Перелом — це раптове порушення цілісності кісток. Найчастіше виникає внаслідок різких рухів, ударів, падіння з висоти, здавлювання та з інших причин.
Переломи бувають повними і неповними (тріщини і надломи кісток); закритими (при яких не порушується цілісність шкіряного покриву) і відкритими (при яких є рана, вони найнебезпечніші, тому що створюють умови для проникнення в рану інфекції); зі зміщенням і без зміщення кісткових уламків; залежно від кількості пошкожених кісток одиничними та чисельними (під час аварій, катастроф, землетрусів, ядерного ураження), а також вогнепальними (що виникають унаслідок дії кулі або уламка снаряда; вони характеризуються розтрощенням кісток
на великі й дрібні уламки, розможченням м'яких тканин тіла в місцях перелому і відриванням частин кінцівки).
· відносні (трапляються не тільки при переломах):
· різкий біль при спробах рухатися;
· припухлість на місці перелому, набряк;
· крововилив у тканини, синці або зовнішня кровотеча;
· порушення функцій кінцівки.
У тяжких випадках переломи супроводжуються різноманітними ускладненнями.
Особливо часто розвивається травматичний шок — тяжкий, загрозливий для життя патологічний процес, що призводить до розладу всіх життєво важливих функцій організму (центральної нервової системи, системи кровообігу, дихання, обміну речовин). У розвитку шоку виділяють дві фази:
• фаза збудження — протягом 10 хв. Хворий виявляє неспокій, кричить від болю, просить допомоги, балакучий;
• фаза гальмування — при повній свідомості хворий не благає про допомогу, загальмований, усі життєві функції пригнічені, температура нижча за норму, тіло холодне, обличчя бліде, пульс слабкий, дихання ледь помітне.
Такий стан пізніше переходить у втрату свідомості й закінчується смертю.
Перша допомога при переломах
Основне правило надання першої допомоги при переломах — здійснення в першу чергу тих заходів, від яких залежить збереження життя потерпілого, а саме:
• зупинка артеріальної кровотечі всіма описаними раніше засобами;
• запобігання травматичного шоку, а потім вже — накладання стерильної пов'язки на рану при відкритому переломі;
• проведення іммобілізації ураженої кінцівки, щоб виключити пошкодження гострими кінцями кістки нервів, судин, шкіри тощо.
При переломах у жодному разі не можна:
• виправляти незвичайне положення кінцівки;
• вправляти уламки кістки при відкритому переломі;
• знімати одяг або взуття, якщо це не викликано необхідністю;
• перев'язати рану або зупиняти кровотечу;
• переносити потерпілого без фіксації (іммобілізація) уламків.
Засоби іммобілізації
Іммобілізація — це забезпечення нерухомості кісток у місці перелому. Якщо при першій допомозі перелом добре іммобілізований, потім він зростається швидше. Крім того, іммобілізація зменшує біль, що дає змогу уникнути травматичного шоку.
Нерухомість у місці перелому досягається накладанням спеціальних транспортних шин (шина Крамера із м'якого дроту, дерев'яна шина Дітеріхса для нижньої кінцівки, шини медичні пневматичні (ПІМП), пластмасові шини) або підручних засобів із фіксацією двох найближчих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.
Підручними засобами іммобілізації можуть служити смужки фанери, палиці, тонкі дошки, різноманітні побутові предмети, за допомогою яких можна забезпечити нерухомість у місці перелому.
При переломах ключиці на зону надпліч накладають два ватно-марлевих кільця і зв'язують їх на спині (див. рис. 233). При переломах плеча необхідно забезпечити нерухомість трьох суглобів руки драбинною шиною, підручними засобами; підвісити руку на косинці і прибинтувати до тулуба. При переломі кісток передпліччя руку потрібно обережно зігнути в лікті під прямим кутом, повернути долонею до живота і в такому положенні зафіксувати шиною (від основи пальців до верхньої третини плеча) або підручними засобами (див. рис. 231).
Якщо потерпілий зламав стегна, доводиться фіксувати три суглоби: гомілковостопний, колінний і тазостегновий,— за допомогою двох дощок (див. рис. 232а): довгий відрізок накладають на зовнішню поверхню стегна від пахви до стопи, другий — на внутрішню від промежини до стопи і фіксують до кінцівки і тулуба широким бинтом, рушником, або поясами.
За повної відсутності підручних засобів можна створити нерухомість положення по методу «нога до ноги» (див. рис. 2326).
При переломі гомілки дві шини або дошки прибинтовуються із зовнішнього та внутрішнього боку ноги від ступні до середини стегна (див. рис. 234).
Після накладання шин при будь-якому переломі необхідно:
· напоїти хворого гарячим чаєм;
· заспокоїти потерпілого;
· транспортувати його залежно від важкості стану і місця перелому або пішки в супроводі рятувальника, або в лежачому положенні на носилках (можна й імпровізованих).