Спеціальні методи бетонування. Догляд за бетоном

До широко спеціалізованих методів бетонування, що застосовуються в будівництві відносять вакуумування бетону, торкретування і підводне бетонування, кожний з яких має свої технологічні особливості.Вакуумування бетону.Для процесів гідратації цементу необхідна води , що складає не більше 20% його маси. Інша ж кількість води замішування служить для придання певних технологічних властивостей бетонної суміші, головним чином рухливості. У процесі тверднення ця частина води, випаровуючись, залишає після себе пори в бетоні, понижувальні його щільність, непроникність, опір стираності. З метою усунення цього в умовах будівельного майданчика застосовують спеціальний метод впливу на бетонну суміш в процесі укладання - вакуумування бетону, що полягає в механічному видаленні, при допомозі розрідженого повітря частини води і повітря з свіжевкладеної бетонної суміші. У результаті підвищується кінцева міцність бетону на 20...25% і зменшується пластична усадка.

Для проведення вакуумування між опалубкою і бетоном влаштовують тонку повітряну порожнину, в якій за допомоги вакуум-насоса створюють розріджений простір - вакуум. Порожнину створюють двома шарами металевої тканої і плетеної сіток, що прикріпляються на внутрішній поверхні опалубки (рис. 8.8.,а). Щоб уникнути виносу з бетонної суміші цементних часток всю поверхню сітки, зверху до бетону, покривають фільтруючою тканиною. Видалені з бетонної суміші вода і повітря поступають через отвір в центрі вакуумємкості в кран, далі в гнучкий всмоктуючий рукав, сполучений з колектором, потім у водозбірники.

Тривалість вакуумування бетону залежить від складу, щільності і рухливість бетонної суміші, товщини вакуумованої конструкції. Наприклад, для бетону класу В15 з рухливістю 4...6см при розрідженні 70кПа і температурі суміші 20°С тривалість вакуумування шарів товщиною 10, 20 і 30см відповідно складе - 10, 25 і 55хв.

Рис.8.9. Схеми вакуумування бетону:

А—принципова схема вакуум-установки; б—схема вакуумування плити: в—схема вакуумування стіни; 1—вакуум-насос; 2—стаціонарний водозбірник; 3—переносний водозбірник; 4—гнучкий всмоктуючий рукав; 5—колектор; 6— триходовий кран; 7—вакуумщит; 8—вакуумємкість; 9—фільтрувальна тканина; 10—ткана сітка; 11— плетена сітка; 12—вакуум-опалубка.

Торкретування бетону.Торкретування полягає в нанесенні набризгом під тиском стислого повітря на поверхню конструкція або опалубки одного або декількох шарів цементно-піщаного розчину (торкрету) або бетонної суміші (набризг-бетону). Торкретування проводять по неармованої або армованої поверхні.

У склад торкрету входять цемент і пісок (або гравій граничної крупності до 8мм); в склад набризг-бетону крім цементу і піску входить великий заповнювач розміром не більше за 25мм. Розчини або бетонні суміші для торкретування готують на портландцементах марки не нижче за 400, а також на безусадочному цементі, що розширяється.

Торкрет наносять цементом-гарматою, а набризг-бетон- бетоншприцмашиною.

Принцип роботи установок: завантажена в цемент-гармату (бетоншприцмашину) суха суміш цементу і заповнювачів під тиском стислого повітря 0,1...0,35МПа поступає до сопла, змішується з водою, утворюючи розчинну (бетонну) суміш, і з великою швидкістю (до 80м/с) вилітає з сопла назовні. Частки розчину (бетонної суміші), вилітаючи з сопла, ударяються об поверхню конструкції і, затримуючись на ній, утворять щільний шар торкрету або набризг-бетону.

При нанесенні декількох шарів наступний шар наносять з інтервалом, що визначається з умови, щоб під дією струменя свіжої суміші не руйнувався попередній шар. Максимально допустиму перерву визначають з умов втоплення свіжого шару в попередній і хорошого зчеплення між ними - 1...2 год.

Рис.8.10. Схема установки для торкретування.

1—цемент-гармата; 2—пневматичний шланг; 3—повітреочищувач; 4—повітряний компресор; 5—водяний бачок; 6—водяний шланг; 7—шланг для матеріалів; 8—сопло.

Торкретуванням виправляють дефекти бетонування і ремонтують корозуючі поверхні залізобетонних споруд, створюють зовнішній водонепроникний шар.

Підводне бетонування.Підводним бетонуванням називають укладання бетонної суміші під водою без провадження водовідних робіт. Для успішного підводного бетонування необхідно запобігати вільному падінню бетонної суміші через шар води і оберігати свіжевкладений бетон від розмиваючої дії води.

Основні методи підводного бетонування — метод труби, що вертикально переміщається і метод висхідного розчину. При веденні робіт даними методами бетонну суміш або розчин укладають в простір, огороджене шпунтовими рядами, або в спеціально виготовлену і встановлену опалубку, що має форму просторового блоку.

Метод труби, що вертикально переміщається застосовують при глибинах до 50м і при необхідності високої міцності і монолітності підводної споруди.

Для провадження робіт над спорудою, що бетонується на палях влаштовують робочий майданчик. На майданчику встановлюють траверсу, до якої підвішують трубу діаметром не менше за 200мм із завантажувальною воронкою, зібрану із ланок довжиною до 1м з водонепроникними легко роз’ємними з'єднаннями (рис.8.11., а).

На початку бетонування трубу опускають до дна з мінімальним зазором, що допускає вільний вихід суміші. У порожнину труби вводять пакет з мішковини, а через завантажувальну воронку подають бетонну суміш, під важелем, яким витісняє з труди воду. Бетонування без підйому труби продовжують доти, поки бетонна суміш, заповнивши весь простір блоку, що бетонується. Потім, не припиняючи подачі бетонної суміші, трубу підіймають з таким розрахунком, щоб нижній її кінець постійно розташовувався не менш ніж на 0,8м нижче за поверхню бетону. По закінченні підйому труби на висоту ланки бетонування припиняють.

Після досягнення бетоном міцності 2...2.5МПа верхній слабий шар бетону, що безперервно стикався з водою під час робіт, видаляють.

Метод висхідного розчину буває безнапірним і напірним. При безнапірному методі в центрі блоку, що бетонується встановлюють шахту з гратчастими стінками (рис.8.11.,6), в яку опускають на всю глибину стальну трубку діаметром 90...100мм, зібрану із ланок довжиною до 1м водонепроникними легко роз’ємними з'єднаннями. У заопалублений простір відсипають кам'яний набризок (крупністью 150...400мм - для бутобетонного бетонування і 40...150мм - для бетонного. Залиття кам'яного набризку при бутобетонному бетонуванні проводять цементно-пісчаним розчином (1:1 1:2), а при бетонному — цементним тістом. Цементний розчин і цементне тісто, що подається в шахту через трубу, повинні вільно розтікатися і обволакути заповнювач. Тому для приготування розчину застосовують дрібні піски. По мірі підвищення рівня розчину, що укладається труби підіймають, демонтуючи їх верхню ланки.

Рис.8.11. Схеми підводного бетонування:

а—методом труби, що вертикально переміщається; б—методом висхідного розчину; 1—стальна труба; 2—завантажувальна воронка; 3—лебідка; 4—слабий шар бетону; 5—шахта; 6—рівень розчину, що укладається .

Рівень розчину доводять на 10...20см вище проектної позначки. Коли міцність бетонування досягне 2...2,5МПа, надлишок розчину видаляють.

У процесі витримування здійснюють догляд за бетоном з обов'язковим контролем його якості.

Догляд за бетоном, здійснюваний в початковий період його тверднення, повинен забезпечити: підтримку температурно-вологісного режиму, необхідного для наростання міцності бетону; запобігання значним температурно-усадочних деформаціям і утворення тріщин; запобігання бетону від ударів, струсів, інших впливів, які погіршать якість бетону в конструкції.

Свіжевкладений бетон підтримують у вологому стані шляхом періодичного поливання. Влітку його оберігають від сонячних променів, а взимку від морозу захисними покриттями. У літній період бетон на звичайних портландцементах поливають протягом 7діб, на глиноземистих - 3доби, на шлакопортландцементних і інших малоактивних цементах - не менше за 14діб. При температурі повітря вище за 15°С протягом 3діб поливання проводять вдень через кожні 3год і 1 раз вночі, а в подальші дні не рідше 3 разів в добу.

Поиск по сайту: