Показники ефективності комерційної діяльності

Основними показниками ефективності комерційної діяльності підприємства є прибуток і рентабельність [32, 126].

Ціль комерційної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки — отримання максимального прибутку. Прибуток є грошовим вираженням вартості додаткового продукту, створе­ного продуктивною працею працівників торгівлі, що зайняті впро­вадженням процесу виробництва в сфері товарного обігу, а та­кож частини додаткового продукту, створеного працівниками інших галузей народного господарства (промисловості, сільсько­го господарства, транспорту і т.д.), що направляються в торгів­лю через механізм цін, на товари, тарифи, торговельні надбавки як плата за реалізацію товарів (продукції і послуг).

Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат госпо­дарської діяльності торговельного підприємства. Однак фінансо­вим результатом може виступати не тільки прибуток, але і збиток, що виник, приміром, через надмірно високі витрати чи недоодер­жання доходів від реалізації товарів у зв'язку зі зменшенням об­сягу постачань товарів, зниженням купівельного попиту.

У спрощеному вигляді прибуток — це різниця між валовим доходом і витратами оборотності підприємства. Такий прибуток прийнято називати валовий, він відбиває фінансовий результат конкретної діяльності підприємства. Однак, як відомо, не всі вит­рати торговельного підприємства включаються у витрати обо­роту. Частина витрат підприємство здійснює за рахунок прибут­ку, і тому не включає їх у витрати обороту.

Усі витрати підприємства, що враховуються як у складі вит­рат обороту, так і за рахунок прибутку, у сумі утворять загальні

витрати, оскільки вони характеризують сукупність дійсних вит­рат торговельного підприємства. Загальні витрати обороту за обсягом більші витрат обороту. Відповідно до витрат прибуток може бути загальним. Валовий прибуток — це різниця між ва­ловим доходом і витратами обігу. Ціль будь-якого торговельно­го підприємства — отримання максимального загального при­бутку. Загальний прибуток характеризує підприємницький успіх, що свідчить про окупність витрат торговельного підприємства (підприємця) і здатність його до самофінансування (самороз­витку).

Прибуток є одним з найважливіших оціночних показників, що характеризують результат господарської діяльності торговельно­го підприємства. У процесі аналізу результатів роботи застосо­вуються різні значення прибутку: прибуток (збиток) від реалізації товарів; прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна; валовий (балансовий) прибуток; оподатковуваний прибуток; чи­стий прибуток (прибуток, що залишається в підприємства); при­буток від позареалізаційної діяльності підприємства.

Прибуток (збиток) від реалізації товарів визначається як різни­ця між валовим доходом від реалізації товарів (без урахування податку з додаткової вартості) і витратами обороту.

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншо­го майна враховується різниця (перевищення між продажною ціною (без податку з додаткової вартості) і залишковою (первіс­ною) вартістю цих фондів і майна, збільшена на індекс інфляції, що обчислюється в порядку, встановленому Урядом РФ. При цьому поняття «залишкова вартість майна» розглядається сто­совно до основних фондів, нематеріальних активів, МБП, а пер­вісна вартість — для іншого майна.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційної діяльності включаються: доходи, отримані від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здавання майна в оренду, дивіденди (відсотки) по акціях, облігаціях і інших цінних паперах, що нале­жать підприємству, а також інші доходи (витрати) від операцій, не пов'язаних з реалізацією товарів, включаючи суми, отримані (сплачені) у вигляді санкцій за порушення господарських дого­ворів. У складі позареалізаційних витрат враховуються податкові платежі, що впливають на фінансові результати господарської

діяльності торговельного підприємства (податок на майно, транс­портний податок, інші податки).

Валовий (балансовий) прибуток характеризує кінцевий фінан­совий результат господарської діяльності торговельного підпри­ємства і являє собою суму прибутку (збитку) від реалізації то­варів, основних виробничих засобів (фондів), іншого майна і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму вит­рат по цих операціях. За економічним значенням балансовий і валовий прибуток тотожні. Валовий прибуток з найбільшою по­внотою й об'єктивністю показує результати усіх видів господарсь­кої діяльності підприємства. Саме прибуток на практиці відбиває економічну категорію «додаткова вартість», що відповідно і підля­гає розподілу між підприємством і державним бюджетом.

Чистий прибуток — це та частина валового (балансового) при­бутку, що залишається в розпорядженні підприємства після спла­ти в бюджет податку з прибутку.

Головна перешкода, з якою зіштовхується торговельне підприємство на шляху максимізаци прибутку, — це ріст витрат, зв'язаних зі збільшенням податкових відрахувань у бюджет і обо­в'язкові відрахування в різні позабюджетні фонди.

Оподатковуваний прибуток — це частина валового прибутку, що підлягає оподаткуванню. При обчисленні оподатковуваного прибутку з валового прибутку виключаються:

1) доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств;

2) дивіденди по акціях, відсотки по облігаціях і інших цінних
паперах, що належать торговельному підприємству;

3) доходи, що підлягають оподатковуванню за особливими
ставками (доходи від оренди, прокату відеокасет і запису на них);

4) прибуток від посередницьких операцій і угод (комісійна тор­
гівля відноситься до посередницької діяльності);

Зазначені суми не виключаються з валового прибутку тому, що такі доходи обкладаються податком за встановленими став­ками у джерела їхньої виплати.

Найбільш складна проблема, що вирішує підприємство при визначенні розміру податку з прибутку, — це визначення для цілей оподатковування доходів і витрат, отриманих і виконаних по всіх видах діяльності. Доцільно проводити економічний роз­рахунок по кожній комерційній справі, щоб одержати уявлення

про співвідношення між витратами на придбання, доставку, збе­реження і виторгом від їхнього продажу. Комерційну справу мож­на вважати вигідною, якщо вона зможе забезпечити чистий при­буток у розмірі не менше 20-30% витрат. Така тверда вимога обумовлена високим ступенем ризику, характерного для комер­ційної справи.

Природно, що всі торговельні підприємства прагнуть одер­жати якомога вищий відсоток чистого прибутку. Які ж умови зро­стання прибутку в торгівлі:

1) розширення асортименту товарів;

2) упровадження принципово нових технологій комерційного
характеру з метою збільшення обсягу продажів товарів, що ко­
ристуються підвищеним попитом;

3) відсутність страху перед комерційним ризиком;

4) доцільний розподіл засобів, одержуваних від економії витрат.
При цьому особливу увагу варто приділити вибору стратегії

діяльності: або зниженню ціни на товари, що користуються зни­женим попитом у розрахунку на збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів продажів, або залишенню ціни незмінною, орієнтуючись на збереження стабільності помірного попиту. У ре­зультаті використання того чи іншого методу (стратегії) можливі різні наслідки аж до банкрутства підприємства. Так що вибір стра­тегії має на увазі під собою ще і глибоке маркетингове дослід­ження ринку схожих призначенням товарів, що продаються да­ним підприємством.

Крім усіх вищезазначених визначень прибутку існує безліч інших, зроблених ведучими економістами усього світу. Приміром, професор Сієтлського університету Піл Хейн (США) висунув таке визначення прибутку: «Прибуток — це чистий дохід понад зви­чайну норму доходу за рахунок доступних Інвестиційних можли­востей». За кордоном дуже часто у визначенні прибутку викори­стовується термін «інвестиції». Так з'явилося поняття майбутнього прибутку, тобто такого прибутку, що буде отриманий в майбут­ньому внаслідок внесення своєчасних інвестицій, пов'язаних, приміром, із закупівлею нового обладнання, машин, транспорт­них засобів, з капітальними вкладеннями і т.д., що дозволяє збільшити розмір основного капіталу (основних засобів). Джере­лами інвестування можуть служити як банківські кредити, приватні

капітали, так і кошти одних підприємств, вкладені в розвиток інших. Такі кошти можуть бути представлені як у вигляді прямих позичок, так і у вигляді акцій, що надаються, або у вигляді вкла­дення коштів з метою отримання прибутку і т.д.

інше визначення прибутку було висловлено П.Р.Рубінфельдом: «Під прибутком розуміється кінцевий результат господарської діяльності підприємства (фірми, компанії, корпорації і т.д.). Для усіх фірм обов'язковою умовою є максимізація прибутку: прибу­ток максимальний, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам». Тут визначення прибутку дані через граничні витрати.

Фірми, як правило, вирішують завдання максимізації прибут­ку на довгостроковий період. Максимізація прибутку має на увазі завдання планування прибутку на деякий термін уперед, що є досить складним завданням сьогодення.

На отримання прибутку впливає ряд факторів. Виявлення цих факторів має на увазі вивчення економічних умов його форму­вання. Економічні умови можуть бути як внутрішніми, так і зовн­ішніми. Під їхньою дією змінюється абсолютна величина і віднос­ний рівень прибутку. До зовнішніх умов можна віднести такі, як: інфляція, зміни в законодавствах і нормативних документах в галузі ціноутворення, кредитування, оподатковування підпри­ємств, оплати праці працівників і ін. До внутрішніх умов, що впли­вають на величину прибутку, приміром, можна віднести кількість працівників на підприємстві, скорочуючи яких, можна тим самим збільшувати чи зменшувати витрати на заробітну плату, що, у свою чергу, може вплинути на величину валового прибутку і відповідно на величину чистого прибутку.

Фактори, що впливають на розмір прибутку, можна розділи­ти як би на дві групи. До першої групи відносять так звані ос­новні фактори, що безпосередньо впливають на обсяг прибутку торговельного підприємства. До них відносяться:

1. Прибуток (збиток) від реалізації товарів.

2. Прибуток (збиток) від неторговельної діяльності підприємства.

3. Сальдо доходів і витрат з позареалізаційних операцій.

4. Прибуток (збиток) від реалізації основних виробничих засобів.
До другої групи відносять так звані взаємозалежні фактори:

1. Обсяг продажу товарів.

2. Роздрібні ціни на реалізовані товари.

3. Витрати обороту.

4. Чисельність працівників підприємства.

5. Оборотність і склад капіталу.

Поиск по сайту: