Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Перша допомога при внутрішніх і зовнішніх кровотечах



Порядок надання першої допомоги при пораненнях:

• зупинити кровотечу з рани різними засо­бами;

• швидко закрити рану стерильною пов'язкою за допомогою індивідуального перев'язу­вального пакету, чисто випраною бавов­няною тканиною або носовою хустинкою. Запам'ятайте :

— не можна торкатися рани руками;

— недопустимо промивати рану водою, прикладати землю та інші так звані «народні ліки»;

— забруднену шкіру біля рани слід протер­ти стерильною ватою, марлею з індивіду­ального перев'язувального пакету (ІПП);

— якщо сприяють умови, краї рани зма­зати йодом або зеленкою (не допускати попадання їх у рану — може бути опік і повільне заживання);

— не вилучати з рани зайві предмети, осо­бливо ті, які знаходяться в тканинах;

— закрити рану стерильною серветкою чи марлею (не ватою), а потім зверху накласти вату та забинтувати;

• створити нерухомість (іммобілізацію) місця пошкодження;

• провести прості протишокові заходи (вве­дення знеболювальних ліків, які є в інди­відуальній аптечці; давати пити гаряче, якщо не ушкоджений живіт; укутування потерпілого);

• забезпечити обережне транспортування потерпілого в лікувальний заклад.

 

Кровотечами називають виток крові з ушкоджених кровоносних судин. Залежно від того, куди саме виливається кров, кровотечі бувають зовнішніми (кров витікає через рану в шкірі або з порожнин) і внутрішніми (кров виливається в тканини й органи тіла).

Залежно від характеру ушкодження судин розрізняють: артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні (пошкодження внутрішніх органів) кровотечі.

Бувають і змішані кровотечі. Крім того, розрізняють помірні (крововтрата до 500 мл), середні (до 1000 мл), великі (до 1500 мл) і дуже великі (крововтрата понад 1500 мл — може призвести до смерті).

Залежно від виду кровотечі та засобів, що є під рукою, при наданні першої допомо­ги здійснюють тимчасову або повну зупинку кровотечі.

У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості на обличчі, зблід- нення і похолодання кистей і стоп, почасті­шання пульсу, запаморочення голови, шуму у вухах, холодного поту — потерпілого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є така можливість, у тому місці тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий пузир із льодом чи холод­ною водою.

Тимчасово зовнішню кровотечу можна зу­пинити одним із таких способів: накласти тугу здавлюючу пов'язку; затиснути пальцем суди­ну, що кровоточить; накласти кровоспинний джгут або джгут-закрутку; максимально зігнути кінцівку в суглобі. Додатково при будь-якій кровотечі треба створити підвищення для по­раненої кінцівки: руку підвісити на хустинці; під ногу підкласти валик з одягу, подушку (завдяки цьому зменшується кровонаповнення кінцівки, швидше згортається кров у рані).

Накладання тугої здавлюючої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки капілярної, ве­нозної та невеликої артеріальної кровотечі. Для такої пов'язки використовують індивідуальний пакет або бинт і вату: рану закривають стериль­ним матеріалом (ватно-марлева подушечка, сер­ветка, бинт), поверх накладають бинт або вату або другу подушечку пакету перев'язувального індивідуального, згорнуті у вигляді валика, а потім туго забинтовують. Проте тугу пов'язку не слід накладати занадто туго.

Якщо після накладання пов'язки нога чи рука посиніє, то це означає, що пов'язка зда­вила вени, відтік крові до серця ускладнений і вона застоюється. У такому випадку крово­теча може тільки посилитися.

Пальцеве притискання артерії — най­більш простий спосіб тимчасового припинення артеріальної кровотечі. Затискання здійснюєть­ся не в рані, а вище — ближче до серця, в тій точці, де артерія лежить неглибоко та може бути знайдена за пульсом і придавлена до кіст­ки (див. рис. 228).

При ушкодженні судин обличчя або голо­ви, шиї потрібно швидко притиснути сонну артерію збоку від гортані до хребта.

При кровотечах у районі плеча і плечо­вого пояса потрібно притиснути підключичну артерію — до першого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в пахвовій ямці.

При кровотечі з рани на кисті або перед­пліччі потрібно придавити плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки. При кровотечах із ран стегна, гомілки і сто­пи, притискують стегнову артерію на середині пахової складки.

Ще одним досить простим методом при­пинення артеріальної кровотечі є максимальне згинання кінцівки в суглобі.

При ураженні підключичної артерії зупи­нити кровотечу можна, якщо зігнути в ліктях руки та максимально відвести їх назад і за­фіксувати на рівні ліктьових суглобів (див. рис. 229а).

Якщо уражена кисть або передпліччя, потрібно зігнути руку в ліктьовому суглобі до відказу і зафіксувати її в такому положенні (див. рис. 229г).

Якщо поранено гомілку або стопу, потріб­но покласти в підколінну ямку валик із вати і марлі, максимально зігнути ногу в колінному суглобі і в такому положенні затягнути її ре­менем (бинтом, рушником, косинкою) (див. рис. 229в).

При пульсуючій кровотечі з рани стегна потрібно ватно-марлевий валик покласти в па­хову ділянку, стегно максимально притиснути до живота іч закріпити в такому положенні (див. рис. 2296). При припиненні кровотечі треба доставити потерпілого в лікарню не пізніше, ніж через годину.

 

Проникаюі поранення грудної клітини надзвичайно небезпечні тим, що при них мо­жуть бути пошкоджені внутрішні органи (серце, легені, аорта), поранення яких ведуть до тяжко­го внутрішнього крововиливу і швидкої смерті. Крім того, небезпека для життя пораненого обумовлена попаданням повітря в плевральну порожнину (пневмоторакс) і в результаті цьо­го здавлюванням легенів, зміщуванням серця (див. рис. 230).

 

На рану грудної клітини слід негайно на­класти герметизуючу (оклюзіонну) пов'язку за допомогою липкого пластиру, який наклада­ється у вигляді черепиці, за допомогою марлі, змоченої вазеліном, або з ППІ: на рану кла­деться стерильна ватно-марлева подушечка, потім прогумована оболонка індивідуального перев'язувального пакета, що не пропускає повітря, і туго забинтовується. Герметизуючий матеріал повинен повністю закривати рану, виступаючи за її краї на 1-2 см.

Проникаючі поранення живота можуть призвести до розриву печінки, селезінки з ряс­ною внутрішньою кровотечею або до ушко­дження шлунка та кишки і запаленню очере­вини (перитоніту). Описана ситуація нерідко ускладнюється випаданням через рану черевної стінки кишківника або сальника.

Органи, що випали, в жодному разі не вправляти, а прикрити стерильною (чи­стою) тканиною, марлею, поверх якої накласти шар вати і закріпити пов'язкою. Не поїти і не годувати хворого, не давати ліки через рот. Транспортувати його в лежачому положенні з піднятою верхньою частиною тулуба та зі­гнутими в колінах ногами.

Найбільш надійним способом припинення сильної артеріальної кровотечі є накладання джгута.

 

Сучасний гумовий джгут — гумова стрічка довжиною 125 см, шириною 2,5 см із кріплен­ням на кінцях.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.