Протидія професійній та рецидивній злочинності

Заходи протидії професійній злочинності повинні здійснюватися на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Важливим напрямом в цьому повинна виступати і віктимологічна профілактика.

На загальносоціальному рівні повинні бути ліквідовані протиріччя, які виникли в процесі переходу економіки на ринкові умови та в процесі приватизації державного майна. Від влади потрібні кроки, спрямовані на реальне підвищення стандартів життя населення, створення умов для законного отримання достатніх для життя людини та його родини доходів. Нагальною є необхідність здійснення комплексу заходів для морального оздоровлення суспільства, впровадження дійсних моральних цінностей в життя населення.

Кримінальному професіоналізму стають на перешкоді і заходи запобігання та профілактики на спеціально-кримінологічному рівні. Основними серед них є заходи суспільно-морального, організаційно-управлінського характеру. Суспільно-моральні заходи спрямовані на формування у свідомості людей відповідних моральних цінностей. Вони передбачають обмеження поширення в суспільстві різних елементів злочинної субкультури, оскільки завдяки ним здійснюється розбещення населення, особливо молоді. Управлінські заходи повинні перед усім повинні мати економіко-правовий характер. Вони повинні мати на меті нейтралізацію протиправного збагачення професійних злочинців, бо саме ці кошти виступають матеріальним підґрунтям існування професійної злочинності. Це стосується всіх видів злочинів, в тому числі і тих які вчиняються з використанням електронно-обчислювальної техніки.

До заходів організаційно-управлінського характеру, в першу чергу слід віднести вдосконалення діяльності служб та підрозділів правоохоронних органів. Необхідно відновити спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ по боротьбі з різними видами професійної злочинної діяльності (кишенькові крадіжки, шахрайство, контрабанда тощо). Слушним також є відновлення в системі ОВС підрозділів профілактики злочинів. Необхідно здійснити підготовку чи перепідготовку працівників, які будуть займатися боротьбою з різними видами професійної злочинної діяльності, адже з професійною злочинністю можна боротися лише професійно.

Важливою часткою запобіжних заходів виступають технічні заходи. До них відносяться системи захисту осіб, їх житла та власності. Застосування відеоспостереження в місцях масового скупчення людей (метро, вулиці тощо) дозволяє не допустити вчинення кишенькових крадіжок та швидко затримати злочинців.

Ефективним засобом індивідуальної профілактики професійної злочинності повинен стати адміністративний нагляд за професійними злочинцями, які звільнилися з місць позбавлення волі і на шлях виправлення не стали. Його слід здійснювати з урахуванням індивідуальних якостей особи, до якої він застосовується. Назріла необхідність розробити узгоджену програму ресоціалізації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі: надання їм допомоги при реєстрації та працевлаштуванню, встановленню на відновленню соціально корисних зв’язків, в тому числі і з членами родини, нейтралізація негативного впливу на них з боку професійних злочинців та рецидивістів.

Важливим напрямом протидії професійній злочинності є віктимологічна профілактика. Для механізму вчинення злочину істотне значення має характеристика вини жертви злочину та вид віктимної поведінки. Для загальнокримінальних корисливих злочинів, що мають ознаки професійної злочинної діяльності, притаманними є два останніх види поведінки потерпілої особи (провокуюча та легковажна). Конфліктна поведінка притаманна лише для 3% жертв. У інших випадках поведінка є нейтральною.

Основними об’єктами віктимологічної профілактики професійної злочинності виступають особистісні якості осіб, які є потенційними жертвами злочину, соціальне оточення цих осіб (особливо мікросередовище) та конкретні життєві ситуації, які сприяють вчиненню злочину відносно цих осіб. Профілактична робота повинна також здійснюватися на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному (індивідуальна віктимологічна профілактика). Вона включає в себе комплекс заходів політичного, соціально-економічного, соціально-психологічного, організаційного, медичного, інформаційного, технічного та іншого характеру.

Віктимологічна профілактика, яка орієнтована на потенційну жертву злочину повинна в себе включати наступні заходи: виготовлення та поширення спеціальних пам’яток як для всього населення так і відносно конкретних категорій осіб (приватні підприємці, таксисти тощо), які містять форми поведінки для осіб в конкретних криміногенних ситуаціях; належна професійна та спеціальна підготовка осіб, які займаються кримінально небезпечним видом діяльності (інкасатори, охоронці, працівники фінансових та банківських установ); лікування осіб, які зловживають алкогольними напоями чи вживають наркотичні засоби; підвищення контролю з боку батьків за неповнолітніми; належний професійний відбір, навчання та перенавчання осіб, професії яких пов’язані з кримінальними ризиками.

Іншим об’єктом індивідуальної профілактики з боку працівників ОВС виступає конкретна життєва ситуація вчинення злочину. Вивчення конкретних криміногенних ситуацій є важливим напрямком діяльності правоохоронних органів. Кримінально-процесуальне законодавство зобов’язує слідчого, дізнавачі чи прокурора встановлювати криміногенні фактори, які призвели до вчинення злочину і спеціальним поданням вимагати їх усунення. І передусім це стосується криміногенних ситуацій. Узагальнення матеріалів кримінальних справ дозволяє виявити типові ситуації вчинення злочинів і також вимагати від відповідних службових осіб їх усунення. Також через засоби масової інформації повідомляється про типові ситуації вчинення злочинів і надаються відповідні поради особам, яким чином слід їм діяти при зустрічі зі злочинцем.

Застосовується також ціла низка відповідних технічних та організаційних заходів: розробка і впровадження сучасних технічних засобів охорони громадян, їх власності; належне освітлення громадських місць, в яких вчиняються так звані вуличні злочини, здійснення добового відеоспостереження за певними кримінально небезпечними місцями; охорона під’їздів багатоповерхових будинків; здійснення патрулювання території громадянами у сільській місцевості; наближення міліцейських патрулів до кримінально небезпечних місць; належна технічна безпека фінансових та банківських установ та їх працівників тощо. Спеціальні сучасні технічні засоби профілактики повинні бути здійснені і відносно так званих «комп’ютерних злочинів», які все частіше мають ознаки професійної злочинної діяльності.

Для попередження професійної злочинності важливим є застосування кримінально-правових норм з так званою подвійною превенцією. Такі норми мають подвійне функціональне призначення. З одного боку, вони встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення конкретних злочинів, а з другого здійснюють попередження більш небезпечних інших злочинів.

Професійних злочинців слід утримувати окремо від інших злочинців. Такий підхід дозволить запобігти отримання злочинцями професійних навичок в місцях позбавлення волі, які зараз називають «університетами злочинності». В умовах ізольованого спільного мешкання сотен і тисяч засуджених неминуче виникає еліта неформальних лідерів, які нещадно експлуатують інших засуджених і знущаються над ними.

Великою проблемою є ресоціалізація осіб, що відбули покарання. В умовах всесвітньої економічної кризи звільненим засудженим важко скористатися свободою вибору варіантів правомірної поведінки. У багатьох випадках вони губляться в сучасному динамічному житті. Тому не випадково вони, потрапляють у середовище собі подібних, поновлюючи старі зв’язки або встановлюючи нові. Більшість злочинів вчинюється рецидивістами в перший рік після звільнення з місць позбавлення волі. Не поодинокі випадки вчинення злочину буквально в перші дні або тижні після звільнення. Причиною такого явища виступає невчасна або недостатня соціальна адаптація, ненадання соціальної допомоги. Перебуваючи в місцях позбавлення волі, багато хто повністю або частково втрачає соціально-корисні зв’язки, а вийшовши на волю, не можуть вирішити трудові або житлові проблеми. Ця проблема загострюється економічною кризою, зростанням безробіття, скороченням виробництва.

Крім того, особи раніше засуджені, як правило, мають низьку кваліфікацію, через що не зацікавлюють власників підприємств. Працюють спеціалізовані служби, які опікуються долею осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі та спеціальні фонди допомоги тим, кому вона необхідна. Але діяльність цих суб’єктів не є достатньо ефективною. Але не зважаючи на фінансову кризу та спад виробництва, місцеві органи роблять усе можливе для ресоціалізації осіб, звільнених з місць відбування покарання. У середині 90-х років урядом було прийняте рішення щодо влаштування цієї категорії громадян до гуртожитків. Місцевими органами влади було заброньовано робочі місця для молоді та осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі.

Певну профілактичну діяльність проводять органи внутрішніх справ. Ними здійснюється профілактичний облік та адміністративний нагляд. Профілактичний облік є різновидом попереджувальних заходів оперативного характеру стосовно осіб раніше засуджених, а також осіб, що ведуть антисоціальний спосіб життя та щодо яких є підозра, що вони можуть вчинити злочин у майбутньому. Більш суворим видом соціального контролю є адміністративний нагляд. На жаль, він носить в основному формальний характер.

На етапах виявлення умислу, готування та замаху на вчинення злочину запобіжна діяльність правоохоронних органів повинна здійснюватися в наступних напрямах: а) створення та практичне використання оперативних та криміналістичних обліків рецидивних злочинців; б) налагодження постійної взаємодії підрозділів ОВС з оперативними та іншими підрозділами по виконанню покарань; в) своєчасне виявлення злочинів та затримання осіб, що їх готують чи вчинили.

Для адекватної оцінки стану професійної та рецидивної злочинності та здійснення протидії їм необхідним є вдосконалення форм статистичної звітності щодо обліку злочинів, які вчиняються рецидивістами та професійними злочинцями.

Ймовірність вчинення повторного злочину багато в чому залежить від реагування на перший злочин, а оцінка особи, яка вчинила повторний злочин від того наскільки її особливості були ураховані при кваліфікації, призначенні покарання та його відбуванні. Своєчасне розкриття злочину, його правильна кваліфікація, призначення оптимального покарання, та застосування необхідних засобів для виправлення засуджених, ресоціалізація після звільнення буде сприяти зниженню ймовірності повторного вчинення злочину.

Підсумовуючи викладене, слід констатувати, що існуюча система протидії професійній та рецидивній злочинності є застарілою та такою, що не ураховує сучасні реалії. Нова система повинна відповідати наступним вимогам: по-перше, повинна бути комплексною як по заходам, що проводяться, так і по виконавцям, які їх здійснюють; по-друге, мати широкі можливості для взаємодії відповідних суб’єктів; по-третє, заходи протидії повинні бути максимально концентровані на даній проблемі та деталізовані.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть ознаки, що характеризують професійну злочинність.

2. Які види злочинних професій та спеціалізацій Ви знаєте?

3. Які основні якості притаманні професійним злочинцям?

4. Визначте основні напрямки протидії професійній злочинності.

5. Назвіть кримінологічні ознаки, що характеризують рецидивну злочинність?

6. Надайте класифікацію рецидиву.

7. Визначте основні детермінанти рецидивної злочинності.

8. Охарактеризуйте особистість рецидивіста.

9. Визначте основні напрямки протидії рецидивній злочинності.

10. Роль ОВС в протидії професійній та рецидивній злочинності?

Література:

1. Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений: структура, связи, прогнозирование. – Х., 1980.

2. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М., 1990.

3. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К., 1998.

4. Даньшин І.М. Усталені форми злочинності. – Х., 2002.

5. Литвак О.М. Держава і злочинність. – К., 2004.

6. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3-х кн. Кн. 2. – К., 2007.

7. Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми. – Х., 2009.

8. Бедриківський В.В., Литвинов О.М. Бандитизм: соціально-правовий і кримінологічний аналіз. Монографія. – Харків, 2009.

Тема 6.

Поиск по сайту: