Мотивація злочинів, що вчиняються працівниками ОВС

Мотиваційна сфера середньостатистичного працівника-правопорушника характеризується домінуванням здебільшого корисливих мотивів, що у сфері життєвих цінностей відображається такими провідними категоріями, як «благополуччя родини» (48 % опитаних), «гроші» (38,9 %), «влада» (31,8 %), «власне благополуччя» (29,2 %), «корисні зв’язки, кар’єрний ріст» (24,7 %) (Мартиненко О.А., 2005). Значно нижче рейтингове місце займають цінності, пов’язані з трудовою дисципліною, завданнями й змістом службової діяльності, інтересами інших людей.

Серед факторів, які спонукали до скоєння правопорушень, колишні працівники вказують особисту недисциплінованість, бажання поліпшити матеріальний стан, халатність, алкогольне сп’яніння. Одночасно у 40-53% з них спостерігається деформоване уявлення про своє виключне право маніпулювати людьми, «наводити порядок» завжди і всіма доступними засобами, що звичайно стає мотиваційним чинником скоєння агресивно-насильницьких злочинів.

За своєю класифікацією сукупність мотивів злочинів, вчинених співробітниками ОВС, може бути поділена на наступні категорії:

1. Корисливі мотиви, що включають усі види мотивів, спрямованих на придбання матеріальних цінностей, поліпшення свого майнового статусу, підвищення добробуту. Мотив особистої вигоди є досить різноманітним у своєму кримінальному прояві, однак у загальному вигляді він детермінує дві групи корисливих злочинів: спрямованих на задоволення мінімальних прожиткових потреб і спрямованих на збагачення. При цьому форма реалізації корисливого мотиву може бути достатньо складною.

До групи корисливих можуть бути віднесені так звані «кар’єристські» мотиви, коли досягнення певного положення у службовій ієрархії розглядається індивідом як джерело збагачення (частіш за все незаконного). Тому для просування по службовим сходам і призначення на бажану посаду співробітник може робити ряд протизаконних дій (фальсифікація матеріалів слідства, приховування злочинів від обліку, дача хабара), що дозволяють в остаточному результаті виглядати більш вигідно з оглядом на формальні показники службової діяльності.

2. Насильницькі мотиви, до яких можна віднести досить широку категорію мотивів, що детермінують більшу частину соціально осуджуваних вчинків. Такими є помста, ревнощі, злість, егоцентризм, т.з. хуліганські мотиви - прагнення показати свою зневагу до особистої гідності людини; прагнення виявити бешкетування, п’яну молодь, перевагу, грубу силу, знущання над більш слабкою і беззахисною людиною.

Виділяють наступні групи насильницьких злочинів за критерієм мотиву:

Злочини, мотивація яких пов’язана з агресією. Типовими злочинами даної групи є вбивство, доведення до самогубства, умисне завдання шкоди здоров’ю різної тяжкості, побої, катування, примус, різні форми психічного насильства та ін. Агресивні мотиви при цьому виявляються в найрізноманітніших зовнішніх формах злочинної поведінки – від елементарних злочинних проявів, пов’язаних, наприклад, з помстою; злочинів, що виражають прагнення показати свою перевагу над іншими людьми, до абсурдних, на перший погляд «безмотивних» проявів агресії, коли насильство відбувається заради самого насильства, коли злочинець вбиває, принижує, завдає страждання, бажаючи тим самим отримати садистське задоволення. Такий тип мотивації найбільш характерний для насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС у сфері сімейно-побутових відносин (хуліганство, завдання тілесних ушкоджень, вбивство тощо). Цю групу злочинів вчиняють працівники ОВС, яких умовно можна поділити на два типи:

1) «Аутсайдери» – працівники, які відчувають на собі відчуження як з боку суспільства (сторонні особи, сусіди) так і безпосередньо з боку родини (дружина та інші близькі родичі), тобто відчуження в широкому розумінні. Підстави для такого ставлення до працівника можуть бути різноманітні: від традиційно негативного ставлення населення пострадянського простору до працівників ОВС – як до представників карального органу, до невдоволення членів родини (особливо дружини) низьким соціальним статусом та вкрай низькою заробітною платою працівника (до цього додається постійна відсутність вдома, у тому числі й у нічний час).

Для злочинів, що вчиняються злочинцями цього типу, найбільш характерні такі мотиви, пов’язані з агресією, як: ревнощі, помста та ін. (позбавлення себе турбот, перешкоджання залишенню сім’ї дружиною тощо), а також такі групи несвідомих мотивів, як мотиви захисту від реальних та уявних небезпек та мотиви подолання тривоги і страхів, які можуть мати пряме відношення до захисту (Шестаков Д.А., 2006).

2) «Дебошири» - працівники, яким притаманні такі морально-психологічні характеристики, як: зневага до суспільства (особливо тієї його частини, що складається з цивільних осіб) і порядку, встановленого в ньому; егоїзм, почуття «елітарності» та вседозволеності, зухвальство; нестриманість, побутова розбещеність, домінування духовно збіднених, соціально збочених потреб тощо. Для злочинів, що вчиняються цим типом злочинців, найбільш характерний тип мотивів ствердження та самоствердження, для яких притаманне домінуюче бажання особи піднятися в очах оточуючих будь-яким способом.

Цей тип охоплює безліч мотивів, що прийнято називати хуліганськими спонуканнями: прагнення відкрито показати свою зневагу до оточуючих, суспільства; явно протиставити свою поведінку громадському порядку; принижувати особисту гідність людини, результати її праці, зневажати правила людського співіснування; прагнення виявити кримінальне каране бешкетування, хвастовство, п’яну хвацькість і таким чином познущатися над беззахисним, задовольнитися неспроможністю слабкого - виявити свою «перевагу» над законослухняними громадянами, а також інші негідні прояви (Ігнатов О.М., 2008).

Яскравим прикладом служить злочин, вчинений інспектором ДПС ст. сержантом К. (1974 р.н., освіта середня, одружений, має дитину) разом зі старшиною ДПС Ш. (1971 р.н, освіта середня, одружений, має дитину), які у форменому одязі, у позаслужбовий час, приблизно о 9 годині ранку затримали на одному з ринків м. Києва працюючого там в’єтнамця. Потім відвезли потерпілого на квартиру до своєї знайомої С., де потерпілого неодноразово били і змушували пити горілку. Наряд міліції, викликаний сусідами, які почули крики і шум у квартирі С., затримав працівників міліції на місці злочину. Суд засудив К. і Ш. за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 366 КК України до 4 років позбавлення волі.

Злочини, мотивація яких пов’язана з експансією. Експансія визначається як інтенція самоуправного поширення своїх домагань, вольового користолюбного домінування всупереч пануючим уявленням про справедливість. Вона спрямована переважно на неживе, на матеріальний світ. Експансія частково знаходиться в такому «симбіозі» з агресією та обманом, що часто зливається з ними. Наприклад, чимало насильницьких дій є лише засобом досягнення цілей експансії, тобто захоплення, одержання економічних благ. Крім форм безпосереднього захоплення матеріальних благ, експансія може виражатися в порушеннях недоторканності приватного життя, житла, перешкоджанні здійсненню прав та інтересів, а також у знищенні або пошкодженні майна тощо. Слід зазначити, що хоча експансія здебільшого спрямована на матеріальний світ, вона може розповсюджуватися й на різні особисті права та свободи людини. Так, наприклад, зґвалтування – прояв експансії по відношенню до статевої свободи та недоторканності людини.

Такий тип мотивації найбільш характерний для насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС поза сферою сімейно-побутових відносин та не пов’язані з виконанням службових функцій. Найбільш розповсюдженими злочинними проявами цієї групи є грабіж, розбій та вимагання. Цю групу злочинів вчиняють працівники ОВС, яких умовно можна назвати «перевертні». Хоча ця назва має дещо популістський відтінок, на наш погляд, найбільш точно характеризує даний тип злочинців. Його складають працівники, які від самого початку служби орієнтовані на кримінальну поведінку. Статус працівника ОВС служить для них одним із засобів досягнення злочинної мети та уникнення покарання. Тобто, в принципі, як слушно відмічають фахівці, з соціально-психологічної точки зору характерологічні риси цих злочинців збігаються з рисами звичайних грабіжників, розбійників, ґвалтівників та інших злочинців, однак, саме їх приналежність до працівників ОВС (в широкому розумінні: специфічний статус, владні повноваження, знання, навички, вміння володіти зброєю, спецзасобами та доступ до них тощо) дозволяє відносити їх до окремого типу та злочини, що вони вчиняють, відповідно, до окремого виду. Для злочинів, що вчиняються злочинцями цього типу, характерні різні корисні мотиви, пов’язані з бажанням задовольнити свої потреби будь-яким способом.

3. «Ідейні» мотиви, серед яких нас, насамперед, цікавлять такі, як прагнення до встановлення справедливості, віра у справедливість закону, непримиренність до правопорушників, принципове слідування високим моральним принципам. Як не дивно, але саме ідейні мотиви часто стають причиною протиправної поведінки співробітників у ситуаціях, коли існуюча система юстиції демонструє свою недієздатність. У таких випадках частина працівників самовільно бере на себе функцію виконавців правосуддя, намагаючись досягти незаконними способами відновлення соціальної справедливості. Тимчасово поступаючись принципами дотримання законності, «ідейні» працівники щиро вважають, що у боротьбі зі злочинністю ціль цілком виправдує засоби.

4. Конформістські мотиви припускають небажання індивіда виділятися і ставати предметом підвищеної уваги, прагнення «бути, як всі», страх перед змінами, небажання проявляти ініціативу і вирішувати які-небудь проблеми, побоювання перед відповідальністю за власні дії. До даної категорії можуть бути віднесені відомчо-корпоративні й статусно-виконавчі мотиви, які виділяються різними авторами та передбачають вчинення злочинів співробітниками через небажання «псувати стосунки з колегами», прагнення догодити начальникові, сліпого наслідування прикладу товаришів по службі.

5. Легковажно-безвідповідальні мотиви характеризуються набором таких психологічних елементів, як прагнення індивіда не відповідати за власні вчинки, вести гедоністичний спосіб життя, бажання свідомо уникати всього, що привносить в особисте життя ускладнення й напругу. Поведінка, детермінована мотивами подібного роду, характеризується відходом від проблем, недбалим ставленням до обов’язків, перекладанням відповідальності та роботи на інших, прийняттям найлегшого й найменш відповідального рішення у ситуації морального вибору. Факти вчинення службової недбалості, ДТП, необережного заподіяння тілесних ушкоджень є, як правило, результатом легковажно-безвідповідальної мотивації працівників ОВС.

Поиск по сайту: