Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Підбір дренажних насосів



Для видалення з машинної зали насосної станції води, що потрапляє під час підтікання сальників насосів та арматури, в наслідок інфільтрації через стіни і днище будівлі, а також проливається під час проведення ремонтних робіт і накопичується в дренажному приямку, застосовують дренажні насоси.

Найчастіше для відведення дренажних вод застосовують самовсмоктуючі насоси. Продуктивність дренажних насосів приймають від 10 до 30 л/с залежно від продуктивності й розмірів насосної станції. Напір дренажних насосів залежить від заглиблення машинної зали і дренажного приямка, позначки виливу води з напірного трубопроводу і втрат напору у всмоктуючому та напірному трубопроводах.

Дренажний приямок розміщують у торцевій частині машинної зали, зазвичай під монтажним майданчиком. До дренажного приямка вода надходить по лотку, що проходить вздовж поздовжньої стіни і має ухил від 0,002 до 0,005. Підлога машинної зали також має ухил від 0,002 до 0,005 в бік дренажного лотка.

Розміри дренажного приямка визначають за умови накопичення об’єму води, що дорівнює подачі дренажного насоса за 10–15 хвилин.

У заглиблених насосних станціях мають бути передбачені заходи щодо можливого затоплення машинної зали під час аварій. Одним з таких заходів може бути встановлення аварійно-дренажних насосів.

Для підбору вакуум-насосів можна скористатися [4, табл. 14] або каталогами обладнання заводів-виготівельників.

БУДІВЕЛЬНА ЧАСТИНА

 

Будівля водоприймача має наземну й підземну (підводну) частини.

Підземна частина водоприймача може бути виконана з монолітного або збірного залізобетону і мати круглий або прямокутний переріз у плані. Вибір форми перерізу споруди і її основи залежить від способу будівництва, що залежить від геологічних та гідрогеологічних умов.

У відритому котловані будівництво доцільне

· у скельних або піщано-скельних ґрунтах незалежно від глибини споруди;

· в обводнених піщаних і супіщаних ґрунтах при глибині споруди до 7 м;

· у сухих суглинистих і глинистих ґрунтах при глибині споруди до 16 м.

Спосіб «стіна в ґрунті» доцільно застосовувати

· у насичених водою ґрунтах при глибині споруди понад 6 м;

· у сухих ґрунтах при глибині споруди понад 11 м.

Будівництво споруд опускним способом доцільне

· у сухих піщаних ґрунтах при глибині споруди понад 10 м;

· в обводнених піщаних ґрунтах при глибині споруди понад 7 м;

· у сухих суглинистих ґрунтах при глибині споруди понад 14 м.

У разі, якщо будівництво здійснюється у відкритому котловані або способом «стіна в ґрунті» споруди можуть мати прямокутний або квадратний переріз у плані. В разі будівництва споруди із збірного залізобетону її розміри в плані мають бути кратними 1500 мм, а по висоті – 300 мм, що дасть можливість використовувати типові конструктивні елементи. В разі будівництва споруди із монолітного залізобетону її розміри не уніфіковані.

У разі будівництва опускним способом споруда має круглий переріз у плані. Діаметр колодязя може складати 6, 7, 8, 10, 12, 15, 18, 21, 24, 30, 36, 42, 48, 54 і 60 м. Глибину колодязя слід приймати кратною 1 м. У нижній частині стін слід розміщувати ножову частину.

Наземна частина може бути виконана із збірного залізобетону або цегли. Розміри надземної частини в плані мають бути кратними
6-ти метрам (допускається приймати ширину споруди в розмірі 9 м), що дозволить використовувати типові конструктивні елементи. Розміри наземної та підземної частин можуть відрізнятися як в один, так і в іншій бік.

Товщину стін підземної частини берегового колодязя в разі будівництва з монолітного залізобетону можна прийняти від 800 до 1500 мм, а в разі будівництва з збірного залізобетону – від 300 до
800 мм. Товщину перегородок можна прийняти в розмірі 500 і 300 мм відповідно. В разі виконання наземної частини із збірного залізобетону товщина стін становить 300 мм.

Осі круглих у плані споруд можуть бути суміщені із внутрішньою поверхнею стін у випадку спирання плит покриття на консолі стінових панелей.

Для споруд з пристінними колонами приймають нульову прив’язку крайніх стін. За відсутності пристінних колон будівельні та геометричні осі стін співпадають.

Будівлі насосних станцій найчастіше виконують із збірних залізобетонних конструкцій (будівля каркасного типу). Відстань між колонами приймають рівною 6 м.

Колони встановлюють в окремі фундаменти. В будівлях без мостових кранів застосовують колони квадратного поперечного перерізу (0,4´0,4 м або 0,5´0,5 м), в будівлях з мостовими кранами – колони з консоллю з одного боку. Кранові рейки прокладають по підкранових балках, що прикріплюються до колон.

На колони вкладають ригелі (балки), на які спираються плити покриття. Ригелі мають довжину 6, 9, 12 і 18 м. Розмір плит покриття при висоті 0,3 м складає 6´3 і 6´1,5 м.

Покрівлю виконують з рулонних матеріалів (руберойду, толю тощо) на бітумній мастиці.

Стіни виконують із стінових панелей товщиною 160, 200, 240 і 300 мм при довжині 6 м і висоті 0,9, 1,2, 1,5 та 1,8 м. Цокольні панелі мають висоту 0,9 і 1,2 м. Низ цокольної панелі знаходиться на рівні чистої підлоги. У верхній частині будівлі встановлюють карнизні панелі (при зовнішньому відведенні води з покривлі).

Вікна можуть бути розташовані по всій довжині будівлі або з окремими віконними отворами. Простінки між вікнами можуть складати 1,5 або 3 м. Висота вікон може складати 1200 або 1800 мм. Допускається розміщення вікон в декілька ярусів.

Для в’їзду автотранспорту напроти монтажного майданчика слід розмістити ворота розмірами 3´3 м, 3,6´3,6 м або 4´4,2 м.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.