Розділ 16. НАПИСАННЯ ТЕКСТІВ ДО ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ

Тексти телевізійних новин мають бути написані навіть зрозуміліше і доступніше, ніж тексти для радіосюжетів. Коли ми бачимо диктора, який говорить складною формальною мовою, нам важко його слухати. А разом із відеорядом, що відволікає нашу увагу, слухати стає ще складніше. Тож стиль написання новин на телебаченні залишається таким самим, але наявність відео, знову ж таки, вимагає особливої уваги. Телевізійні тексти мають працювати в команді із зображенням, що висуває додаткові вимоги до його автора. Це ще один набір правил для журналіста.

ТЕКСТ

По-перше, головна відмінність телевізійного тексту: кожна його сторінка ділиться навпіл по вертикалі. Текст, який читає ведучий, пишеться лише з правого боку сторінки.

11/21 18:00

ВПК КРІСТІ — Сьогодні день тисяч фермерів з Кентуккі... Сьогодні день виплат. Найпопулярніша у штаті культура — тютюн — сьогодні вранці виставлена на продаж фермерами за надзвичайно низьку ціну. Ми маємо два репортажі з цього довгоочікуваного аукціону. Перший від Ферелла Велмана з Лексінґтона, де цього року нарешті офіційно відкрився ринок...

Взяти РЕПОРТАЖ ЦІНИ

На ТЮТЮН

ВИХІД: WAVE-TV News

ТРИВАЛІСТЬ: 1:48

Заголовки на цій сторінці про тютюнові торги мають бути вже знайомі з радіо. Але є й кілька очевидних відмінностей. З правого боку сторінки розташована колонка аудіоматеріалу — все, що повинен прочитати ведучий. Зліва інформація щодо відео — технічні позначки, потрібні для того, щоб запустити в ефір правильний сюжет.

У цій підводці до відеорепортажу на WAVE-TV у Лузвелі, Кентуккі, «ВПК КРІСТІ» говорить режисеру новин, що Крісті Каллаган — ведуча перед камерою в той момент. Обличчя Каллаган буде на екрані аж до кінця підводки, поки режисер не ввімкне відеорепортаж, позначений у сценарії «Взяти РЕПОРТАЖ». Кожен відеозапис, що використовується у випуску, має свою умовну назву (у цьому випадку це «ЦІНИ НА ТЮТЮН»), щоб режисер був упевнений, що вмикає відповідний репортаж у відповідний час. Слово «Взяти» використовується для технічного персоналу й означає, що вони повинні «взяти» чи запустити відеорепортаж у цей момент. Також це вказує ведучому, що в той момент йому треба припинити читати і дозволити робити це відеорепортажу. «ВИХІД» — стандартні ім’я і місце розташування репортера, а потім «WAVE-TV News». Вихідні дані і хронометраж — Тривалість: 1:48 — репортажу розміщується чи на аудіо- чи на відеостороні сценарію, залежно від відділу новин.

Усі стилістичні правила написання тексту, описані у Розділі 2 «Текст», так само стосуються правої колонки телевізійної сторінки. Не варто писати у рядку більше чотирьох-п’яти слів — так текст читатиметься легше.

Звісно, основні правила написання інформаційного тексту не стосуються технічних ремарок із лівого боку сторінки — відеоколонки. Там всі ці правила зникають, оскільки ця інформація не зачитується в ефірі. Під час випуску ці нотатки читає лише режисер і технічний персонал.

Технічні позначки у відеоколонці мають бути чіткими і зрозумілими, але вони можуть містити абревіатури, цифри і коди. Інформація, яка повинна бути у цій колонці, варіюється залежно від типу сюжету.

Зачитування

Телевізійні події, в яких не використовується відео, називаються зачитуваннями, оскільки ведучий просто зачитує їх в ефірі. Зображенням у такому випадку є лише голова диктора, що говорить, деякі графічні зображення, і тоді текст у правій колонці нічим не відрізняється від тексту радіосюжету.

Якщо не використовуються ніякі графічні зображення, єдине, що потрібно вказати у відеоколонці, — це ім’я ведучого. Ім’я слід розташувати навпроти першого рядка тексту сюжета, щоб було зрозуміло, що ведучий в цей момент буде в ефірі і читатиме цей текст.

ВПК Дороті Лі — Рівень ДТП на дорогах Міннесоти ніколи не був низьким. Однак те, що трапилося вчора ввечері, є незвичайним навіть для Міннесоти. Працівники патрульних служб повідомляють, що машина, за кермом якої сидів підліток, врізалася у 400-кілограмового вола, що стояв посеред дороги. Це трапилося минулого вечора близько восьмої двадцять. Віл раптово вийшов на дорогу, що вела до сусідньої ферми. Внаслідок зіткнення тварина загинула. Машина серйозно постраждала, але поліцейські стверджують, що 17-річний водій не отримав ніяких ушкоджень.

KEYC, Міннесота

Такі зачитування зустрічаються в телевізійних новинах все рідше і рідше. Вони пишуться лише тоді, коли дістати відео неможливо. Власне, сьогодні термін «зачитування» використовується в більшості випадків у зовсім іншому значенні і не позначає зачитування новин диктором.

Графічні зображення

Режисер завжди повинен знати напевно, в якому місці тексту має з’явитися графіка і коли вона має щезнути. Щоб тримати це під контролем, примітки у відеоколонці сценарію мають розташовуватися на рівні тексту аудіоколонки, на початку якого повинна з’явитися графіка.

У наступному сюжеті використовується графічне зображення на весь екран. Місце, де має з’явитися графічне зображення, позначено абревіатурою «ПЕ 1», що вказує на перше із зображень на повний екран. («НП» означає, що зображення виводиться над плечем ведучого або ж на частину екрана). Кожен новий рядок виводиться на екран у міру того, як диктор його читає. Це перше графічне зображення складалося з чотирьох рядків.

Умовні позначки, які використовуються станціями, досить різноманітні. Все, що є зрозумілим для кожного у відділі новин, є прийнятним.

Відеозапис

Три типи телевізійних сюжетів використовують відеозаписи — зачитування, зачитування із синхронами і репортаж. Як і радіосюжети, їх розрізняють за тим, хто розповідає історію.

Зачитування. Іноді диктор у студії зачитує текст події, що наживо транслюється у студії. У такому випадку текст пишеться так само, як текст-коментар до графічного зображення. У лівій колонці, якій точно відповідає рядок у правій колонці, де написані позначки для режисера, який саме відеозапис вмикати і в який момент. Також там має бути зазначено, коли відеозапис повинен закінчитися. Такі зачитування зазвичай тривають від 20 до 40 секунд; якщо сюжет довший, його краще зробити у вигляді репортажу.

У наступному прикладі зверніть увагу на ремарку, яка просить режисера ввімкнути чи «взяти» відеозапис сюжету. Під час випуску відеоматеріал прокручується з одного зі станційних магнітофонів чи комп’ютерів. Обличчя ведучого зазвичай залишається на екрані протягом перших трьох рядків чи протягом підводки. Це дає зрозуміти, хто читає і що зараз розпочинається сюжет. «ЗАЧ» означає, що ведучий Стів Сендерс читатиме текст на фоні тихого відеозапису: відеозапис розпочнеться тоді, коли Сендерс скаже слова «Вол-Марти по всій країні...» Позначка «ГС» — генератор символів — позначає ведучого і нагадує глядачам, який випуск вони дивляться. (Опис відеоматеріалу у відеоколонці зазвичай не входить до сценарію випуску; тут показано лише те, як відео співвідноситься зі словами ведучого. «КП» означає крупний план, «СП» — середній план, а «ЗП» — загальний план. Ці позначки також використовують у телевізійних сценаріях (див.: Розділ 15. Телевізійний репортаж).

Відео, що супроводжує зачитування, може містити якісь звуки, але лише інтершум, що називають природнім звуком. Такі природні звуки додають форми, але їх потрібно програвати дуже тихо, щоб вони не перекривали слова ведучого.

Зачитування із синхронами. Начитка тексту із синхронами подібна до радіосюжету із синхроном (див.: Розділ 9. Аудіоматеріали). Ведучий читає текст, а в потрібних місцях вмикаються синхрони. Тут керуються такими самими правилами, що і в написанні текстів для синхронів, хоча, оскільки це телебачення, людина, яка говорить у синхроні, може позначатися на екрані зображенням, а не називатися у тексті.

Тривалість синхронів позначають у відеоколонці. Зачитування такого сюжету зазвичай не перевищує 45 секунд із синхронами включно. Якщо сюжет вимагає більше часу, або ж у ньому використовується більше одного синхрону, краще замінити репортажем.

Поиск по сайту: