Рекомендований Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
«Еспада»2008
ББК51.1(2)я73 С42
Рекомендований Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Рецензенти:
Зеленецький В. С. — д-р юрид. наук, проф., заст. директора
Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності
Академії правових наук України, член-юреспондент Академії правових
наук України, засл. діяч науки і техніки;
Ярмиш О. Н. — д-р юрид. наук, проф., начальник
Державного науково-дослідного інституту МВС України,
член-кореспондент Академії правових наук України,
засл. юрист України;
Румянцев В. О. — д-р юрид. наук, проф. Національної юридичної академії
ім. Ярослава Мудрого, член-кореспондент Академії правових наук
України.
Скакун О. Ф.
С42 Юридична деонтологія: Підручник. Псрек. з рос. — Харків: Еспада,
2008.—400 с.
ШВИ 978-966-456-019-8
У підручнику подано зведені правила, якими повинен оволодіти і керуватися юрист, розкрито нормативи його психологічної, правової, ПОЛІТИЧНОЇ, естетичної, етичної, економічної, екологічної та інформаційної культури. Описано основні види юридичних професій, юридичної практики і розкрито місце юриста в громадянському суспільстві і державі. Наведено професІОГрами судді суду загальної юрисдикції, прокурорського працівника, нотаріуса, адвоката, юрисконсульта, державного виконавця, слідчого, оперуповноваженого, експерта-криміналіста, працівника ДАІ, особиста відповідність яких забезпечує усім\ практичної діяльності юри-
ста-фахівця.
Для студентів, курсантів, магістрів, аспірантів і він, надачів юридичних вузів
! Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників........... 184 І Кваліфікаційна атестація адвокатів......................................... 187 і Кваліфікаційна атестація нотаріусів........................................ 189 (> Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану............................................................... 191 / Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх
І їси підручник має на меті ввести початкуючого юриста в май-<>\ 11 по професію, ознайомити його з місцем юриста-практика в сус-
і... .стві; показати ринок праці і сферу докладання знань; розкрити
(і і 'міологічні вимоги, що пред'являються до фахівця; дати загальне \ Цілення про принципи, норми, уміння і навики, якими він повинен ріолодіти, щоб відповідати своєму професійному призначенню. Сту-(I ту (курсанту) необхідно знати, що чекає його в майбутньому, і мім щоб вибрати кар'єру не тільки можливу, але і відповідну.
{апропонований підручник складається з 16 розділів, в яких осо-блива увага приділяється основним юридичним професіям, видам Юридичної практики і особливостям юридичної практичної діяльної-1 і. Викладені психологічні, політичні, правові, економічні, еколо-РІЧНІ, стичні, естетичні, інформаційні норми-вимоги, якими повинен ОіОЛОДіти юрист, щоб бути підготовленим до професійної діяльної гі. Розкриваються професіограми основних юридичних профе-I III
І Іове бачення структури кожного з розділів і основного змісту Юридичної деонтології грунтується на змінах у політиці, економіці і і.іконодавстві України, що відбулися більш ніж за 15 років після проголошення незалежності і вступ}' на шлях побудови конституційно і іроголошеної демократичної, соціальної, правової держави.
І либокі формаційні перетворення, які переживає Вітчизна, сприй-пм іти традиційних стандартів демократії позначаються на розвитку юридичної науки. Сучасна деонтологія чутливо реагує на перетво-|нііия в суспільстві, тісно пов'язана з прогресом юридичної науки п цілому, зростанням культурного і освітнього рівнів населення країни. Все це неминуче і безперервно вносить нові поняття в зага-ІЬну юридичну деонтологію, які своєчасно доводяться до відома майбутніх юристів-фахівців. Деонтологічні стандарти юристів—прані кийків правоохоронних органів, судів, нотаріату, юридичної служби 1.1 піших структур суспільства і держави повинні бути доступні широким шарам громадськості.
Підручник орієнтований на міжнародні стандарти діяльності и іристів різних професій; передбачає адаптацію студента (курсанта, і іухача) до профілю одержуваної спеціальності.
Розділ І
ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ
ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
Юридична деонтологія — галузь юридичної науки і навчаль-и.і дисципліна, яка є системою знань про кодекс професійної поведінки правознавця, тобто про систему правових, політичних, психологічних, етичних, естетичних, інформаційних та інших норм-вимог, що
иі аиом визначає соціально-правовий режим професійного спілку-н.іішя юриста з колегами і клієнтами, атакож про основні види юри-іп'і них професій та характер юридичної практики у співвідношенні її і наукою і освітою.
Кодекс професійної поведінки правознавця — це оптимальний (належний) звід правил дозволяючого, зобов'язуючого, забороняючого і рекомендаційного характеру, якими повинен оволодіти і керуватися юрист у відносинах, що виникають при виконанні служ-вових (посадових) повноважень. Дозволяючі норми в своєму тексті містять слова «має» право, «може» (суддя має право займатися педагогічною діяльністю); забороняючі — «не може», «не повинен» (адвокат не може використовувати конфіденційну інформацію в своїх 111 гересах); зобов 'язуючі — «зобов'язаний», «повинен дотримувати» (Слідчий не повинен брати участі в страйках); рекомендаційні — ■повинен» в сенсі «бажано» або «доцільно стриматися» (суддя по-Винен утримуватися від фінансових і ділових відносин, які можуть Кинути тінь на його безсторонність, перешкодити належному виконанню судових обов'язків). Є норми, які містять у собі і дозвіл (до встановленої межі) і заборону (не переходити через встановлену межу). Наприклад, в США агенту ФБР дозволено брати подарунки під своїх громадян не дорожче 200 доларів — це дозволяюча норма, одночасно — забороняюча, оскільки агенту ФБР заборонено приймати подарунки вартістю понад 200 доларів.
Термін «деонтологія» походить від грецьких слів: 1) «деон» — родовий відмінок слова «деонтос» — «потрібне, належне»; 2) «логос» — наука. Разом — «наука про належне». Витоком юридичної деонтології є етика: обов'язок особи поводитися адекватно соціальним законам встановлюється через мораль.
Розділ І
Ознаки деонтології як науки:
1) є суспільною наукою, оскільки вивчає діяльність юриста в суспільстві; його взаємодію з клієнтами, які представляють різні соціальні групи; служить меті врегулювання суспільних відносин правовими засобами. Під час здійснення професійних повноважень юрист постійно стикається з необхідністю вирішувати (а деколи в лічені хвилини) складні проблеми, за якими стоїть життя і честь людей. Ухвалення юридичних рішень вимагає від професіонала-юриста великої напруги моральних сил, мобілізації досвіду і знань, глибокого розуміння ступеня відповідальності перед клієнтом, колективом, в якому він працює, перед суспільством;
2) є юридичною наукою, оскільки джерелами її вивчення є не тільки етичні стандарти, що містяться в деонтологічних і етичних правилах, розроблених і прийнятих різними національними і міжнародними юридичними співтовариствами (адвокатів, нотаріусів, суддів і т. д.), але і нормативні акти, що офіційно закріплюють спеціальний правовий статус юристів — службових і посадових осіб.
Останні, як правило, визначають напрямок формування правової культури адвоката, прокурора, слідчого, нотаріуса або працівника певного відомства. Звідси випливає можливість проникнути в глибини тієї або іншої юридичної спеціальності, розкрити їх особливості і вести мову про деонтологію адвоката, судді, нотаріуса, прокурорського працівника, державного виконавця, працівника податкової поліції, органів внутрішніх справ чи міліції (поліції) тощо;
3) є нормативною наукою, оскільки визначає і обґрунтовує соціальні нормативні приписи — етичні, правові та інші рекомендації, дозволи, заборони і зобов 'язання (веління, імперативи), що пред'являються до юриста будь-якої професії — про правила поведінки, норми спілкування, тактику взаємодії як з колегами, так і з клієнтами тощо. Ці правила поведінки не індивідуалізовані, розраховані на необмежене число аналогічних ситуацій, що виникають в ході юридичної діяльності. Нормативи культури служать головним способом регуляції професійної поведінки юриста;
4) є інтегрованою і разом з тим цілісною наукою, в якій не можна механічно відокремити психологічне, політичне, етичне і естетичне від юридичного, можливо лише виділити психологічну, політичну, етичну, естетичну, економічну, екологічну, інформаційну підсистеми культури особи юриста, які знаходяться в розвитку, зв'я-
Іі )/чіі>нчііа деонтологія як наука і навчальна дисципліна____ 13
і \ і гармонії. Юрист не може обмежуватися в своїй діяльності м пі и приписами закону, оскільки в законі неможливо передбачити
...... сз винятку ситуації, в які він може потрапити. Тому разом із за-
ітнім юрист зобов'язаний оволодіти в необхідній мірі (залежно від і пеціальності) системою дозволяючих, зобов'язуючих, забороняючій і рекомендаційних норм психології, політики, етики, естетики, ' И іноміки, інформатики. Це та сума культурних цінностей (регуляти-ши) яка разом з правовою культурою повинна забезпечити ефектними 11, і надійність виконання професійного обов'язку, створити нор-м,п пішу модель юридичної практики;
^) є прикладною (практичною) наукою, оскільки характери-м< юриспруденцію через призму юридичної професії і практичній діяльності юриста; визначає особливості юридичної практичній діяльності і встановлює основні нормативи культури юриста, що НІ (повідають стандарту його професіоналізму;
<>) с антропологічно орієнтованою, гуманістичною наукою, що I і явить у центр розгляду особу юриста, а також розкриває вплив Професійної юридичної діяльності на психіку особи, її моральні ІПЮСТІ, естетичні смаки. Антропологічна спрямованість юридичної н юнтології виражається в тому, що вона формує систему вимог, які пред'являються до юриста як: а) високоорганізованого індивіда (Пі пхологічна структура); б) учасника політичного життя (ідейно- пч п гична суть); в) спеціаліста (професійний зміст); г) носія висо- ііііч моральних принципів (етична основа); д) володаря стійких ес- п пічних смаків (розуміння прекрасного) та ін. Вона пред'являє іимоги до юриста особистого характеру — володіти не тільки знан нями в галузі права, але і умінням орієнтуватися в політичних про- і ■ нмах суспільства, розбиратися в психології ділового спілкування,
и 11 римувати професійну таємницю, уміти доступно висловлювати і вої думки, із смаком одягатися тощо.
Глід зазначити, що в навчальній літературі немає єдності у визна-41 пін поняття юридичної деонтології, за винятком розгляду її як
II і \ і тої юридичної дисципліни або, точніше, вступу до юриспру- н пі ні. Різноманітність підходів до розуміння цієї науки і навчальної ііп іпіплши є позитивним явищем. Це збагачує її зміст і з часом до нн ' шть удосконалити дефініцію. Своєрідність підходів до поняття і імісту юридичної деонтології спостерігається в навчальних посіб-
14 Розділ І
никах Н. В. Коваля, С. С. Сливки, С. Д. Гусарєва і О. М. Карпові О. Д. Гусарєва і О. Д. Тихомирова, О. В. Шмоткіна та інших. Так, О. В. Шмоткін розуміє під юридичною деонтологією систему загальних знань про юридичну науку і юридичну практику, вимоги до професійних і особистих якостей юриста, про систему формування цих якостей1. С. Д. Гусарєв і О. Д. Тихомиров підкреслюють, що юридична деонтологія вивчає існуючу систему юридичних знань, завдань і функцій правознавства, роль юридичних знань у вирішенні питань суспільного буття. У предмет юридичної деонтології вони включають питання юридичної практики, а також етикет юриста та ін.2 С. С. Сливка визначає юридичну деонтологію як науку про внутрішній імператив службового обов'язку, який створює передумови і мотиви вибору юристом норм поведінки в практичній діяльності, у формуванні власних норм для кожної ситуації3.
У кожному з визначень предмета юридичної деонтології містяться цінні положення, які входять до скарбниці теоретико-прикладних досягнень в цій галузі знань. Проте вони не вичерпують різноманітності вимог, що пред'являються до юриста як особи, а головне не створюють моделі юриста-професіонала, багатобічно і в повному обсязі не виписують той стандарт фахівця, який необхідний сучасному цивілізованому суспільству. А такий стандарт — це не тільки внутрішній імператив службового обов'язку, але і зовнішній прояв у поведінці і діяльності, показник багатогранної професійної культури юриста, поданий на тлі взаємовпливу юридичної практики, юридичної освіти і науки.
Термін «деонтологія» введено в науковий обіг у 1834 році англійським філософом і юристом Ієремія Бентамом при викладі етичних установок, необхідних для кар'єри і досягнення особистого матеріального благополуччя. Він запропонував модель науки про норми професійної поведінки людини, що має владу, і виклав їх в книзі «Деонтологія, або Наука про мораль». У ті часи ще не ставилося питання про створення юридичних документів про деонто-логічні стандарти юридичної професії. Сьогодні термін «деонтологія» ми використовуємо в ширшому сенсі, ніж той, який міститься