Кримінологічне поняття злочинності у сфері службової діяльності

Проблема обмеження масштабів злочинів у сфері службової злочинності в нашій країні залишається однією з найбільш гострих проблем на шляху становлення України як незалежної демократичної, правової і соціальної держави.

Службові злочини створюють реальну загрозу конституційним правам і свободам громадян, справляють негативний вплив на всі важливі сфери суспільного життя, підривають авторитет держави у міжнародних відносинах, перешкоджають утвердженню демократичних основ суспільства, функціонуванню державного апарату, порушують принципи верховенства права і закону, сприяють криміналізації та тінізації економічних відносин, живлять організовану злочинність, нищать духовні та моральні цінності.

Кримінальне законодавство України, до недавнього часу, до службових злочинів відносило сім складів злочинів, а саме: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання хабара, провокація хабара (статті 364-370 КК).

Але в квітні 2011 року Верховна Рада України прийняла низку антикорупційних законів, які мали своїм завданням:

- розширення та уточнення кола осіб, які можуть бути суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення;

- конкретизація суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції;

- установлення заборони фінансування органів державної влади і органів місцевого самоврядування фізичними та юридичними особами;

- установлення обмежень щодо одержання дарунка (пожертви);

- запровадження більш жорстких обмежень щодо роботи близьких осіб;

- уточнення порядку проведення спеціальної перевірки;

- установлення обов’язку надання інформації;

- чітке визначення поняття фінансового контролю за доходами та витратами;

- запровадження вимог до поведінки осіб, які уповноважені на виконання функцій держави;

- запровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

- запровадження жорсткого механізму притягнення до відповідальності та усунення наслідків корупційного правопорушення.

Виконати визначені вище завдання був покликаний Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» від 07.04.2011 року.

В той же час Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 року були внесені зміни до низки законодавчих актів України, серед яких був і Кримінальний кодекс України. Поряд з іншим, він вніс зміни щодо відповідальності службових осіб, а саме: Розділ XVII КК України отримав назву «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг»; кількість кримінально-правових норм, що містяться в цьому розділі, підвищилась з семи до чотирнадцяти.

В той же час, з використанням службового становища можуть вчинятися і злочини, передбачені іншими розділами КК України, такі, наприклад, як злочини проти правосудця, у сфері господарської діяльності тощо. Тому поняття «службова злочинність» необхідно розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні «службова злочинність» охоплює всю сукупність злочинів, вчинених службовими особами, а у вузькому – сукупність злочинів, передбачених тільки Розділом XVII КК України. Саме останній традиційно і становить інтерес для кримінології.

Злочини, що утворюють службову злочинність мають три загальні ознаки:

1) належність особи, яка їх вчиняє, до службових осіб.

Ознаки статусу службової особи визначені у п. 1 примітки до ст. 364 КК. Згідно з нею до службових належать особи, які постійно або тимчасово: а) здійснюють функції представників влади; б) обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності, посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків; в) обіймають в тих самих організаціях посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків; г) виконують зазначені обов’язки за спеціальним повноваженням;

2) злочини вчиняються у сфері службової діяльності.

До цієї сфери належить: виконання за уповноваженням функцій держави, представника влади, повноважень, одержаних через обіймання посади, пов’язаної з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими обов’язками, спеціально отриманих повноважень на виконання зазначених обов’язків. Внаслідок вчинення цих злочинів спричиняється істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб або навіть тяжкі для них наслідки. Визначення понять істотної шкоди та тяжких наслідків щодо службових злочинів міститься у пунктах 3 і 4 примітки до ст. 364 КК;

3) використання службовою особою своїх службових повноважень при вчиненні злочинів. Тобто вчинення злочинів службовою особою на побутовому ґрунті, або ж під час виконання службових обов’язків, однак загально кримінальних злочинів не охоплюється категорією «злочинність у сфері службової діяльності».

Отже, під злочинністю у сфері службової діяльності (службовою злочинністю) слід розуміти сукупність кримінально караних діянь, що вчинюються службовими особами підприємств, установ чи організацій, незалежно від їх форм власності та галузі діяльності з використанням своїх службових повноважень.

Злочини, які складають злочинності у сфері службової діяльності поділяють на дві групи: а) службові злочини корисливої спрямованості; б) службові некорисливі злочини (В.Ф. Оболенцев, 2009). До першої групи відносять традиційно хабарництво, а до другої – зловживання владою, перевищення влади, службову недбалість, службове підроблення.

Поиск по сайту: