Загальний стан дотримання законності в ОВС

Слід зазначити, що негативні явища у вітчизняних правоохоронних органах здебільшого повторюють глобальні проблеми європейської правоохоронної діяльності 70-80-х років минулого сторіччя: випадки корупції та зловживання владою серед поліцейських; сплеск звинувачень проти поліції у расизмі та дискримінації; чисельні випадки масових заворушень та зростання злочинності; зневіра суспільства у можливостях поліції, мілітаризація поліцейської тактики та самоізоляція поліції від суспільства. Усвідомлення європейським суспільством необхідності реформування діяльності поліції та визначення її місця у сучасному суспільстві поставило діяльність правоохоронних органів у коло кримінологічних проблем, естафету досліджень яких приймає сьогодні українська кримінологія.

Звертаючись до аналізу характеристики злочинів серед персоналу ОВС, слід відзначити, що динаміка загального рівня злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, у цілому відповідає закономірностям, за якими змінюється рівень злочинності на території України. Цей взаємозв’язок загалом зберігає свою тенденцію, за винятком 2006-2008 років, коли кількість засуджених працівників ОВС зросла в результаті активної протидії МВС України цим негативним явищам (рис.1):

Рис.1. Порівняльна динаміка рівня злочинності в Україні й окремо в ОВС

Усього ж у період з 1992 по 2010 рік в Україні було порушено майже 10 тис. кримінальних справ за фактами неправомірних дій співробітників ОВС, за результатами розслідування яких судами було винесено обвинувальні вироки стосовно 4999 осіб. До інших видів відповідальності за здійснення правопорушень некримінального характеру у цей же період було притягнуто 26757 співробітників різних служб і підрозділів ОВС.

Протягом 1991-1994 рр. ОВС України повною мірою відчули на собі масштаб дестабілізуючих процесів, викликаних розпадом СРСР. Протидія обвальному зростанню кількості злочинів у кредитно-фінансовій та банківській сферах, зовнішньо-економічній сфері, сферах приватизації та енергозабезпечення не дозволила приділити першочергову увагу реформуванню старої системи управління ОВС. Саме тому органи внутрішніх справ України, на відміну від європейських колег, зустрілися на внутрішньому фронті, у першу чергу, з проблемою профілактики негативних явищ, пов’язаних з корупцією у правоохоронних органах – хабарництва, корисливих зв'язків з тіньовою економікою, прихованої підприємницької діяльності, неслужбових зв'язків з кримінальними колами, організованою злочинністю тощо.

Із позицій сьогодення можна констатувати, що у 1995-1997 рр. органи внутрішніх справ України пережили справжній кримінальний бум серед особового складу. Рівень злочинності серед персоналу ОВС у 1995 р. досяг максимуму: кримінальні справи було порушено стосовно 1114 осіб, з них засуджено – 174 працівника. Було допущено 243 факти неправомірного застосування зброї, чисельними були ганебні випадки хабарництва, вимагання та поборів, у першу чергу – з боку працівників ДАІ. Більшу частину в структурі злочинності серед особового складу складали злочини загальнокримінального характеру. Приріст злочинів спостерігався в основному за рахунок правопорушень, вчинених працівниками АР Крим, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської областей.

1995 рік також був відмічений появою у відомчій статистиці такого «фонового» негативного явища, як самогубства співробітників. Сумний «рекорд» втрат особового складу приходився на 1996-98 рр., коли кількість суїцидів сягала 58 випадків щорічно.

Процес подальшого реформування ОВС дав свої позитивні результати у вигляді суттєвого (практично у 5 разів) зниження загальної кількості злочинів, вчинених працівниками та у першу чергу – кількості загальнокримінальних злочинів (рис.2).

Рис.2. Динаміка кількості службових і загально-кримінальних злочинів в ОВС

При цьому питома вага злочинів серед персоналу ОВС протягом періоду з 1992 по 2010 рік залишається відносно низьким і складає 11 злочинів на 10 тис. осіб у порівнянні з аналогічним показником у цілому по Україні: 97,7 злочинів на 10 тис. осіб.

Головною причиною такого становища були дискримінаційні умови оплати праці, внаслідок чого у 1993-1995 рр. приток кандидатів на службу до ОВС зменьшився з 51,8 до 43,5 тис.чол. У підрозділах карного розшуку налічувалося лише 14% працівників з вищою юридичною освітою, а питома вага слідчих з вищою юридичною освітою впала до 63,8%. В таких областях, як Вінницька, Одеська, Херсонська, Луганська, Кіровоградська ця цифра ледве сягала рівня у 40-50%. Серед працівників служби боротьби з організованою злочинністю юристи складали лише третину особового складу.

Через недоліки системи професійної підготовки та кадрової політики більшість призначаємих начальників УМВС переводилися з інших областей, а не готувалися з місцевого резерву на висунення. Катастрофічно не вистачало коштів на забезпечення криміналістичною технікою, озброєнням, засобами індивідуального захисту та зв”язку, речовим утриманням. Не були своєчасно нейтралізовані чинники кримінально-правового, організаційно-управлінського характеру, що сприяло вчиненню працівниками ОВС службових правопорушень та дисциплінарних проступків.

Поиск по сайту: