яка діяльність, що не пов’язана з будівництвом, експлуатацією, реконструкцією або розширенням водозабірних споруд, в тому числі: будівництво об’єктів, що на пряму не пов’язані з подачею і обробленням води, окрім санітарної рубки і догляду за лісом. Заборонено проживання людей та перебування сторонніх осіб, водопій та випасання худоби, купання, прання, ловля риби, використання отрутохімікатів та добрив для рослин тощо. Усі будівлі в межах цього поясу мають бути каналізовані з відведенням стічних вод у найближчу систему побутової або промислової каналізації або на місцеві очисні споруди із скидом стічних вод за межами першого поясу. За відсутності каналізації слід улаштовувати водонепроникні вигреби в місцях, що виключають можливість забруднення території поясу під час вивезення нечистот. Поверхневі стічні води мають бути відведені за межі поясу. Скид стічних вод у водні об’єкти в межах першого поясу зони санітарної охорони заборонений.

Границі другого поясу для річок (включаючи притоки) вниз за течією приймають в розмірі не менше 250 м, а вверх за течією визначають за формулою:

L = 86,4 V_p t, (16.1)

де L – відстань від створу водозабору до границі поясу, км;

V_p – середня швидкість руху води в річці за середньомісячної витрати води в період літньо-осінній межені для року 95-процентної забезпеченості, м/с;

t – час, за який вода подолає шлях від границі другого поясу зони санітарної охорони до створу водозабору, який для кліматичних районів ІА, ІБ, ІВ, ІГ і ІІА складає не менше п’яти діб, а для інших – не менше трьох діб [1, п. 10.9].

Бокові границі другого поясу проходять на відстані 500 м від урізу води в період літньо-осінньої межені, якщо рельєф місцевості є рівнинним, при гористому рельєфі місцевості – до вершини першого схилу, що повернутий у бік водозабору, але не більше, ніж 750 м при похилих схилах, або не більше, ніж 1000 м при крутих схилах гір.

Границі другого поясу для водосховищ і озер(включаючи притоки) приймають такими: по акваторії в усіх напрямках на відстані 3 км при кількості вітрів, спрямованих у бік водозабору, до 10% або 5 км – при кількості вітрів понад 10%; бокові границі – від урізу води при нормальному підпірному рівні в водосховищі або від урізу води в період літньо-осінньої межені в озері так само, як і для річок.

У межах другого поясу мають здійснюватися заходи щодо зменшення ризику забруднення водних джерел стічними водами, підвищення рівня благоустрою, організації водопостачання та каналізування населених місць, відведення забруднених поверхневих стічних вод, здійснення санітарної рубки і догляду за лісом. Забороняється забруднення цієї території нечистотами, гноєм, сміттям, промисловими відходами тощо, зберігання паливо-мастильних матеріалів, розміщення накопичувачів, шламосховищ та інших об’єктів, що можуть привести до хімічного забруднення водних джерел, зберігання та використання добрив і отрутохімікатів, розміщення цвинтарів, полів фільтрації, полів зрошення, асенізаційних полів, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких та птахівницьких підприємств та інших об’єктів, що можуть привести до мікробіологічного забруднення водних джерел. Забороняється також проведення робіт із заглиблення дна, добування піску і гравію з водних джерел. У прибережній смузі шириною не менше 300 м заборонене улаштування пасовищ. За забезпечення спеціального режиму, узгодженого з органами санітарно-епідеміологічної служби, у встановлених місцях допускається розведення птахів, туризм, водний спорт і відпочинок, ловля риби. За наявності судноплавства слід передбачати збір і відведення стічних і підсланевих вод і твердих відходів з судів на зливні станції.

Границі третього поясу вверх і вниз за течією (для річок) або по акваторії (для водосховищ і озер) співпадають з границями другого поясу, а бокові границі проходять по водорозділу, але не більше ніж на відстані 3-4 км від берега.

У межах третього поясу мають виконуватися заходи щодо охорони навколишнього середовища від забруднення, подібні до тих, що передбачені для другого поясу.

Поиск по сайту: