Видалення відкладень з самопливних трубопроводів

Видалення відкладень з самопливних (сифонних) трубопроводів здійснюється під час їх промивки. Промивка самопливних (сифонних) трубопроводів може здійснюватись прямим або зворотнім потоком води. В разі важких умов забору води доцільне застосування імпульсної промивки.

При промивці швидкість руху води має бути не менше промивної, яку можна визначити за формулою:

V_пр = A (d_о D)^0,25, (12. 2)

де V_пр – розрахункова величина промивної швидкості, м/с;

A – емпіричний коефіцієнт, який можна приймати від 10 до 15;

d_о – діаметр відкладень у трубопроводі, м;

D –діаметр самопливного (сифонного) трубопроводу, м.

Якщо під час відключення одного самопливного (сифонного) трубопроводу в трубопроводах, що залишилися, швидкість руху води буде не меншою за промивну, можна застосовувати пряму промивку (вода рухається від оголовка до берегового колодязя, тобто в прямому напрямку), якщо ця умова не виконується, то слід застосовувати промивку зворотнім потоком води або імпульсну промивку. Застосування промивки зворотнім потоком води допускається й у тих випадках, коли можлива пряма промивка, але є потреба у гідравлічному очищенні грат.

Подача промивної води під час промивки зворотнім потоком води здійснюється від напірних водоводів першого підйому. Витрата води визначається, виходячи з величини промивної швидкості і діаметру самопливного (сифонного) трубопроводу за таблицями [2] для сталевих труб ГОСТ 10704–91. Діаметр промивного трубопроводу складає 0,5–0,6 від величини самопливного (сифонного) трубопроводу. Промивний трубопровід приєднують до самопливного (сифонного) трубопроводу у водоприймальній камері перед засувкою або тарілчастим клапаном, встановленим на кінці самопливного (сифонного) трубопроводу. На промивному трубопроводі має бути встановлена засувка для можливості його відключення.

Імпульсну промивку виконують за допомогою вакуум-насоса, що приєднаний до самопливного (сифонного) трубопроводу. У разі застосування імпульсної промивки до самопливного (сифонного) трубопроводу слід приєднати промивний стояк такого самого діаметра. Стояк приєднується до кінця трубопроводу перед засувкою. У верхній частині стояка має бути патрубок з пробковим краном для зриву вакууму. За допомогою вакуум-насоса у промивному стояку вода підіймається на декілька метрів вище рівня води, після чого вакуум зривається і стовп води падає. Починається хвилеподібний рух води від берегового колодязя в бік оголовка. Ця операція повторюється декілька разів, що забезпечує інтенсивне видалення відкладень з трубопроводу. Швидкість руху води під час імпульсної промивки має бути більшою за промивну.

Приклад 13. Визначити витрату води, потрібну для зворотної промивки самопливного трубопроводу діаметром D = 1000 мм, якщо діаметр відкладень у трубопроводі d_о = 0,5 мм.

Швидкість руху води під час промивки має бути не меншою за

V_пр = A (d_о D)^0,25 = 10 (1´0,0005)^0,25 = 1,5 м/с.

За таблицями [2] для сталевих труб діаметром D = 1000 мм знаходимо відповідну величину витрати:

Q_пр = 1200 л/с (V_пр =1,52 м/с).

Чистка грат

Видалення забруднень з грат у берегових водоприймачах здійснюється механічним способом за допомогою спеціальних пристроїв з балконів.

Видалення забруднень з грат, що встановлені в оголовках затоплених водоприймачів також може здійснюватися механічним способом за допомогою спеціальних пристроїв з човнів, але під час повені та льодоходу грати недоступні для обслуговування.

Видалення забруднень з грат, що встановлені в оголовках затоплених водоприймачів може здійснюватися гідравлічним способом під час промивки самопливних (сифонних) трубопроводів зворотнім потоком води або при імпульсній промивці трубопроводів.

Чистка сіток

Для того, щоб видалити забруднення з плоских сіток, їх підіймають у службовий павільйон. Замість піднятої сітки опускають резервну сітку або щитовий затвор. Чистка сіток здійснюється гідравлічним способом. Промивна вода подається від напірних водоводів першого підйому. Відбір води здійснюється через поливальний кран діаметром 20 – 50 мм, до якого приєднаний шланг або пожежний рукав з брандспойтом. Для захисту від розбризкування води за сіткою встановлюється захисний екран.

Забруднення з сіток, що обертаються, видаляються під час промивки, що здійснюється автоматично по досягненню втрат напору на сітках 0,2–0,25 м. Вода подається від напірних водоводів першого підйому. Витрата промивної води складає 15–20 л/с. Діаметр промивного трубопроводу – 100 мм (труби сталеві ГОСТ 10704–91). Промивна вода має подаватися під напором понад 20 м (для сіток марки
СВБ–2350 напір промивної води має складати 40–50 м). Якщо напір у водоводах першого підйому менший, потрібні спеціальні насоси для промивки сіток.

Для прийому промивної води над підлогою службового павільйону має бути передбачений лоток шириною 400–500 мм і довжиною на 100–200 мм більшою за ширину сітки, до якого приєднаний трубопровід діаметром 200–300 мм для відведення промивної води. Відведення промивної води здійснюється за межі першого поясу зони санітарної охорони по водостічній мережі, яку виконують із азбестоцементних труб ГОСТ 1839–80.

РИБОЗАХИСНІ ПРИСТРОЇ

Рибозахисні пристрої є невід’ємним елементом водоприймача, оскільки під час експлуатації водозабору риба (особливо молодь) може бути затягнута потоком води у водоприймальні отвори і внутрішні комунікації водоприймача, де вона може травмуватися і загинути.

У проекті можуть бути впроваджені такі способи захисту риби:

· прийняття малих швидкостей входу води в водоприймальні отвори затоплених водоприймачів (у 3 рази менше, ніж швидкість річкового потоку, що обтікає оголовок);

· застосування механічних рибозахисних пристроїв (плоских або барабанних сіток із отворами не більше 3-х мм, які встановлюють перед водоприймальними вікнами; жалюзійних решіток; щебеневих фільтрів; фільтруючих касет, що встановлюють у водоприймальних отворах, тощо);

· застосування гідравлічних рибозахисних пристроїв (утворення заплав, струменеспрямовуючих перегородок тощо);

· застосування фізіологічних рибозахисних пристроїв (утворення завіс із бульбашок повітря, слабких електричних полів, використання генераторів звукових коливань тощо).

У водоприймачах малої продуктивності на період сходу молоді риби можна замість грат на водоприймальні отвори встановлювати плоскі сітки з отворами не більше 3-х мм, що періодично промиваються зворотним потоком води.

У пояснювальній записці має бути надана характеристика обраного способу захисту риби і наведена його схема [4, рис. 6]. Якщо прийняті фільтруючі водоприймачі або сітки, слід перевірити пропускну здатність водоприймальних отворів (формула 2.1) за умови, що швидкість втікання води має бути не більшою за 0,25 м/с у річках і
0,1 м/с – у водосховищах і озерах, а коефіцієнт стиснення повинен складати К_гр = 2. Очистка сіток має здійснюватися гідравлічним шляхом (шляхом зворотної промивки).

Приклад схеми захисту риби наведений на рисунку 13.1.

1 – самопливний трубопровід; 2 – оголовок;

3 – електроди рибозахистного пристрою

Рисунок 13.1 – Схема рибозахисного пристрою

із застосуванням слабкого електричного поля

Поиск по сайту: