Розробка грунту гідромеханічними способами

Ці способи за­стосовують при зведенні гідротехнічних споруд, будівництві доріг, при підготовці значних за площею територій під забудову, при розробці виїмок, видобуванні будівельних матеріалів.

Рис. 4.4. Схема розмивання грун­ту гідромоніторами:

а—зустрічним забоєм знизу догори; б — супутнім забоєм зверху вниз; 1 — гідромонітор; 2 — забійна стінка; 3 — канава для відведення пульпи; 4 — бічний укіс

Рис. 4.5. Розробка грунту плавучим землеснарядом з розбивкою території на карти намивання:

1 — всмоктувальна труба; 2 — баржа із зем­лесосом; 3—папільонажні палі; 4—плаву­чий пульпопровід; 5 — береговий пульпо­провід; 1 — карта, на якій виконують об­валування; І — карта, на якій ведуть монтаж пульпопроводів; ІІ — карта, яку намивають.

Гідромеханічні способи мають ряд переваг перед іншими способами. Це значна концентрація виробничих потужностей облад­нання, безперервність технологічного процесу та високий рівень комплексної механізації робіт, низька трудомісткість і т. ін.

Найбільшої ефективності досягають за таких умов: річний об­сяг робіт не повинен перевищувати 100 тис.м³ грунту; при наяв­ності легкорозмивних грунтів; при забезпеченні електроенергією та достатньою кількістю води: відстань транспортування пульпи повинна бути не менше 300м.

Гідромеханічну розробку грунту здійснюють його розмиванням направленим струменем води поза межами водоймища або відкачу­ванням грунту з дна водоймища.

Розробку грунту поза межами водоймища виконують за допомогою гідромоніторів (рис. 4.4).

Гідромонітор являє собою сталевий ствол з насадкою та ко­лінами, які забезпечують обертання ствола у вертикальній та горизонтальній площинах. Воду до гідромонітора подають по тру­бопроводах під тиском від 2,5 до 15 МПа залежно від щільності грунту, що розроблюється.

Залежно від типу грунту його розмивають зустрічними (пере­важно в щільних грунтах) або супутніми (в пухких, незв'язаних грунтах) забоями. При цьому на Ім³ грунту, який розмивають, витрачають З...15 м³ води.

У водоймищах підводне розмивання грунту здійснюють за до­помогою плаваючих землеснарядів (рис. 4.5). Грунт з дна водой­мища всмоктується через трубу землесоса і далі по плавучих та наземних пульпопроводах надходить до місця намивання. Нами­вання територій має свої особливості - всю територію розбивають на карти намивання; кожну карту відокремлюють від іншої валами, які влаштовують за допомогою бульдозерів (висота валів повинна дорівнювати висоті намивання). При правильній організації роботи проводять одночасно не менше ніж на трьох картах: на першій виконують обвалування, на другій—монтаж пульпопроводів; на третій — намивання.

Зведення насипу методом намивання забезпечує значну щіль­ність грунту, що виключає необхідність у додатковому ущільненні його. Враховуючи майбутнє незначне осідання грунту, його нами­вають з невеликим перевищенням проектних позначок (в піщаних грунтах на 0.75 %; в суглинистих на 1.5 %).

Поиск по сайту: