Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ



Академік І.П. Павлов зазначав, що кровообіг є основною, фундаментальною функцією організму. Ці слова свідчать про виняткову роль серцево-судинної системи в житті людини і тварин. До найважливіших функцій серцево-судинної системи належать забезпечення тканин та органів киснем і поживними речовинами, видалення з організму вуглекислоти та інших метаболітів, підтримання кислотно-основного балансу в організмі і нейрогуморальної регуляції. Широкий спектр функцій серцево-судинної системи зумовлюють значимість глибокого та послідовного дослідження її при різних патологічних процесах, оскільки хвороби серця і судин часто ускладнюють перебіг інфекційних, паразитарних та внутрішніх незаразних захворювань. Бешиха, ящур, чума, туберкульоз, сибірка, хвороби органів дихання, травлення, печінки і нирок та багато інших певною мірою супроводжуються серцево-судинною недостатністю. Нерідко тварини гинуть після ліквідації хвороб унаслідок незворотних дистрофічних змін у серці токсичного характеру.

Серед хвороб серцево-судинної системи виділяють перикардит (частіше – трав-матичний у великої рогатої худоби) та захворювання міокарда незапального характеру (міокардіодистрофію). Перикардит – це запалення вісцерального і парієтального листків перикарда, яке супроводжується нагромадженням у серцевій сумці ексудату з наступним порушенням кровотоку, скорочувальної функції міокарда та функціонального стану інших органів, а також застоєм крові та розвитком набряків. Міокардіодистрофія супроводжується змінами біохімічних, біоенергетичних та обмінних процесів у міокарді з наступним порушенням основних функцій серця. Вона часто є наслідком патології обміну речовин (кетозу, білом'язової хвороби, мікроелементозів тощо), пневмоній, різних інтоксикацій.

Рідше у тварин зустрічаються запалення серцевого м'яза (міокардит), ендокарда (ендокардит), пороки серця, міокардіофіброз та хвороби судин (артеріосклероз, тромбоз, розширення вен та ін.). Міокардит характеризується ексудативно-проліферативними процесами в інтерстиціальній тканині й альтеративними змінами м’язових волокон, підвищеною збудливістю міокарда, на початку хвороби – посиленням, а в подальшому – послабленням його скоротливої функції. Здебільшого він виникає як вторинне захворювання при інфекційних, незаразних і паразитарних хворобах та різних інтоксикаціях. Наслідком міокардиту і міокардозу є міокардіофіброз, при якому відбувається розростання сполучної тканини між м’язовими волокнами. Ендокардит розвивається найчастіше як вторинне захворювання інфекційно-токсичного та алергічного характеру, також виникає при переході запалення з міокарда. При хронічному перебігу ендокардит ускладнюється пороками серця.

У практиці ветеринарної медицини серцево-судинну систему досліджують у певній послідовності, починаючи із загального огляду тварин та пальпації грудної клітки в ділянці серця, досліджують при цьому серцевий поштовх. Потім проводять перкусію ділянки серця – з метою визначення його перкусійних меж і виявлення патологічного стану перикарда та міокарда. Найбільш поширеним й інформативним методом дослідження серця є аускультація. Після цього досліджують пульс і периферичні кровоносні судини. При необхідності використовують додаткові (спеціальні) методи: електрокардіографію, фонокардіографію, сфігмографію, артеріо- і флеботонометрію (вимірювання кров'яного тиску), рентгенологічне та ультразвукове дослідження, визначають швидкість кровообігу. Функціональний стан серцево-судинної системи оцінюють за пробами з дозованим навантаженням, спектральним аналізом варіабельності синусового ритму серця (САВСР). В останні роки стан міокарда досліджують за результатами визначення активності ферментів та їхніх окремих ізоферментів, умісту в сироватці крові білкових сполук – міоглобіну, міозину і кардіотропонінів Т та І.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.