Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Пальові фундаменти, що виготовляються на будмайданчику



Ідею виготовлення палі на будівельному майданчику створенням свердловини в грун­ті і заповненням її бетоном запропонував київський інженер Стра­ус у кінці XIX ст. З того часу існує багато різних конструкцій і технологій, які в тій чи іншій мірі розвивають цю ідею.

Найчастіше виготовляють такі палі: буронабивні, пневмотрамбовані, частотрамбовані, буронабивні з поліпшеною основою, бу­ронабивні з розширенням, камуфлетні. В основі технології виготовлення паль лежать способи створення свердлови­ни та укладання бетонної суміші (рис. 5.5).

Свердловини здебільшого бурять шнеко­вим або ковшовим буром, щелепним грей­фером або ударно-канатним способом, при­чому два останні способи застосовують на­віть при бурінні в тріщинуватій скелі. Для паль застосовують свердловини діаметром 40...120см, глибиною 8...20м і навіть 35...40м.

 

Рис. 5.5. Технологічна схема виготовлення буронабивної палі:

а — буріння свердловини; б — зняття бурового кондуктора; в — встановлення арматурного каркаса; г — встановлення бункера з бетонолитною трубою; д — наповнення бункера бе­тонною сумішшю; е — піднімання бункера з бетонолитною трубою в міру наповнення сверд­ловини бетонною сумішшю; є — бетонування оголовка.

При ударно-канатному бурінні у свердловину опускають у віль­ному падінні з висоти важке долото, яке дробить скелю, а буровий шлам вимивають водою. При такому бурінні застосовують спеці­альні машини.

У грунтах, які погано утримують стінку свердловини (сипких, плинних), застосовують буріння в обсадній металевій трубі, яку під час заповнення свердловини бетонною сумішшю виймають. Та­кож підтримують стінки свердловини більш високим рівнем води у ній, щоб градієнт напору фільтраційних вод був напрямлений від свердловини в грунт. Але найчастіше використовують глиняний розчин густиною 1,15...1,3г/см3, який не дає стінкам свердловини обвалюватись.

Укладають бетонну суміш у сухі свердловини за допомогою бадді з дистанційним розкрит­тям або бетонолитної труби, а останнім часом — труби бетононасосу. Литі бетони можна скидати у свердловину на гли­бину 20м і більше без ризику, що він розшарується. В запов­нені водою свердловини бетон­ну суміш укладають за допомогою бетонолитної труби, яку за­нурюють у бетон на 0,8...1м і виймають із свердловини в мі­ру її заповнення бетоном.

Буронабивні палі (рис. 5.6, а) виготовляють за найпростішою методикою - про­бурену свердловину заповню­ють бетонною сумішшю. Якщо свердловина суха, то напів­жорстку суміш трамбують.

Пневмотрамбовані палі (рис. 5.6, б) — це ті ж буронабивні палі, виконані в обводнених грунтах, але для ущільнення литого бетону свердловину закривають спеціальною шлю­зовою камерою і стисненим повітрям ущільнюють бетон.

Частотрамбовані палі (рис. 5.6, в) мають найбіль­ший контакт з грунтом за рахунок того, що грунт не вибурюється, а розсувається і ущільнюється металевою трубою діаметром 42см. Під час занурення у грунт нижній кінець труби закривають ча­вунним наконечником, який потім залишають у грунті. Трубу по­ступово наповнюють бетонною сумішшю і одночасно виймають за допомогою пневмомолота подвійної дії. Труба при цьому виконує зворотно-поступальний рух, що зумовлює трамбування бетонної суміші. Такі палі за своїми основними якостями подібні до забив­них.

Буронабивні палі з поліпшеною основою (рис. 5.6, г) виникли у зв'язку з тим, що досить високий опір грун­ту в нижньому кінцю буронабивних паль використовується не повніс­тю внаслідок розпушування дна свердловини або обсипання грун­ту зі стінок. Особливістю цих паль є те, що дно свердловини перед бетонуванням трамбують або ж у нього забивають кілька малень­ких (20х20см завдовжки 2м) паль зі скошеним вістрям, за рахунок чого вони розходяться в різні боки, створюючи зону ущіль­нення грунту.

Буронабивна з розширенням ствола (рис. 5.6, д) (в ниж­ній частині або з кількома розширеннями) збільшує їх несучу здат­ність. Розширення свердловини виконують після її виготовлення за допомогою спеціального розширювача, що оберта­ється навколо вертикальної осі. Під розширювачем підвішують баддю для збирання розпушеного грунту.

Камуфлетні палі (рис. 5.6, е) це буронабивні палі з розширенням ствола, як правило, в нижній частині, яке викону­ється за допомогою вибухових речовин. Грунт на стінах камуфле­ту, а також на деякій глибині значно ущільнюється, що підвищує несучу здатність палі.

Палі у витрамбуваних свердловинах (рис. 5.6, є) влаштовують у сухих макропористих (лесових) грунтах. Спеці­ально виготовлену трамбівку масою 5...10т еліпсоїдної форми по напрямних, а іноді й без них скидають з висоти З...7м в одне і те ж місце. За 20...30хв витрамбовується свердловина діаметром 0,8...1,2м глибиною 3...8м. Іноді у свердловину втрамбовують 1,5...2м3 щебеню. Палі, виконані в таких свердловинах, мають до­сить високу несучу здатність і можуть конкурувати з забивними щодо відносних показників.

Комбіновані палі. До комбінованих належать па­лі, конструкція яких вклю­чає елементи, виготовлені заздалегідь з подальшим за­нуренням їх, і елементи, які виконуються на місці.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.