Теоретична модель істотних зв'язків як методологічний центр теорії

. Модель. Теоретична модель реальності. Вичленення вихідної системи понять. Формалізація. Сходження від абстрактного до конкретного. Переробка емпіричної інформації. Знаково-символічні операції. Інтерпретація. Якісний аналіз даних дослідження. Виявлення закономірностей психічного явища.

29. Модель– знаковий аналог фрагмента реальності, який виступає об'єктом пізнання і слугує засобом отримання нового знання[52] . Моделювання – гносеологічна категорія, що заснована на відповідній теорії або гіпотезі, які указують на межі допустимих спрощень[53] . Моделювання умов для виникнення психічних явищ: 1) дослідник сам створює умови для виникнення психічного явища; 2) змінює умови експерименту, змінюючи тим самим протікання психічного явища; 3) варіативні маніпуляції умовами експерименту забезпечують можливість виявлення закономірностей; 4) виявлення кількісних показників в явищі, що вивчається[54].

30. Теоретична модель реальності– гіпотетичні припущення про теоретичну суть об'єкту вивчення[55] , які необхідні для розгортання необхідної системи понять[56] . Програма дослідження – деталізація гіпотетичних припущень в системі взаємозв'язаних завдань (завдання опису, створення математичних моделей, побудова початкового теоретичного базису), виконання яких необхідне для перевірки теоретичної моделі.

31. Вичленення вихідної системи понять– необхідна і достатня кількість понять, за допомогою яких можливе формулювання вихідних посилок і побудова нових теоретичних припущень[57] . Властивості і відношення предмету дослідження: 1) властивість – сторона предмету або явища, яка обумовлює його відмінність або спільність з іншими предметами в його відношенні до них[58] ; 2) відношення – взаємозалежність елементів певної системи[59] ; 3) предмет дослідження – дослідницьке завдання відносно елементу теоретичної моделі, яка відтворює суть предмету або явища, що вивчається. Проблема понятійного апарату– це проблема логічності, точності, послідовності і несуперечності знання, яке створює цілісність і завершеність конструкції будь-якої науки. Понятійний апарат всіх наук, у тому числі і психології, удосконалюється, збагачується, існуючі поняття наповнюються новим змістом, з'являються нові поняття, які істотно коректують і уточнюють наші уявлення про реальність, що вивчається. Причинами деформації апарату є, по-перше, багатоваріантність і багатоаспектність психологічного знання породила різноманіття теорій, в рамках яких з'явилися різні трактування понятійного апарату. По-друге, посилюються дезінтеграційні процеси, внаслідок чого почали розмиватися грані між наукою і лженаукою. По-третє, захоплення постмодернізмом привело до того, що практично стирається відмінність між науковим знанням і будь-яким нарративом (соціокультурною розмовою про суспільство).

32. Формалізація– відображення змісту знання за допомогою формалізованої мови, завдяки якій з'являється можливість отримання тверджень теорії на невеликій кількості аксіом[60] . Формальні операції – отримання всіх тверджень теорії з невеликого числа аксіом, що приймаються; відвернення від змістовного сенсу і перехід до правил логічного виведення теорем з аксіом[61] ; вираз параметрів об'єкту за допомогою математизованої мови[62].

33. Сходження від абстрактного до конкретного– метод наукового дослідження, що характеризується рухом теоретичної думки до все більш повного віддзеркалення[63] . Рух від менш змістовного до змістовнішого знання – початкова теоретична конструкція є абстрактною моделлю об'єкту, що вивчається, яка стає змістовнішою завдяки зверненню до реальної конкретності і емпіричних даних[64].

34. Переробка емпіричної інформації– використання отриманих емпіричних даних для конкретизації моделі явища і наближення її до реального об'єкту вивчення. Емпірична інтерпретація – сприяє досвідній перевірці теорії, виявленню пояснювальних та прогностичних можливостей по відношенню до реальної дійсності[65]. Теоретичне тлумачення емпіричних даних – сприяє теоретичній перевірці емпіричного дослідження, виявленню закономірних відношень у моделі явища, що вивчається.

35. Знаково-символічні операції– перетворення в моделі явища, що вивчається, на основі операції знаками і символами відповідно до математичних і логічних правил. Знак – матеріальний предмет (явище, подія), що виступає як представник деякого іншого предмету, властивості або відношення і використовується для придбання, зберігання, переробки і передачі повідомлень[66]. Символ – те ж саме, що і знак[67] . Математика –використання методів математичної статистики, заснованих на імовірнісній логіці і імовірнісних моделях, при обробці даних: 1) кореляційний аналіз – визначення статистичної взаємозалежності змінних; 2) регресійний аналіз (Ф.Гальтон) – визначення залежності середнього значення від варіацій іншої величини; 3) факторний аналіз – визначення прихованих чинників шляхом вивчення статистично залежних ознак[68] . Логіка – логіка висловів (виділення дійсних думок), логіка предикатів (суб'єктно-предикативна структура думок) [69].

36. Інтерпретація– сукупність значень (сенсів), що додаються елементам теорії (виразам, формулам, символам). Інструмент наукового моделювання – тлумачення моделі явища в термінах різних вихідних теоретичних постулатів з метою усунення можливих емпіричних суперечностей.

37. Якісний аналіз даних дослідження = виявлення закономірностей психічного явища. Виявлення: 1) причини виникнення явища; 2) істотних властивостей явища; 3) тенденції розвитку явища; 4) суперечностей у функціонуванні явища[70].

Тестові завдання для самостійної роботи до теми 1

Обведіть літеру правильної відповіді:

1. Знання– це:

А - адекватне віддзеркалення в свідомості дійсності у вигляді уявлень, понять, думок, теорій;

Б – сукупність відомостей про дійсність у вигляді теоретичних суджень та постулатів.

2. Наука – це:

А - сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність;

Б - сукупність усталених поглядів на природу та суспільство.

3. Компоненти теорії– це:

А - вихідна основа (емпірична, теоретична), логічний вивід і доказу, сукупність виведених тверджень і доказів;

Б – послідовність аксіоматичних тверджень, аналіз літературних джерел, узагальнення та умовиводи.

4. Центральні компоненти психологічних теорій – це:

А - загальний образ психологічної реальності та відповідного психічного феномену; центральна категорія; основні поняття та зв'язки між ними; базові твердження;

Б – актуальність дослідження, мета, об'єкт, предмет, гіпотеза, основні висновки.

5. Об'єкт дослідження – це:

А - стійкі і необхідні зв'язки в даній галузі, закріплені в системі наукових абстракцій;

Б – конкретне явище, яке належить до відповідної галузі і описано у науковій літературі.

6. Предмет дослідження– це:

А - дослідницьке завдання відносно елементу теоретичної моделі, яка відтворює суть явища, що вивчається;

Б – самостійна дослідницька задача, розв'язання якої переслідує мету визначити теоретичну сутність досліджуваного явища.

7. Парадигма– це:

А - зразок, модель, постановки проблем і їх рішень; правила і стандарти наукової практики;

Б – теоретична категорія, визначення якої впливає на вибір способів та прийомів наукового дослідження.

8. Проблема – це:

А - питання, яке виникає в процесі пізнання, відповідь на яке має практичний і теоретичний інтерес;

Б – ситуація у процесі пізнання, яка спричиняється практичними і теоретичними утрудненнями.

9. Мета – це:

А - усвідомлений образ результату, що передбачається;

Б – уявлення про бажане у контексті завдання, що виконується.

10. Завдання дослідження – це:

А – конкретизація об'єкту дослідження;

Б – конкретизація предмету дослідження.

11. Закон– це:

А - взаємозв'язки істотних явищ та подій;

Б - необхідне, істотне, стійке відношення між явищами, що повторюється.

12. Модель– це:

А - знаковий аналог фрагмента реальності як об'єкту пізнання;

Б - фізичний аналог фрагмента реальності як об'єкту пізнання.

13. Теоретична модель реальності– це:

А - теоретичні твердження про гіпотетичну суть об'єкту вивчення;

Б - гіпотетичні припущення про теоретичну суть об'єкту вивчення.

14. Сходження від абстрактного до конкретного– метод наукового дослідження, що характеризується:

А - створенням фізичного аналогу досліджуваного явища;

Б - рухом теоретичної думки до все більш повного віддзеркалення.

15. Знаково-символічні операції – перетворення в моделі явища, що вивчається, на основі:

А- операції знаками і символами відповідно до математичних і логічних правил;

Б - використання методів математичної статистики.

16. Якісний аналіз даних дослідження – це:

А – тлумачення кількісних показників щодо психічного явища;

Б - виявлення закономірностей психічного явища.

Поиск по сайту: