Рослинність субтропічного поясу

Субтропічні пояси займають менші площі, ніж помірні. Розташовані вони в основному між 30° і 40° широти в обох півкулях. Тільки в окремих випадках під захистом гірських хребтів ці межі розширюються до 46°, а на східних окраїнах материків під впливом холодних вітрів і океанічних течій вони відсунуті в нижчі широти — до 35°.

Субтропічним поясам властива сезонна зміна помірного (взимку) і тропічного (влітку) повітря. Різні співвідношення тепла й вологи зумовлюють дуже складну конфігурацію природних зон. Для західного приокеанічного сектора характерні середземноморські жорстколистяні ліси та чагарники, для континентального сектора — напівпустельні і пустельні, які займають величезні території. Тривалість сезону зволоження при русі до східного узбережжя материка збільшується і режим опадів стає більш рівномірним. Пустелі і напівпустелі змінюються степами і преріями, які через рідколісся переходять у мусонні ліси.

У субтропічних і тропічних країнах є ряд рослинних угруповань, аналогічних деяким фітоценозам помірних широт. Це хвойні, мішані й листяні ліси, пустині, болота. Але ці фітоценози складаються з інших видів рослин і мають деякі свої особливості. Наприклад, у хвойних лісах острова Кріт ростуть кипариси, в гірських лісах Атласу і в Лівані — кедри, в лісах Бразилії — араукарії. Листяні ліси в м'якому середземноморсько-атлантичному кліматі представлені подекуди каштанами і волоським горіхом. В Індії болота вкриті густими заростями бамбука, а в долині Нілу — папірусу. В пустинях Мексики ростуть кактуси, агави, колючі чагарники з мімозових та ін.

Субтро́піки — перехідний від тропічного до помірного кліматичний пояс Землі. Субтропіки розташовані приблизно між 25° і 45° у північній і південній півкулі. У цих регіонах, як правило, спостерігаються тропічне літо і нетропічна зима. Субтропіки часто ділять на аридні (середземноморський клімат), вологі і напіввологі. Поширене визначення називає клімат субтропічним, якщо середньорічна температура становить більш ніж 20 °C, а середня температура найхолоднішого місяця (січня або липня залежно від півкулі) знаходиться нижче за цю відмітку, але перевищує 0 °C. У субтропіках збереглися релікти раннього кайнофіту (середній Крейдяний період).

У субтропічних поясах північної та південної півкуль, що лежать на межі тропічних та помірних кліматичних поясів, влітку поширюються тропічні повітряні маси, взимку ж помірні приносять атмосферні опади (500 мм). Літо спекотне від +30° до +50°С, посушливе; зима доволі прохолодна з частими дощми, снігопадами, але стійкого снігового покриву не утворюється. В глибинах континентів зима посушлива (до 120 мм) з морозами до —20°С, літо жарке (до +50°С).

68. Світло як екологічний фактор

Світло — це важливий фактор середовища, який визначає біологічні ритми (добові, місячні, річні) у житті більшості тварин та здатність їх орієнтації у просторі. Джерелами світла на Землі є Сонце, Місяць, зірки і біолюмінесценція. Важливим аспектом світла, як екологічного фактору, є його інтенсивність та спектр, як у видимому, так і в ультрафіолетовому, й інфрачервоному діапазонах довжин хвилі.

Світло є основним джерелом енергії, яка засвоюється рослинами у вигляді хімічних зв'язків у цукрах, а ті з рослинною біомасою є їжею для тварин. Сонячна енергія, яку зелені рослини поглинають і використовують у процесі фотосинтезу, називається фізіологічно-активною радіацією (ФАР). Це промені з довжиною хвилі 0,4…071 мкм, проте рослина поглинає енергію в цих межах неоднаково. До того ж, в житті рослини поза якістю світлових променів велике значення має кількість світла, тобто інтенсивність освітлення, яка буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду і залежить також від широти місцевості. Рослини на нашій планеті ростуть у різних світлових умовах: від надмірно освітлених гір, пустель, степів до напівтемних печер та морських глибин. Тому в рослин у процесі природного добору виникли численні пристосування до життя відповідно до того чи іншого світлового режиму. За відношенням до світла рослини поділяються на три основні групи: світлолюбні, або геліофіти (гр. helios — сонце і phyton), тінелюбні, або сциофіти (гр. skia — тінь і phyton), та тіневитривалі.

Світло впливає на біологічні ритми тварин, у зв'язку із адаптацією тварин до природних джерел світла на поверхні планети. Добові зміни освітленості відзначаються високою регулярністю, оскільки відбуваються завдяки астрономічним процесам — обертання Землі довкола своєї осі, і спричинюють добові зміни активності поведінки тварин. Так само річні зміни освітленості зумовлені кутом нахилу планети до своєї осі, і зумовлюють виникнення річних біоритмів у тварин. Місячні біоритми тварин зумовлені циклічністю зміни фаз Місяця, а відповідно й наростання чи спадання рівня нічної освітленості. Сприйняття тваринами спектральних відмінностей світла називається зором, який може бути монохромним або чорно-білим (наприклад, деякі черви, двостулкові й черевоногі молюски), дихромним або двоколірним — сприймається синє та червоне (наприклад, більшість ссавців), трихромним або триколірним — сприймається синє, жовте і червоне (наприклад, примати і людина) та тетрахромним або чотириколірним — сприймається ультрафіолетове, синє, жовте і червоне (наприклад, більшість комах, птахи, плазуни, риби, головоногі молюски та ін.). Деякі тварини (наприклад, гримучі змії, комарі) сприймають ще й інфрачервоне випромінювання, яке вже є теплом, або тепловим випромінюванням.

Розглядаючи екологічне значення світла, слід відзначити його основну роль у фотосинтезі зелених рослин, оскільки воно сприяє утворенню органічної речовини – рослинної біомаси, тобто первинної біологічної продукції, від трансформації і використання якої залежить життя на Землі.

Для рослин важливі промені видимої та невидимої частин спектра, особливо оранжево-червоні (0,65-0,68 мкм) і синьо-фіолетові (0,40-0,50 мкм). Найменше поглинаються жовто-сині (0,50-0,60), майже не поглинаються інфрачервоні. Причому "далеке" інфрачервоне проміння (довжина хвилі понад 1,05 мкм) бере участь у теплообміні рослин, а тому проявляє певний позитивний вплив, особливо при дії низьких температур оточуючого середовища

Життя на Землі підтримується завдяки потоку енергії, який випромінює велика зірка — Сонце. Сонячна енергія має велике значення для всіх процесів, що відбуваються на Землі: фізичних, хімічних, біологічних.

Від Сонця Земля отримує 99% енергії. Енергія, що йде від Сонця, перетворюється.

Поиск по сайту: