Структура економічної злочинності залежно від об’єкта посягання

(станом на 2010 рік)

У сфері господарської діяльності найбільш поширеними залишаються такі злочини як: фальшивомонетництво – 1522 злочинів (18,6 %), зайняття забороненими видами господарської діяльності – 1440 (17,6 %), незаконне виготовлення, збут підакцизних товарів – 1152 (14,2 %), порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом – 1149 (14,1 %), шахрайство з фінансовими ресурсами – 531 (6,5 %), незаконне виробництво дисків для лазерних систем зчитування – 467 (5,7 %), фіктивне підприємництво – 460 (5,6 %), легалізація коштів здобути злочинним шляхом – 342 (4,2 %), незаконні дії з платіжними картками – 303 (3,7 %).

За даними МВС України в 2010 році на відміну від 2009 року спостерігалась тенденція до збільшення кількості виявлених злочинів в сфері господарської діяльності – 8601 (5,2 %), а також фактів фіктивного підприємництва – 521 (13,2 %), порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом – 1764 (53,5 %), шахрайства з фінансовими ресурсами – 547 (3 %). Більшість цих злочинів було виявлено у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Харківській, Запорізькій та Львівській областях.

Слід відмітити, що серед злочинів проти власності найбільш всього переважають привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом використання службового становища – 7832 (58,6%). Протягом 2010 року кількість цих злочинів збільшилась – 8240 (5,2 %). Найбільше їх було виявлено у Луганській, Одеській, Дніпропетровській, Донецькій та Харківській областях.

Щодо злочинів в сфері службової діяльності, то найбільш поширеними залишаються: службове підроблення – 6733 (47,5%), зловживання владою або службовим становищем – 3564 (25,2 %), хабарництво – 2102 (14,8 %). Найбільша їх кількість протягом 2010 року була виявлена у Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Львівській, Вінницькій областях та АР Крим.

Щодо географії поширення економічної злочинності по регіонах України станом на 2009 рік, то спостерігається тенденція поширення її переважно в найбільш економічно-розвинутих областях, а саме: Дніпропетровській (3816 зареєстрованих злочинів), Луганській (3452), Одеській (2975), Донецькій (2893), м. Києві (2119), Львівській (1941), Харківській (1806), Запорізькій (1664), Вінницькій (1440), АР Крим (1438). У 2010 році географія цих злочинів суттєвих змін не протерпіла.

Поряд з цим слід звернути увагу на те, що економіка залишається ураженою діяльністю організованих злочинних груп. Організована злочинність у сфері економіки – один з найбільш небезпечних різновидів економічної злочиннос­ті. Наслідки цієї злочинної діяльності вкрай негативно відображаються на всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави, загрожують її національній та економічній безпеці.

Причому, якщо у більшості зарубіжних країн організована злочин­ність зосереджена переважно у сферах кримінального біз­несу (наркобізнес, ігорний, проституція, рекет, торгівля зброєю та ін.) то в Україні – переважно у сфері легальної економіки, найбільш доходних її галузях, в яких можна швидко одержати реальні надприбутки.

Останнім часом органами внутрішніх справ (далі – ОВС) виявляється в середньому протягом року від 120 до 140 організованих злочинних груп (далі – ОЗГ) економічної спрямованості (34,5 % від всіх виявлених ОЗГ). Найбільш активно ОЗГ діють у таких сферах економіки як: фінансово-кредитна, агропромисловий комплекс, паливно-енергетичний комплекс, зовнішньоекономічна діяльність, металургійна промисловість (таблиця 3).

Таблиця 3.

Найбільш активно ОЗГ діють у АР Крим, Київській, Одеській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській та Харківській областях. У 2010 році в порівнянні з минулим роком значно більше виявлено фактів вчинення членами ОЗГ злочинів у сфері службової діяльності – 224 (7,2 %) та шахрайства з фінансовими ресурсами – 22 (11%). Також у структурі злочинів, що вчиняються ОЗГ економічної спрямованості залишаються розповсюдженими привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК) – 244, легалізація доходів здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК) – 45.

Економічна злочинність більшою мірою, ніж загальнокримінальна, здатна не тільки самовідтворюватися, а й стимулювати нові форми злочинної діяльності, в тому числі корисливо-насильницького характеру. Про це свідчать «кримінальні розбірки» між злочинними угрупуваннями за перерозподіл сфер впливу, вбивства на замовлення тощо. Вона суттєво впливає на формування кримінального менталітету населення і виступає одним з головних каталізаторів усієї криміногенної ситуації в країні.

Останнім часом практика діяльності ОВС свідчить про те, що економічна злочинність найбільш всього залишається розповсюдженою у бюджетній сфері, банківській сфері, сфері приватизації (також це стосується сфери земельних відносин) та агропромисловому комплексі. Але криміналізація сфер економіки не залишається незмінною, а поступово змінюється у різні періоди часу, в залежності від їх «привабливості».

Збитки від злочинів економічної спрямованості щороку сягають більше 1,3 млрд. грн. У порівнянні з 2001 роком (510 млн. грн.) вони збільшились у 2,5 рази.

За масштабами завданої шкоди перше місце посідають злочини у сфері кредитно-банківської системи і зовнішньо­економічної діяльності. Суми одержаних шахрайським шляхом кредитних коштів становлять сотні мільйонів гривень. За розрахунками Національного банку України, відтік ка­піталу з України складає близько 1,2 млрд. дол. щорічно.

Недостатній контроль за зовнішньоекономічними опера­ціями і своєчасним поверненням валютних цінностей привів до того, що не повернені в Україну валютні цінності склали майже 10 млрд. грн. Значна їх частина припадає на удавані правочини між фіктивними резидентами і нерези­дентами, а також на правочини, вчинені без належного вивчення фінансового стану контрагентів. Не зменшується кількість розкрадань державних коштів з використанням банківських рахунків, відкритих на фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності.

Кількість виявлених осіб, які вчинили економічні злочини в середньому протягом року коливається від 17 до 22 тис.

Серед економічних злочинців переважають особи старші 30 років, переважно це чоловіки. Частка жінок складає 36,9%, що на багато вище ніж у загально-кримінальній злочинності. За соціальним станом серед засуджених робітники (62,8 %), решта службовці. Стосовно терміну перебування на певній посаді до вчинення економічного злочину, то у всій економічній злочинності переважають особи, які працювали на підприємстві більше 5 років (36,7 %). Щодо освітнього рівня, то на відміну від даних з усієї економічної злочинності (8,5 % – особи, які мали вищу освіту, 66% – особи, які малу спеціальну та середню освіту). За результатами кримінологічних досліджень рівень рецидиву серед осіб, які вчиняють економічні злочини не перевищує 7-9 %, тощо.

Більшість з осіб, які були притягнуті до кримінальної відповідальності (76%) мали сім’ю, були одружені. Сім’я розглядається багатьма кримінологами як важливий фактор, який впливає на вчинення цих злочинів.

Для осіб, які вчиняють економічні злочини, залишається притаманна антисуспільна настанова, яка може бути різною за своєю силою, глибиною, спрямованістю, стійкістю. В більшості економічні злочини були вчинені з корисливих мотивів, якій визначався соціальним статусом винних осіб. На формування корисливого мотиву переважно впливає прагнення винних осіб до особистого збагачення. Залишається ще високим питома вага злочинів, які вчинюються особами у зв’язку з неякісним виконанням своїх службових обов’язків. Однак, слід враховувати і те, що ці злочинці відрізняються більшою психологічною врівноваженістю, оптимізмом, високою самооцінкою, соціальним конформізмом, добротою, ніж злочинці загальнокримінальної спрямованості.

Також питома вага групових злочинів в сфері економіки ще залишається досить високою і становить 28 %. Найвищий цей показник залишається у Донецькій і Луганській областях.

Поиск по сайту: