Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Збір новин за допомогою супутника



Використання супутників у репортажних сюжетах (ПТС) — таким чином ці репортажі можуть робитися за кілька десятків миль від відділу новин — давно стало звичною справою.

ПТС починається з добре обладнаної вантажівки, в якій має бути електричний генератор для живлення, камера і відеомагнітофон, інше обладнання для відеомонтажу, супутникова тарілка нагорі і, у більшості випадків, технік/оператор і репортер, котрі їхатимуть усередині. Ця вантажівка припаркується десь поблизу події (кабелі мають обмежену довжину), у зручному місці, де буде небо над головою.

Коли знімальна група приїде на місце, її першочерговим завданням буде підняти тарілку і встановити зв’язок із супутником. Тепер за його допомогою вантажівка може зв’язатися з відділом новин (див.: Розділ 7. Джерела).

Як тільки основну частину сюжету відзнято, а текст написано, його можна змонтувати у вантажівці і переслати через супутник до новинного відділу. Але машина все одно залишатиметься поблизу: репортера попросять представити і доповнити відеоматеріал наживо з місця подій.

Коли настає час виходити в ефір, зв’язок стає комплексним. Живі аудіо- і відеосигнали репортера і події посилаються через супутник до студії, а звідти у навушник репортера надходить аудіосигнал. Репортер чує відголосок того, що було сказано в ефірі без власних живих коментарів (які могли б його відволікти, оскільки надходили б через кілька секунд), а також коментарі людей у студії.

Репортер чує, як ведучий представляє прямий репортаж, а потім починає говорити. «Поспішай!» — кричить продюсер у навушник. Відеозапис програється, репортер прослуховує завершення — і знову повертається в ефір, щоб підбити підсумки події.

МОНТАЖ

Майк Майзел сидить у невеликій кімнаті на KHWB у Х’юстоні, Техас. Перед ним, а також праворуч і ліворуч від нього дві машини Beta SP, комп’ютерний термінал, монітор і клавіатура. Майзел — режисер монтажу, але зараз більшу частину роботи він робить на комп’ютері. За допомогою його нелінійного цифрового обладнання Sony DNE 700 можна розставляти елементи сюжету незалежно від того, в якій послідовності вони були зняті. Для цього він лише зберігає знятий відеоматеріал у комп’ютері.

Репортер, який висвітлював цю подію, вже переглянув відзняту касету, виділив потрібні синхрони і стенд-апи, написав текст із начиткою (див.: Розділ 16. Написання текстів до відеоматеріалів). Коли текст затверджено продюсером, репортер записує начитку, після чого повертає текст із відеоматеріалом режисерові монтажу. (Звісно, якщо такий є, адже на невеликих каналах репортери самі монтують свої сюжети; на середніх це може робити оператор, який знімав сюжет).

Текст із позначками є дуже важливим. На ньому надруковані не лише слова начитки репортера, а й помітки щодо того, які саме синхрони і стенд-апи потрібно використати. Для цього вказуються вхідні й вихідні позначки і тайм-коди — цифри, що ідентифікують кожен кадр у тому порядку, в якому він був знятий. Монтажер також отримує побажання репортера щодо того, якими саме кадрами ілюструвати ті чи інші фрази (див.: Розділ 14. Відеоматеріали).

Майзел відцифровує аудіозапис начитки репортера на жорсткий диск, а потім вставляє його в сюжет, який він монтує. На екрані комп’ютера він відображається як аудіотрек у хронометражній шкалі, яка показує всі відео- та аудіотреки, з яких складається сюжет. Відзняте відео з’являється в іншому вікні.

Майзел впорядковує уривки, запропоновані репортером. Спершу він виділяє синхрони і стенд-апи і розставляє їх у потрібні місця за хронометражем — між частинами репортерської начитки. Синхрони і стенд-апи займають місце і на відео-, і на аудіодоріжці шкали. Потім він обирає тихі уривки, де немає нічого, крім природних звуків, перекриває їх зображенням і розставляє у відповідні місця — знову ж таки керуючись переважно вказівками репортера. Для підводки до синхрону Майзел використовує кадр, у якому репортер бере у героя інтерв’ю.

Відеосюжети зазвичай тривають від однієї до двох хвилин. «Але все це відносно», — каже режисер новин WRC-TV у Вашингтоні Кріс Островські. В деяких випадках репортери можуть використати для своїх сюжетів більше часу.

Ось кілька важливих порад щодо монтажу.

Фрагменти. Кожен кадр чи блок кадрів, що використовуються в сюжеті, називають фрагментами. Фрагмент — це змонтована версія кадра. Двохсекундний кадр, у якому президент і прем’єр-міністр Британії йдуть разом по килиму в Білому домі, становить один фрагмент. Чотирисекундний кадр із групою репортерів, що намагаються поставити запитання, — це інший фрагмент; восьмисекундний синхрон, у якому президент говорить, що вони мали приємну розмову, — це ще один фрагмент. Тривалість тихих фрагментів має бути достатньою для того, щоб глядачі могли зрозуміти інформацію, яку вони несуть. Наприклад, кадр із двома людьми повинен тривати довше, ніж кадр з однією людиною, оскільки у ньому більше інформації.

Найрозумніше, коли у кадрі є слова. Кадр зі словами потрібен тривати стільки, щоб глядачі могли їх прочитати. Фрагмент зі знаком «стоп», таким чином, не повинен перевищувати двох секунд; кадр із фразою «Місця для інвалідів і пасажирів з дітьми» — близько трьох секунд. Якщо вони будуть надто короткими, люди не встигатимуть читати слова, якщо ж надто довгими — вони не будуть цікавими для сприйняття.

Загальні плани зазвичай містять більше інформації, ніж крупні. Тому під час монтажу їм виділяють більше часу в сюжеті. Фрагменти, у яких є якийсь рух, привертають більше уваги, ніж статичні. Під час монтажу рухомим кадрам зазвичай виділяють більше часу. Звісно, є й інші критерії. Деякі кадри можуть тривати довше, ніж цього вимагають правила, оскільки репортеру може знадобитися більше сказати про те, що вони ілюструють.

Середні тихі кадри тривають від однієї до п’яти секунд. Кадри можуть бути навіть коротшими, якщо їх змонтують із серією інших коротких кадрів (наприклад, кадри, що зображають обличчя людей у натовпі), або ж якщо вони показують одну й ту саму сцену з різних ракурсів — наприклад, серія середніх планів натовпу.

На NBC одного разу — протягом усього сюжету на екрані був один фрагмент: вантажівка, яку камера знімала з гелікоптера. Проте для того, щоб тривати довше десяти секунд, кадр має бути цікавим. Водночас не слід забувати, що глядачі втомлюються від надто швидкої зміни кадрів. «Ми повинні оновлювати картинку перед глядачами кожні 15 секунд», — колись усвідомив Майкл Сеттоні, репортер KNSD-TV із Сан-Дієго. Зараз картинка оновлюється кожні п’ять секунд. У телевізійних новинах, так само як і в інших передачах і фільмах, фрагменти стають все коротшими і коротшими.

Порядок. Телевізійний сюжет має те саме завдання, що й радіосюжет: зрозуміло викласти інформацію. Тож немає нічого дивного у тому, що багато правил щодо впорядкування кадрів є відображенням правил впорядкування думок у радіосюжетах. Наприклад, так само як текст, що містить надто багато інформації, яка передається надто швидко, псує радіоновину (див.: Розділ 6. Сюжети), так і надмірне нагромадження кадрів робить відеоматеріал незграбним. Так само як надто довгі речення роблять сюжет важким, так і надто довгі відеофрагменти роблять його нудним. Варіації тривалості фрагментів допомагають так само, як і варіації тривалості речень у сюжеті. Редактори і текстів, і зображення повинні не лише дотримуватися технології, а й бути оперативними.

Під час відеомонтажу керуються правилом, що в сюжеті одночасно повинен представлятися один предмет (див.: Розділ 6. Сюжети). Немає сенсу розкидати кадри із поліцейськими по всьому сюжету про акцію протесту. Глядачі найкраще зрозуміють ідею сюжету, якщо одночасно бачитимуть лише один об’єкт — досить показати поліцейських в одному фрагменті. Навіть якщо відеоряду вдасться обійти всі ці правила, текст, який його супроводжуватиме, неодмінно постраждає.

Відеосюжет також має кадр-підводку, як текст має речення-підводку. Репортери розходяться в думках про важливість кадру-підводки. Філ Берноу з лос-анджелеського KCBS-TV належить до тих, хто вважає, що підводкою до сюжету має слугувати найкращий кадр. Сюжет про пожежу може розпочинатися полум’ям чи тілами, історія про акцію протесту — найдраматичнішою конфронтацією; сюжет про несприятливі умови у психіатричних клініках — найогиднішою сценою зсередини. Стратегія у цьому випадку очевидна — впіймати погляд глядачів.

Інші репортери надають більшу перевагу окресленню теми сюжету, ніж зачаровуванню аудиторії першим кадром. «Ви повинні дозволити глядачам виявити терпіння», — каже Джеф Вайлд з KTLA. Сюжет про психіатричні клініки може розпочинатися із показу загального плану будівлі. Стратегія полягає в тому, щоб вибудувати більш драматичний відеоряд.

Прибічники обох цих теорій сходяться у тому, що в підводці треба приділяти увагу як підготовці глядачів, так і приверненню їхньої уваги. Всі вони лише розходяться у тому, що має бути головним — підготовка чи приваблення. Інколи можна зробити обидві речі одночасно. Стів Свайцер з WISH-TV згадує, як переглядав відеоматеріал про суддю, який водночас був і автогонщиком. «Сюжет починався загальним планом судді, котрий ішов коридором до свого кабінету, — розповідає Свайцер. — Як на мене, це був задній хід у тому сюжеті». Найяскравішим кадром у тій історії був кадр судді у гоночній машині, а не суддя в коридорі: крім того, гоночне авто потребувало уваги в сюжеті. Що ж радить Свайцер? «Я б краще поміняв місцями кадр, у якому суддя йде коридором, із кадром, де він сідає у машину. Тоді, дійшовши до свого столу, він вийде з машини».

Такої уваги до послідовності і форми слід дотримуватися впродовж усього сюжету. «Сюжети потребують сильного початку, вдалої середини і сильного закінчення, — каже Свайцер. Учора на іншому каналі я бачив сюжет про перегони на мотоциклах. Він закінчувався звичайним зображенням перегонів. Як на мене, якщо сюжет починається початком перегонів, він має закінчитися їх закінченням».

Більшість відеосюжетів не мають досконалої форми. Так само не завжди можна віддзеркалити початок сюжету в його кінці, особливо в якійсь складній новині. Але під час монтажу треба завжди пам’ятати про форму.

Інші правила впорядкування фрагментів випливають із правил щодо зйомки зображення, описаних раніше у цьому розділі. Монтажери мають враховувати логічну послідовність сусідніх сцен: загальні плани, середні плани, крупні плани (хоча досвідчені монтажери можуть легко впоратися із цим завданням). Крім того, монтажери прагнуть змішувати кадри так, щоб вони надавали сюжету значення.

Послідовність зображень. В одному кадрі на голові пожежника капелюх, в іншому — його немає. Це не проблема, якщо ці два кадри стоять у різних частинах сюжету, але якщо вони розташовані поряд, це виглядатиме дивно. Близькість у сюжеті передбачає близькість у часі. Глядачі захочуть знати, куди раптом зник цей капелюх. Монтажери повинні усвідомлювати вимогу дотримуватися послідовності зображень.

Якщо в одному кадрі пожежна машина їде, вона не може стояти припаркованою в наступному. Тут є два рішення. Перший — знімаючи рух машини, дозвольте їй виїхати з кадру. Це дасть можливість глядачам прийняти той факт, що у наступному кадрі машина стоїть припаркованою, оскільки вона могла припаркуватися тоді, коли камера була вимкнена. Друге рішення спрацьовує у більшості подібних ситуацій: вставте посередині якийсь інший кадр. Відійдіть від пожежної машини і зніміть вогонь, а тоді поверніться до припаркованої машини. Такий прийом здатен вирішити і проблему з капелюхом пожежника. Вставте кадр із пожежною машиною, а тоді знову поверніться до того пожежника, який вже десь загубив свого капелюха. Це схоже на те, як уникати «стрибка» на відео.

Звук. Спершу мають монтуватися синхрони. Так само, як і на радіо, монтаж часто буває жорстоким, але значення не можна змінювати (див.: Розділ 9. Аудіоматеріали). «Я раджу сприймати синхрон чи інтерв’ю як шматок м’яса, — говорить Хоуленд з KCWY-TV. — Ви хочете відрізати жир. Люди скаржаться, що ви спілкуєтеся з ними годину, а використовуєте лише десять секунд найкращої, найпам’ятнішої частини інтерв’ю».

Потім синхрони потрібно вставити в сюжет. Як і в радіопрограмах (див.: Розділ 13. Зв’язки з громадськістю), звук зазвичай відбирається і вставляється в сюжет перед рештою кадрів. У середньому сюжеті використовується кілька синхронів і один стенд-ап. У більшості випадків сюжети не починаються і не закінчуються синхронами — це може заплутувати. Синхрони зазвичай трохи відкладаються, щоб дати можливість людям зрозуміти, про що сюжет. Немає нічого неправильного в тому, щоб об’єднати кілька різних синхронів докупи, але частіше їх розділяють між собою. Що стосується стенд-апів, то їх найчастіше ставлять наприкінці сюжету.

Якщо використовується більше ніж один синхрон, репортери спершу використовують найбільш об’єктивний, а потім більш суб’єктивний коментар. Іншими словами, спершу лікар, а потім пацієнт; спочатку поліцейський, а потім жертва. Це створює логічну послідовність у розвитку сюжету, хоча й не є обов’язковим правилом.

Коли синхрони і стенд-апи обрані й розставлені по місцях, їх потрібно оточити іншими кадрами. Ось приклад досить стандартної версії сюжету про пожежу:

ЗП — Будинки в диму і пожежники: 10 с

СП — Пожежники гасять вогонь: 5 с

КП — Начальник дає розпорядження: 5 с

Синхрон: — Начальник дає пояснення: 20 с

ЗП — Врятовані люди збилися докупи: 10 с

КП — Обличчя врятованої людини: 5 с

Синхрон: — Врятована людина описує: 10 с

ЗП — Зруйнований будинок: 10 с

СП — Втомлен пожежники: 10 с

Стенд-ап: 15 с

ВСЬОГО: 1 : 40

Слід згадати також природні звуки. Інтершум легко можна вмонтувати в сюжет, виклавши його на окрему від начитки репортера аудіодоріжку. Це робиться дуже легко, оскільки кожен відзнятий відеоматеріал містить аудіозапис таких природніх звуків.

Іноді інтершум можна зробити голоснішим. На телебаченні, де картинка значно прояснює значення звуку, немає причини прибирати неважливі шуми. Наприклад, у відеорепортажі про похорон ветерана Другої світової війни, який помер бездомним на вулицях Вашингтона, «Незалежні новини» залишили звук гри музичних інструментів протягом 14 секунд, перекривши їх кадрами із похорону, після чого репортер почав говорити крізь музику.

До того ж звук і зображення необов’язково повинні точно відповідати одне одному. Тут є невеликий простір для творчості. Іноді монтажери дозволяють звукам синхрону звучати ще кілька секунд після того, як на екрані з’явилося інше зображення, або ж навпаки — показують інший кадр, коли синхрон уже почався. Це дає змогу зробити сюжет більш гармонійним. Якщо в кінці своїх слів начальник пожежників говорить про тих, хто вижив, чому б їх у цей час не показати? Буває, що значення і полягає у контрасті між звуком і відео. Джон де Тарсіо з KNSD-TV одного разу використав старий інтершум з останнього дня місцевих перегонів для кадрів, які він зняв на пустому полі для перегонів, яке мали зносити.

Підсумки

Два застереження. Перше від Стіва Рамсі з KWCH-TV з Вічіти: «Ми часто настільки захоплюємося кадрами, словами... своєю зачіскою, що забуваємо про сюжет. Але саме це і є головним. Найкращі телевізійні оператори роблять так, що глядачі забувають про репортера й камеру і повністю занурюються в історію».

Друге застереження від автора: поради, подані у цьому розділі, слід вивчити, але до їх використання потрібно підходити із розумом. Якщо телевізійні новини вдосконалюються, нам потрібні індивіди, які будуть готові подивитися ширше на ті речі, які завжди робилися, люди, готові до експериментів з новими, можливо, кращими способами розповіді про події.

Практичні завдання

Опишіть, як би ви знімали такі історії на місці подій. Позначте, які з кадрів будуть загальними, які — середніми, а які — крупними:

1. Об’єднання поліцейських пікетувало міську раду сьогодні опівдні, протестуючи проти звільнень. Мер вийшов зустрітися з пікетувальниками. В обідню перерву там зібрався натовп.

2. Найбільший банк у вашому місті пограбували на 600 тисяч доларів. Одного з касирів було підстрелено — він отримав серйозне поранення. Відвідувача банку захопили заручники.

3. З’ясувалося, що вода в басейні тюленів у зоопарку отруєна. Один тюлень помер, а ще кілька захворіли. Поліцейські стверджують, що злочинець переліз через металеву огорожу вночі й отруїв воду, поки сторож перебував в іншій частині зоопарку.

4. 24-річну жінку знайшли задушеною в її будинку в елітному районі міста. Поліція прибула на місце злочину. Зібралися сусіди. Її тіло виносять.

5. Міська комісія опублікувала результати дослідження, які вказують на те, що майже половина будинків у бідних кварталах міста побудовані з порушенням правил будівництва. Мер у супроводі різних громадських лідерів вирушив оглянути будівлі і самостійно перевірити ситуацію.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.