ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

ТЕМА 10. ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ТА БІОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТУ

Мета: визначити рН та вологість ґрунту, дослідити проби ґрунту на наявність яєць нематод.

Обладнання та реактиви: прилад для визначення кислотності та вологості ґрунту 2 в 1 ZD 0,6 з довгим щупом, скляні палички, лабораторні стакани ємністю 250 см³, предметні скельця, чашки Петрі або годинникове скло, спиртівка, мікроскоп, 3% р-н NaOH або KOH, дистильована вода, нітрат натрію, 1% розчину Люголя, 40% розчин формаліну, розчин метиленового синього (0,05 г метиленового синього, 0,5 г їдкого натру, 15 мл молочної кислоти), 100 г ґрунту.

Теоретичні відомості.

Еколого-топографічне обстеження ґрунту. Виходом на конкретну місцевість засвідчити можливість її використання для господарських або рекреаційних цілей, склавши акт еколого-топографічного обстеження, в якому з’ясовуються такі питання:

· дані про топографічні і гідрологічні особливості та геологічний склад ґрунту (за наявності відповідних документів);

· розмір і рельєф земельної ділянки (наявність низин, пагорбів, висот, схилів тощо);

· схили по відношенню до сторін світу, водоймищ, населеного пункту та ін.;

· характер рослинного покриву (види зелених насаджень, характер трав’янистого покрову, наявність шкідливих і отруйних рослин тощо);

· місцезнаходження ділянки — відстань до населеного пункту, проїжджих доріг, наземних водоймищ;

· наявність на ділянці або поблизу неї джерел можливого забруднення ґрунту (туалети, скотомогильники, гноєсховища, очисні споруди, сміттєзвалища тощо);

· рівень вологості ґрунту, глибина залягання ґрунтових вод, здатність до заболочування і затоплюваності ділянки повеневими водами;

· здатність ґрунту до ерозії, зсувів і оповзнів;

· тип ґрунту (підзолистий, чорнозем, торф’яний), його механічний склад (глинистий, суглинистий, піщаний, супіщаний та ін.);

· дані про наявність захворювань, пов’язаних із забрудненням ґрунту (на даний час і в минулому).

Для фізико-хімічних досліджень відбирають середню пробу ґрунту масою до 2 кг. Пробу відбирають ножем, шпателем, або буром Некрасова у 3-5 точках з одного чи декількох горизонтів методом конверту або по діагоналі на глибинах: 0, 25, 50 см і більше. Первинні проби розсипають на брезенті або листку фанери, розрівнюють у вигляді прямокутника і ділять діагоналями на 4 частини у вигляді трикутників. Ґрунт із двох протилежних частин відкидають, а решта знову перемішують розрівнюють, ділять доти поки об’єднана середня проба всієї ділянки становитиме 1 кг.

Залежно від мети дослідження ґрунт відбирають:

1) у «свіжо взятому» для визначення аміаку, нітратів, нітритів та ін.);

2) повітряно-сухому - для визначення окислюваності, органічного вуглецю та ін.);

3) зберігати слабо забруднений ґрунт можна у холодильнику за температури 0 °С упродовж 72 год., а сильно забруднений – 48 год. до 3 міс. Можна зберігати проби ґрунту консервовані рідиною Барбагалло (3% розчин формаліну, приготований на ізотонічному 0,85% розчині хлориду натрію),3% розчином хлористоводневої кислоти, толуолу, хлороформу з розрахунку 6 см³ на 1 кг ґрунту.

На свіже забруднення вказує присутність у ґрунті азоту, вуглецю, і хлоридів, що перевищує допустимі норми. Підвищена кількість солей амонію, нітритів, нітратів свідчать про постійне забруднення ґрунту органічними речовинами. Наявність нітратів і хлоридів свідчить про давність забруднення і закінчення процесів мінералізації органічної речовини.

Поряд з бактеріологічними, вірусологічними та хімічними дослідженнями об’єктів довкілля обов’язковими є еколого-паразитологічні. Вони включають виявлення пропагативних стадій гельмінтів у довкіллі, встановлення шляхів попадання, умов циркуляції, термінів зберігання і чинників передачі збудників паразитозів.

Найбільш інформативними показниками, що характеризують напруженість епідемічного і епізоотичного процесів, є два: а) ступінь інвазованості тварин паразитами; та б) ступінь контамінації об’єктів довкілля яйцями і личинками гельмінтів, цистами (ооцистами) кишкових патогенних найпростіших тощо

Найчастіше яйцями і личинками паразитів буває забруднений ґрунт. Це пов’язано з екологічною ситуацією території, санітарним благоустроєм населених місць, рівнем санітарної культури населення, поширенням паразитарних хвороб серед тварин і людей, своєчасності та ефективності методів очистки та знезараження нечистот, стічних вод тощо.

Для геогельмінтів (аскарид, токсокар та ін.) ґрунт – це середовище існування, в умовах якого відбувається розвиток їх яєць до інвазійної стадії.

Прогнозовану тривалість вогнищ інвазії визначає здатність збудників паразитозів тривалий час зберігати життєздатність у навколишньому середовищі, досягати інвазійної стадій та спричинювати зараження тварин і людини. Вплив екологічних чинників на пропагативні стадії геогельмінтів є різним. Яйця і личинки гельмінтів мають високу стійкість до впливу факторів довкілля (перепади температури, висушування, вплив сонячної радіації тощо). Деякі збудники здатні зберігатись у навколишньому середовищі протягом місяців і, навіть, років. Так, абіотичні чинники (температура та вологість повітря і ґрунту, сонячна радіація, геомагнітні і техногенні фактори) суттєво не впливають на ступінь паразитарного забруднення довкілля яйцями нематод з ряду Ascaridida. Збудники аскарідідозів можуть досягати інвазійної стадії впродовж року, незалежно від сезону. Яйця аскариди здатні зберігати свою життєздатність в широких температурних межах від +45–50ºС до – 20–27ºС. У випадку несприятливих умов ембріогенез збудника гельмінтозу може припинитись на будь-якій стадії, з подальшим відновленням процесу дозрівання.

Таблиця 10.1

Поиск по сайту: