Заходи, які здійснюються медичною службою в період підготовки до бою

Мета та завдання військово- медичної підготовки

Під час проходження військової служби у Збройних силах та інших військових фор­муваннях України, а також у повсякденній життєдіяльності, існує загроза виникнення травматичних пошкоджень, нещасних випадків у будь-якій ситуації та різноманітних захво­рювань. Тому майбутнім захисникам Вітчизни, важливо навчитися здійснювати основні при­йоми надання першої допомоги — простим доцільним заходам для рятування життя люди­ни, які попереджають ускладнення, додаткове травмування, усунення болю тощо.

На роботу медичної служби в бою значно впливатиме величина, структура і характер санітарних втрат. У наступальному бою розміри санітарних втрат зазнають значних коливань і залежать від характеру і ступеня напруженості бойових дій, завдань, які вирішує полк, його місця в бойовому порядку дивізії, масштабів за­стосування противником зброї масового уражен­ня, ступеня інженерного обладнання місцевості, наявності в особового складу індивідуальних засобів захисту та вміння користуватися ними.

Із матеріалів різних операцій періоду Вели­кої Вітчизняної війни, середньодобові втрати від вогнепальної зброї становили 8-12% особового складу. В окремих боях ці коливання були ще більш різноманітними — від 1% до 25% за добу бою.

Сучасний наступальний бій характеризу­ється більшою рішучістю, стрімким розвитком бойових дій, а отже, більш мінливою обстанов­кою. У сучасному бою війська можуть насту­пати швидшими темпами і на більшу глибину, ніж у період Другої світової війни. Наявність на озброєнні сучасних армій засобів масового ураження може призвести до одномоментного виникнення у військах масових втрат.

У сучасному наступальному бою при за­стосуванні тільки звичайних видів зброї сані­тарні втрати за добу можуть складати 10-15% кількості особового складу.

За умови застосування зброї масового ура­ження санітарні втрати полку від звичайних видів зброї можуть складати 5-7 %, від ядер­ної зброї — 17-25%, від хімічної зброї і ток­синів — 3-8%, хворими — 0,1%. У цілому за добу бою при наступі санітарні втрати можуть складати 25-40% кількості особового складу.

Порівняльні дані щодо характеру вогне­пальних уражень за досвідом Другої світо­вої війни 1941-1945 pp., війни в Афганістані 1979-1989 pp. і локальних війн другої половини XX ст. подано в табл. 35.

Таблиця 35

Суттєво зростуть, порівняно з минулими війнами, втрати від звичайних видів зброї. При цьому збільшиться питома вага важких і вкрай важких поранень, опіків.

Із досвіду Другої світової війни із загально­го числа санітарних втрат легкопоранені склада­ли менше половини, поранені середньої важко­сті — стільки ж і важкопоранені — не менше 15%. Частота виникнення травматичного шоку дорівнювала 10-12% від загального числа по­ранених.

Наведені показники є усередненими, і за­лежно від виду бою, характеру засобів ура­ження, які застосовувалися, вони зазнавали значних коливань. Безперечно, в умовах сучас­ного бою_: у зв'язку зі змінами, які відбулися в засобах ураження, в тому числі і звичайних, число осіб, які потребують медичної допомоги за життєвими показниками, у протишокових заходах, а також у виносі та вивозі з поля бою, значно зросте. У зв'язку з важкістю і склад­ністю поранень збільшується і час для надання медичної допомоги одному пораненому.

Заходи, які здійснюються медичною службою в період підготовки до бою

Успішне забезпечення наступу багато в чому залежить від якості, своєчасності та по­вноти заходів, які вживає медична служба в підготовчий період. Водночас перелік цих заходів і повнота їхнього виконання визнача­ються тривалістю цього періоду, обстановкою та характером майбутніх бойових дій. Од­нак у всіх випадках повинні бути визначені та проведені основні заходи, до числа яких слід віднести:

• евакуацію поранених і хворих із підрозді­лів медичної служби та зосередження цих підрозділів у назначених районах у готов­ності до роботи;

• доукомплектування особовим складом і транспортом підрозділів медичної служби;

• отримання засобів підсилення від вищо­го начальника медичної служби та їхнє розподілення відповідно до прийнятого рішення, а також створення необхідного резерву;

• поповнення витраченого медичного майна, створення необхідних запасів і приведення в готовність санітарної техніки;

• забезпечення особового складу військ ін­дивідуальними засобами надання першої медичної допомоги;

• навчання особового складу полку прийо­мам надання само- і взаємодопомоги при пораненнях і захворюваннях;

• збір відомостей, які характеризують сані­тарно-епідемічний стан району майбутніх бойових дій і військ противника;

• проведення особовому складу планових і позапланових (за епідемічними показан­нями) щеплень;

• посилення контролю за якістю харчування та водозабезпечення особового складу;

• медичний контроль за проведенням гігіє­нічного миття особового складу зі зміною білизни і за необхідності за дезінфекцією та дезінсекцією обмундирування:

• підготовку особового складу медичної служ­би до дій в умовах майбутнього бою.

Поиск по сайту: