Профілактики адиктивної поведінки

Виходячи із загальнонаціональної політики, необхідною є розробка і реалізація конкретної політики щодо проведення профілактичної ро­боти в регіонах. У кожному випадку політика попередження наркотиз­му повинна бути розроблена з урахуванням реальних конкретних міс­цевих умов. Очевидно, що кінцевою метою розробки і здійснення по­дібної політики є соціальна технологія профілактики адиктивної пове­дінки, що призводить до покращання наркологічної ситуації. Соціальна технологія - це визначення науково обгрунтованих способів реалізації обрану майбутнього суспільного стану. Вихідним етапом є соціальне проектування - це формування образу майбутнього об'єкта й обчислен­ня принципової можливості його досягнення. Соціальна технологія визначає способи його досягнення, а соціально-інженерна діяльність трансформує соціально-наукове знання безпосередньо в практичну, перетворюючу діяльність. Об'єктом такої діяльності є ті стани суспіль­них явищ і процесів, які планується досягти. Оскільки повне утриман­ня суспільства від вживання адиктивних речовин не може бути реаль­ним станом, метою соціальної технології профілактики адиктивної по­ведінки є зниження споживання і зв'язаних з ним проблем. Тут прий­нято розрізняти два типи цілей:

Зменшення пропозиції - supply reduction. Спрямоване на запобі­гання поширення наркоманій і легкодоступності наркотиків. За Avram Goldstein, зниження пропозиції відбувається, в основному, через змен­шення можливості придбати наркотик потенційним споживачем. В ідеа­лі ця стратегія прагне до повного виключення наркотиків з незаконного обігу. І, незважаючи на практичну недосяжність цієї мети, зменшення пропозиції відбувається за рахунок збільшення ціни наркотику на вулиці за допомогою класичних ринкових сил. Тут необхідно мати на увазі той факт, що наркоман швидше буде урізати споживання продук­тів харчування, щоб здобувати наркотик по більш високій ціні, ніж зменшить його споживання. Слід зазначити, що попит на наркотики є еластичним і відповідає змінам ціни. Звідси - успішне зменшення про­позиції може, у принципі, знизити попит. Тут використовуються бар'єрні методи.

Зменшення попиту — demand reduction. Спрямовані на зменшення шкоди і несприятливих наслідків уживання наркотиків для наркозалежних і суспільства. Об'єктом тут є як споживачі наркотиків, так і ті, хто ще не почав їх споживання. У першому випадку проводяться захо­ди лікувально-реабілітаційного характеру, що мають на меті усунення потреби в адиктивній речовині у її споживача. У другому випадку зу­силля спрямовані на формування адекватної установки на запобігання первинному прийому наркотиків. Тут використовуються, в основному, профілактичні освітні методи.

Подібна діяльність повинна існувати в двох формах - у формі про­грами, що містить процедури й операції (способи і засоби діяльності) і у формі власне діяльності, побудованої відповідно до конкретної про­грами.

Для побудови програми соціальної технології необхідно використо­вувати соціальні показники - це такі якісно-кількісні характеристики об'єкта, що відбивають міру наближення об'єкта до необхідного норма­льного стану. Іншими словами, для здійснення профілактики необхідна методично правильно проведена оцінка існуючої практики і потреб чи нестатків у конкретному регіоні, причому варто використовувати як наявні відомості, так і проводити власні спеціальні дослідження. Про­філактичні програми не можна а ні починати, а ні проводити, а ні оці­нювати без моніторингу показників епідеміологічної ситуації, а також показників, що більш швидко виникають у процесі реалізації такої про­грами. Подібний моніторинг уже проводиться нами.

Так як населення є не тільки об'єктом профілактичної роботи, але й суб'єктом, що бере участь у ній, його необхідно активно залучати до цього процесу. З цією метою доцільно проводити науково обгрунтова­ний маркетинг профілактичної програми (визначення потреб у профі­лактиці населення, пріоритетних каналів інформації для її проведення, соціальних інститутів, які необхідно з цією метою задіяти). Визначати­ся повинні також цільові групи профілактики, щодо яких повинен здій­снюватися диференційований методологічний підхід. Це, насамперед:

• "Потенційні споживачі" наркотиків (головним чином, школярі молодших і середніх класів). Вони у силу свого віку потребують мір винятково первинної профілактики.

• "Епізодичні і випадкові споживачі" наркотиків. Оскільки цю групу, яка вимагає вторинної профілактики, практично неможливо ізолювати від тих, хто утримується від вживання наркотиків, щодо них варто проводити заходи змішаного характеру і освітньо-профілактич­ні, і лікувально-терапевтичні.

• Групи населення, які виконують функції навчання і контролю стосовно потенційних споживачів, тобто, у першу чергу, батьки, учите­лі, лікарі. Ці групи мають потребу в заповненні інформаційних прога­лин або у заміні сформованих раніше стереотипів на достовірну інфор­мацію про адиктивні речовини. Також ця група вимагає навчання хоча 6 елементарним навичкам профілактичної роботи.

• "Регулярні споживачі" з цілком сформованою наркоманією і близькі їм люди (батьки, друзі і т.д.). Ця група вимагає, крім лікува­льного втручання, заходів реабілітації, ресоціалізації й адаптації, а їх батьки та рідні - соціально-психологічної допомоги у подоланні співузалежненості.

Усе вищевикладене свідчить про необхідність створення в регіонах міжсекторальних коаліцій партнерів, між якими повинен бути досягну­тий консенсус не тільки на рівні ідейного об'єднання, але й на рівні об'єднання ресурсів, що можуть бути спрямовані на профілактику.

Таким чином, у регіонах назріла необхідність створення регіональ­них координаційних центрів з профілактики адиктивної поведінки се­ред дітей, підлітків та молоді. У його склад повинні ввійти представни­ки всіх залучених у профілактичну роботу служб як медичного секто­ра, так 1 немедичного - юридичного, освітнього й інших секторів, заці­кавлених у подоланні проблем, пов'язаних з поширенням наркотиків.

Поиск по сайту: