Пальові фундаменти, що виготовляються на будмайданчику

Ідею виготовлення палі на будівельному майданчику створенням свердловини в грун­ті і заповненням її бетоном запропонував київський інженер Стра­ус у кінці XIX ст. З того часу існує багато різних конструкцій і технологій, які в тій чи іншій мірі розвивають цю ідею.

Найчастіше виготовляють такі палі: буронабивні, пневмотрамбовані, частотрамбовані, буронабивні з поліпшеною основою, бу­ронабивні з розширенням, камуфлетні. В основі технології виготовлення паль лежать способи створення свердлови­ни та укладання бетонної суміші (рис. 5.5).

Свердловини здебільшого бурять шнеко­вим або ковшовим буром, щелепним грей­фером або ударно-канатним способом, при­чому два останні способи застосовують на­віть при бурінні в тріщинуватій скелі. Для паль застосовують свердловини діаметром 40...120см, глибиною 8...20м і навіть 35...40м.

Рис. 5.5. Технологічна схема виготовлення буронабивної палі:

а — буріння свердловини; б — зняття бурового кондуктора; в — встановлення арматурного каркаса; г — встановлення бункера з бетонолитною трубою; д — наповнення бункера бе­тонною сумішшю; е — піднімання бункера з бетонолитною трубою в міру наповнення сверд­ловини бетонною сумішшю; є — бетонування оголовка.

При ударно-канатному бурінні у свердловину опускають у віль­ному падінні з висоти важке долото, яке дробить скелю, а буровий шлам вимивають водою. При такому бурінні застосовують спеці­альні машини.

У грунтах, які погано утримують стінку свердловини (сипких, плинних), застосовують буріння в обсадній металевій трубі, яку під час заповнення свердловини бетонною сумішшю виймають. Та­кож підтримують стінки свердловини більш високим рівнем води у ній, щоб градієнт напору фільтраційних вод був напрямлений від свердловини в грунт. Але найчастіше використовують глиняний розчин густиною 1,15...1,3г/см³, який не дає стінкам свердловини обвалюватись.

Укладають бетонну суміш у сухі свердловини за допомогою бадді з дистанційним розкрит­тям або бетонолитної труби, а останнім часом — труби бетононасосу. Литі бетони можна скидати у свердловину на гли­бину 20м і більше без ризику, що він розшарується. В запов­нені водою свердловини бетон­ну суміш укладають за допомогою бетонолитної труби, яку за­нурюють у бетон на 0,8...1м і виймають із свердловини в мі­ру її заповнення бетоном.

Буронабивні палі (рис. 5.6, а) виготовляють за найпростішою методикою - про­бурену свердловину заповню­ють бетонною сумішшю. Якщо свердловина суха, то напів­жорстку суміш трамбують.

Пневмотрамбовані палі (рис. 5.6, б) — це ті ж буронабивні палі, виконані в обводнених грунтах, але для ущільнення литого бетону свердловину закривають спеціальною шлю­зовою камерою і стисненим повітрям ущільнюють бетон.

Частотрамбовані палі (рис. 5.6, в) мають найбіль­ший контакт з грунтом за рахунок того, що грунт не вибурюється, а розсувається і ущільнюється металевою трубою діаметром 42см. Під час занурення у грунт нижній кінець труби закривають ча­вунним наконечником, який потім залишають у грунті. Трубу по­ступово наповнюють бетонною сумішшю і одночасно виймають за допомогою пневмомолота подвійної дії. Труба при цьому виконує зворотно-поступальний рух, що зумовлює трамбування бетонної суміші. Такі палі за своїми основними якостями подібні до забив­них.

Буронабивні палі з поліпшеною основою (рис. 5.6, г) виникли у зв'язку з тим, що досить високий опір грун­ту в нижньому кінцю буронабивних паль використовується не повніс­тю внаслідок розпушування дна свердловини або обсипання грун­ту зі стінок. Особливістю цих паль є те, що дно свердловини перед бетонуванням трамбують або ж у нього забивають кілька малень­ких (20х20см завдовжки 2м) паль зі скошеним вістрям, за рахунок чого вони розходяться в різні боки, створюючи зону ущіль­нення грунту.

Буронабивна з розширенням ствола (рис. 5.6, д) (в ниж­ній частині або з кількома розширеннями) збільшує їх несучу здат­ність. Розширення свердловини виконують після її виготовлення за допомогою спеціального розширювача, що оберта­ється навколо вертикальної осі. Під розширювачем підвішують баддю для збирання розпушеного грунту.

Камуфлетні палі (рис. 5.6, е) — це буронабивні палі з розширенням ствола, як правило, в нижній частині, яке викону­ється за допомогою вибухових речовин. Грунт на стінах камуфле­ту, а також на деякій глибині значно ущільнюється, що підвищує несучу здатність палі.

Палі у витрамбуваних свердловинах (рис. 5.6, є) влаштовують у сухих макропористих (лесових) грунтах. Спеці­ально виготовлену трамбівку масою 5...10т еліпсоїдної форми по напрямних, а іноді й без них скидають з висоти З...7м в одне і те ж місце. За 20...30хв витрамбовується свердловина діаметром 0,8...1,2м глибиною 3...8м. Іноді у свердловину втрамбовують 1,5...2м³ щебеню. Палі, виконані в таких свердловинах, мають до­сить високу несучу здатність і можуть конкурувати з забивними щодо відносних показників.

Комбіновані палі. До комбінованих належать па­лі, конструкція яких вклю­чає елементи, виготовлені заздалегідь з подальшим за­нуренням їх, і елементи, які виконуються на місці.

Поиск по сайту: