Методи аналізу ризиків

Аналіз ризиків поділяють на якісний та кількісний. Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у певній сфері економічної діяльності. Його головна мета — виз­начити чинники ризику, його сфери для подальшої ідентифікації усіх можливих ризиків.

Рівень комерційних ризиків оцінюється за такою формулою:

УР=ВРх РП,

де УР — рівень відповідного комерційного ризику; ВР — ймовірність виникнення цього ризику; РП _ розмір можливих фінансових втрат за цього виду ризику.

Якісний аналіз ризику пов'язаний з необхідністю порівняння очікуваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими наслідками сьогодні і в майбутньому. Ризик повинен бути обґрунтований, бо інакше — це авантюра. Ризикувати доцільно тоді, коли це приведе до кращих наслідків в разі обґрунтування правильності своїх дій.

Якісний аналіз ризику пов'язаний також з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів комерційної діяльності. Без урахування інтересів (заці­кавленості), без керування ними неможливі реальні якісні досяг­нення.

Кількісний аналіз ризику є одним з важливих складників про­цесу ефективного управління фірмою.

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Найбільш поширеними є статистичні, використання аналогів, експертні, аналітичний.

Статистичний метод широко застосовується за наявності відомостей (статистичних) про кожний елемент досліджуваного об'єкта (програми).

Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин, то можна кількісно виразити і оцінити ризик для кожного елемента і для об'єкта (програми) в цілому.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати відомості про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю проектів,

що виконані раніше. Застосовуючи метод аналогів, використо­вують бази даних та знання стосовно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців тощо.

Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний ма­тематичний апарат, для вияву залежності, причин з метою вра­хування потенційного ризику під час реалізації нових проектів.

Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як пра­вило, за відсутності статистичних даних, необхідних для оцінки відповідних кількісних показників, або для оцінки інвестиційного проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування.

Оцінка ступеня ризику за допомогою аналітичного методу зводиться до декількох взаємопов'язаних етапів. На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, яка включає в себе:

— визначення ключового параметра, відносно якого здійсню­
ється оцінка конкретного напряму комерційної діяльності;

— відбір факторів, які впливають на діяльність фірми, а, відпо­
відно, і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції,
ступінь виконання договорів основними постачальниками
підприємства тощо);

— розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах
комерційного процесу.

На другому етапі будуються діаграми залежності вибраних результатних показників від величини вихідних параметрів. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, які найбільше впливають на цей вид комер­ційної діяльності.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових параметрів. Найпростіше може бути розрахована критична точ­ка діяльності або зона беззбитковості, яка показує мінімально допустимий обсяг продажів для покриття витрат фірми.

Під час четвертого етапу на основі отриманих критичних зна­чень ключових параметрів і факторів, що впливають на них, ана­лізуються можливі шляхи підвищення ефективності і стабільності фірми, а відповідно, і шляхи зниження ступеня ризику.

Таким чином, перевагою аналітичного методу є те, що він поєднує в собі як можливість пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зни­ження його ступеня шляхом впливу на них.

Зниження ризиків

Комерційна діяльність пов'язана з чинниками випадковості, розпливчатості, неповноти інформації, тобто з ризиком. Тому необхідно визначити практичні шляхи (способи) зниження заг­рози збитків (банкрутства), що пов'язана з певними ризиками, вибрати найбільш ефективний спосіб дій, які забезпечать прий­нятний ступінь ризику.

До основних способів зниження ступеня ризику належать його уникнення та попередження, диверсифікація, страхування, одер­жання додаткової інформації під час вибору варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів тощо.

1. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного
заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком.
Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а
це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.

2. Попередження ризику — це досить ефективний засіб, який
лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик.

Наприклад, у зв'язку з розширенням міжнародної торгівлі і зростанням глобальних ринків, різні компанії (фірми) зіштовху­ють із валютним ризиком, який зростає. Зарубіжний конкурент може виграти навіть завдяки коливанням курсів валют. Негативні наслідки іноземної конкуренції можна попередити декількома способами. Для вітчизняних компаній — це підвищення продук­тивності праці, скорочення виробничих витрат і у підсумку — підвищення конкурентоспроможності.

3. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти
певну частку відповідальності за ризик на співучасника реально­
го інвестиційного проекту, який краще, ніж інші, здатний його
контролювати. Основні суб'єкти певного реального проекту мо­
жуть прийняти рішення, які розширюють або звужують коло по­
тенційних інвесторів: чим більшим ризиком ці суб'єкти мають
намір обтяжити інвесторів, тим важче буде залучити досвідчених

інвесторів до цього проекту. Тому безпосереднім учасникам про­екту рекомендується під час проведення переговорів проявити максимальну гнучкість стосовно того, яку частку ризику вони згодні взяти на себе. Бажання обговорити питання щодо прий­няття на себе головними учасниками реального проекту більшої частки ризику відкриває простір для залучення широкого кола інвесторів, може переконати досвідчених інвесторів дещо зни­зити свої вимоги стосовно премії за ризик.

4. Суть страхування ризику полягає в тому, що інвестор гото­
вий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплати­
ти за зниження рівня ризику до нуля. Коли вартість страхування
дорівнює можливим збиткам, інвестор, не схильний до ризику,
захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне повернення
можливих будь-яких фінансових втрат. Страхування фінансових
ризиків є одним із найпоширеніших способів зниження їх рівня.

Страхування ризику — це, по суті, передавання певних ри­зиків страховій компанії. Страхування, як правило, здійснюється двома основними способами: страхування майна і страхування від нещасних випадків.

5. Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і
застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у
кредит, а інвесторами — під час визначення суми вкладання ка­
піталу.

6. Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між
різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між
собою.

Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику під час розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три рази і, відповідно, в три рази знижує рівень ризику.

7. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат
являє собою спосіб зниження ступеня ризику. Основною пробле­
мою при цьому є оцінювання потенційних наслідків ризику.

8. Здобуття додаткової інформації — один із важливих спо­
собів зниження ризику. У разі використання неточних економіч­
них даних доцільним є їх уточнення.

Отже, для точнішого прогнозу необхідно здооути додаткову інформацію про попит, заплативши за неї не більше ніж 50 млн грн. Навіть коли додаткові кошти на прогноз дозволять одержати не зовсім точний інтервапьний прогноз, все ж вигідно вкласти гроші у вивчення попиту у майбутньому. Кількісна оцінка доцільності до­бування додаткової інформації може бути досить приблизною.

Поиск по сайту: