Родина Злакові (Тонконогові)

Родина Злакові. Види родини Злакові легко розпізнати — вони мають своєрідне стебло-соломину з вузлами та порожнисті міжвузлями. В Україні злакові виключно трав’янисті багаторічні, зрідка одно- та дворічні рослини. Листки прості, мають піхву, яка обгортає стебло, та листкову пластинку з паралельним жилкуванням; розташовані почергово. Квітки злаків дрібні, зібрані в колоски, які, у свою чергу, утворюють складний колос (жито, пшениця, пирій), волоть (просо, овес, рис), качан (маточкові квітки кукурудзи) або китицю (перлівка). Кожен колосок може мати від 1–2 квітки до 20 двостатевих або одностатевих квіток. Оцвітина в квітці проста, має дві плівочки, що знаходяться між двох лусок. Звичайно є три тичинки та одна маточка. Квітки бувають двостатеві та одностатеві. Серед злаків більшість вітрозапильні (жито, кукурудза, пирій, тимофіївка), та є самозапильні (пшениця, рис, ячмінь). Плід — зернівка з багатим на крохмаль і білки ендоспермом.

Роль злаків у житті людини дуже важлива, адже всі основні сільськогосподарські культури — зернові: пшениця, рис, жито, ячмінь, овес, кукурудза, сорго тощо. З їх зернівок виготовляють хлібні та макаронні вироби, використовують на корм для худоби, зі стебел цукрової тростини, яку вирощують у тропіках, отримують цукор. Із кукурудзи виготовляють олію. Лучні трави є кормом для свійських тварин. Основною зерновою культурою є пшениця.

Розрізняють озимі та ярові форми цієї рослини. Озима пшениця більш холодостійка, її висівають у вересні, до настання зими вона проростає та загартовується. Озима пшениця дає більші врожаї, ніж яра пшениця, яку висівають навесні, а влітку того ж року збирають урожай. Серед дикорослих злаків у степах України гідне місце посідають види ковили. Під впливом господарської діяльності людини (розорювання степів, випасання худоби) ці рослини зникають, тому потребують охорони. Серед 11 тис. видів злаків зустрічаються і бур’яни — пирій, вівсюг, мишій.

Тонконогові або Злакові — родина однодольних рослин, відомо приблизно 11000 видів, 340 з яких в Україні. Це одно-, дво- та багаторічні трави, які поширені на всіх континентах крім Антарктиди.

Загальна характеристика Коренева система, як і у всіх однодольних, мичкуватого типу. Мають стебло — соломину. Пагін часто є кореневищем. Тонконоговим властивий інтеркалярний ріст (пагін складається з вузлів та міжвузлів). Тонконогові мають порожнє всередині стебло — соломину, на якому чітко видно вузли та міжвузілля. Листки лінійні, з паралельним жилкуванням, сидячі; у місці переходу листкової пластинки в піхву є язичок (плівчастий виріз).

Квіти дрібні, анемогамні, в основному двостатеві. Зустрічаються дводомні рослини (наприклад кукурудза). Суцвіття тонконогових, як правило, — складний колос (у культурної кукурудзи жіноча квітка — складний початок, а чоловіча квітка — волоть). Квітка тонконогових складається з двох лусок, має трипроменеву симетрію. Маточка одна з двома приймочками. Тичинок 3 або 6.

Родина Лінійних

Родина Лілійні включає на сьогодні 3700 видів, поширених у Західній, Східній та Середній Азії, Європі.

Лілійні — багаторічні трав’янисті рослини. Квітки мають будову, типову для однодольних — оцвітина проста віночкоподібна, здебільшого складається з 6 вільних, інколи зрослих листочків, 6 тичинок і однієї маточки. Здебільшого квітки зібрані в суцвіття (китиця, зонтик), та є і поодинокі. Плід — коробочка. У більшості видів є видозмінені пагони (цибулина). Деякі види вирощуються як декоративні рослини (тюльпан, лілія). Виведена велика кількість сортів (понад 8 тис.) тюльпанів. Дикорослі види тюльпана та лілії в Україні знаходяться під охороною. Більшість дикорослих видів тюльпана (їх усього 8) зростає в степах, лілія — переважно в лісах.

Клас — Однодольні рослини

Лілійні мають квітки здебільшого правильні, з простою, яскраво забарвленою віночковидною оцвітиною з шести листочків, розміщених у два круги. Тичинок шість. Зав’язь тригнізда, верхня, з одним стовпчиком із суцільною або трироздільною приймочкою. Плід — тристулчаста коробочка з центральним сім’я-носцем або ягода. Лілійні — багаторічні рослини, що розмножуються цибулинами або кореневищами. Листки лінійні або видовжені, паралельно- або дугожилкові. Серед них трапляються дерева (юки, драцени), але здебільшого — трав’янисті рослини, які поширені по всій земній кулі. їх загальна кількість досягає 3000 видів. З культурних рослин до родини лілійних належать види цибулі і часнику. Вирощуються також холодок і новозеландський льон. Через яскраве забарвлення часто великі квітки лілійних використовують як декоративні (квітучі рослини: лілії, гіацинти, тюльпани та ін.). Зустрічаються лікарські: конвалія, алое, чемериця. Злісними бур’янами в чорноземній смузі є види дикої цибулі

57. Родина Льонові

Рід налічує близько 200 видів, які ростуть в помірних і субтропічних регіонах світу. Рід включає Льон-довгунець, луб'яні волокна з яких використовуються для виробництва білизни, а насіння для виробництва лляної олії.

Льон — основна прядивна культура в Україні. При його вирощуванні одержують три цінних види продукції — високоякісне волокно, висихаючу олію і технічну сировину (кострицю). Волокно характеризується високими технологічними якостями — міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в три рази — шерстяне. З нього виготовляють багато побутових, технічних, тарних і пакувальних тканин. Вони міцні, стійкі проти гниття, мають високі гігієнічні якості.

Насіння містить 35—42% висихаючої олії (йодне число 165—192) і близько 25% білкових речовин. Олію широко використовують у харчовій, лакофарбовій, миловарній, паперовій, електротехнічній промисловості та в медицині.

Льон належить до родини льонових, яка включає 22 роди. Він об'єднує понад 200 видів, серед яких є однорічні й багаторічні трав'янисті рослини. Господарське значення має тільки культурний, або звичайний, , який широко використовують на волокно і насіння.

Коренева система стрижнева. Головний корінь проникає у грунт на глибину більше 1 м. По всій довжині головного кореня утворюється бічне коріння першого порядку, яке в результаті послідовного гілкування досягає п'ятого-шостого порядку. Характерною особливістю кореневої системи є густе розміщення бічних коренів першого порядку зверху головного кореня не глибше 30 см. Стебло гладеньке, циліндричне, тонке. Залежно від різновидності має висоту від 15—20 до 100—120 см, розгалужується тільки зверху або від основи по всій довжині. З цим пов'язане і різне використання форм льону. Стебло світле або сизо-зелене. Листки сидячі, ланцетні, цілокраї, зелені або сизі, густо розміщені на стеблі почергово, гладенькі, із восковим нальотом, 26—30 мм завдовжки і 2—4 мм завширшки.

Суцвіття — зонтикоподібні китиці, розміщені на верхівці стебла і його бічних розгалуженнях. Квітка п'ятірного типу, симетрична, складається із чашечки, що має п'ять загострених зелених чашолистиків із війками по краях, віночка, який складається з п'яти пелюсток голубого кoльору, звужених до основи,і п'яти тичинок із синіми або рідше жовтими пиляками, п'ятигніздої зав'язі, яка зверху має п'ять стовпчиків. Льон належить до самозапильних рослин.

Плід — п'ятигнізда, округла, зверху загострена коробочка. Повними перегородками вона поділяється на п'ять гнізд, а кожне гніздо неповними перегородками — на дві частини, в яких утворюється, як правило, по одній насінині. В нормально розвинутій коробочці може бути не більше 10 насінин. Насіння яйцеподібної форми, з вузьким, трохи загнутим носиком, коричневе з різними відтінками.. Поверхня блискуча, гладенька, слизька. Довжина 3,2—4,8, ширина 1,5—2,2 мм. Маса 1000 насінин — 3,5—6,5 г. Насінина складається з оболонки, ендосперму і зародка. Зверху вона покрита тонкою оболонкою, яка складається із шести шарів: кутикули, епідермісу, шару клітин повітроносної паренхіми, шару кам'янистих клітин, другого шару клітин паренхіми й пігментного шару, від якого залежить коричневе забарвлення насінини. Під оболонкою знаходиться ендосперм, багатий на білки та олію. Всередині насінини знаходиться зародок, який складається з короткого корінця, двох сім'ядольних листочків і бруньки між ними.

Морфологічна і анатомічна будова стебла. Основна продуктивна частина стебла льону-довгунця — стебло. В ньому міститься 20—30% волокна. Розрізняють загальну і технічну довжину стебла. Загальна довжина — відстань від місця прикріплення сім'ядольних листочків до верхньої коробочки. Технічна довжина вимірюється відстанню від місця прикріплення сім'ядольних листочків до початку розгалуження суцвіття. У цій частині стебла утворюється найцінніше довге волокно.

Родина Осокові

Осокові — трав'янисті, здебільшого багаторічні кореневищні рослини. Вони дуже подібні до злаків. Осокові мають переважно тригранні стебла без потовщень у вузлах, з лінійними, ланцетними або шиловидними листками, в яких піхви замкнуті і відсутній язичок. Листорозміщення чергове по трьох боках стебла. Краї листків гостро-шорсткі. Квітки в них або одностатеві, або двостатеві, зібрані в колоски, які в свою чергу сидять у волотистих, колосовидних або зонтиковидних суцвіттях. Квітки дрібні, непоказні, вітрозапильні. Оцвітина у квіток шестилиста, але частіше відсутня, а замість неї є одна або дві луски. Внутрішня луска, яка містить в собі зав'язь, у осок називається мішечком. Справжня; оцвітина іноді перетворюється в щетинки і волоски. Тичинок три, рідко дві. Маточка одна з трьома або двома нитковидними приймочками, що зрослися при основі. Запилення відбувається вітром перехресно, бо пиляки звичайно розкриваються лише І після того, як відсохнуть приймочки. Плід — горішок або сім'янка — у осок міститься в мішечку, який утворюється із зрослого краями приквітка.

До осокових належать роди: осока, пухівка, комиш, смикавець та ін.. Загальна кількість видів осокових перевищує 13000.

Родина осокові відноситься до класу однодольних відділу покритонасінних (квіткових) рослин

Розміри осокових рослин варіюють від декількох сантиметрів (рід болотниця) до декількох метрів (роди сить, мапанія). Це багаторічні, рідше однорічні трав'янисті рослини. У осокових є підземне кореневище, воно може бути коротке вертикальне або довге горизонтальне. Стебла осокових тригранні, іноді циліндричної форми, що мають вузли, зближені в основі. Подовжені міжвузля розвиваються виключно у генеративних пагонів. Листя осокових трирядне, листові пластинки лінійні, жорсткі. Кожен лист охоплює стебло на зразок трубки. У деяких видів осокових листя рівномірно розташовано на стеблі, у інших - листя сконцентроване біля основи (багато з роду осок) або у верхівки стебла (папірус). Велика частка в листі і стеблах осокових доводиться на механічні тканини, просочені кремнеземом. Це пояснює їх широке застосування як покрівельного і виробного матеріалу.

Квітки осокових, непримітні та дрібні, запилюються вітром. Можуть бути двостатеві та одностатеві (у однодомних рослин). У деяких видів з даної родини колоски поодинокі. Рослини з осокових утворюють однонасінні горіхоподібні плоди з оплоднем різного ступеня жорсткості.

Деякі види осокових є хорошими пасовищними, інші - сінокісними рослинами. Із стебел, листя і кореневищ рослин даної групи виготовляють кошики, мотузки, рогожі, циновки. Їх також використовують як будівельний матеріал. Бульбоподібні нарости на кореневищах чуфи з родини осокових можна вживаючи в їжу. Вони йдуть на корм сільськогосподарським тваринам. Багато осокових рослин - торфоутворювачі. Деякі представники осокових є лікарськими травами, є серед них декоративні рослини (види роду сить - циперус, пухівка, осока).

Родина Пасльонові

Пасльо́нові — родина квіткових рослин, багато з представників якої використовуються в їжу, тоді як деякі інші — отруйні (деякі мають як їстівні, так і отруйні частини). Родина включає такі рослини: дурман, баклажан, мандрагора, беладона, капсикум або перець, картопля, тютюн, помідор, томати(помідор), петунія та блекота. Представники родини пасльнових у великій кількості вирощуються людиною, вони є важливим джерелом їжі, спецій і ліків.

Квітки зазвичай конічні або у формі лійки, з п'ятьма пелюстками, зазвичай об'єднаними. Листя чергується, часто з волохатою або клейкою поверхнею. Плоди — ягоди, як у випадку з помідором, або коробочки (тобто відкриваються при висиханні, випускаючи насіння), як у випадку з дурманом. Насіння кругле та плоске, 2-4 міліметри в діаметрі. Тичинки зазвичай присутні у кількості, кратній чотирьом (звичайніше всього чотири або вісім).

Деякі рослини родини Пасльонові занесені до Червоної книги України, наприклад, беладона звичайна.

Клас — дводольні рослини

Однорічні або багаторічні трави і кущі. Серед пасльонових багато отруйних рослин, що містять отрути: соланін, атропін, нікотин та ін. Листки чергові, без прилистків. Квітки правильні (крім блекоти), воронковидної, колесовидної або зірчастої форми. Чашечка звичайно зрослолиста, п'ятинадрізна, а віночок п'ятилопатевий. Тичинок стільки, скільки часток віночка. Маточка з верхньою двогніздою зав'яззю, одним стовпчиком і суцільною приймочкою. Нектарник при основі маточки виділяє мед. Плід — ягода або коробочка, частіше двогнізда.

Пасльонові поширені по всій земній кулі. їх налічується до 1700 видів..

Листки прості без прилистків. Запилюються квітки комахами, є і самозапильні (картопля). У медицині використовують беладону, дурман, блекоту тощо. Є в родині рослини, що використовують як декора­тивні: петунія, фізаліс, деякі сорти тютюну, перцю. Вирощують технічні культури: тютюн, махорку як сировину в медицині, а також для виготовлення цигарок.

До загальних ознак родини пасльонових можна віднести наявність зросло пелюсткового віночка за рахунок зрощення пелюсток. Причому квітка має 5 чашолистків, 5 пелюсток та 5 тичинок. У більшості своїй пасльонові - це трав'янисті рослини. Крім рослин, що мають плоди-ягоди, родина пасльонові включає рослини з плодами-коробочками.

На багатьох пустирях, в покинутих місцях, в житлах людини зустрічаються такі отруйні рослини, як білена та дурман. Дурман - теплолюбна рослина росте в південних регіонах, тоді як білена частіше зустрічається в північних областях. Будова їх квіток схожа. Вони воронкоподібні з довгими трубочками і нагадують більше квітки тютюну, ніж картоплі. Ці рослини мають плід - коробочку. Білена і дурман настільки отруйні, що можуть спричинити смерть людини. Але якщо ці отруйні речовини використовувати в маленьких концентраціях, то вони стають лікарським засобом. Цю їх особливість застосовують у фармацевтичній промисловості. Листя білени використовують для приготування ліків з протисудомними властивостями.

Родина Розові

Родина Розові представлена деревами, кущами, напівкущами та травами. Більшість плодових дерев, які вирощують в Україні, з родини Розові: яблуня, груша, вишня, абрикос, слива; з кущів — ожина, малина, шипшина тощо. За особливостями будови квіток їх об’єднали в одну родину. Квітки розових правильні, мають подвійну оцвітину — чашечка складається з п’яти чашолистиків, часто зрослих, віночок з п’яти вільних пелюсток. Тичинок у квітці розових багато, маточка може бути одна (у яблуні, сливи) або багато (малина, суниця). Квітколоже у розових може бути плескате, опукле та увігнуте. Квітки або поодинокі (айва), або зібрані в су-цвіття зонтик (вишня), щиток (яблуня, горобина) або китицю (черемха). Плоди різноманітні — соковита кістянка (вишня, черешня, абрикос, персик), збірна кістянка (малина, ожина), соковите яблуко (яблуня, айва, груша), суничина: на поверхні розрослого м’ясистого квітколожа плодики — сухі сім’янки (суниці), багатогорішок — усередині розрослого квітколожа (шипшина). Є й інші сухі плоди: горішки, сім’янки, коробочки. Види родини розових мають надзвичайно велике господарське значення: плодово-ягідні культури, лікарські рослини, багаті на вітаміни, олійні, декоративні. Плоди цих рослин не тільки смачні, а й мають лікувальні властивості. Шипшина — вітамінна рослина, використовується і для виведення нових сортів троянд.

Клас — дводольні рослини

Плоди різноманітні: це або однонасінні горішки, або кістянки, або багатонасінні коробочки, або ягодоподібні, або вони зібрані у вигляді складної кістянки, або складної сім’янки. Плід іноді буває несправжній. Загальна кількість розових досягає 2000 видів.

Внаслідок великої різноманітності родів родина розових підрозділяється на підродини: спірейні, розові, сливові, яблуневі.

Одні представники мають поодинокі квіти (айва), в інших зібрані у суцвіття зонтик (вишня), щиток (яблуня), китиця (черемха).

Листки в розових можуть бути як прості (у груші, абрикоса), так і складні (у суниці, перстачу).

Зустрічаються серед розових і декоративні рослини (сакура, кизильник, хеномелес, керія японська, спірея, шипшина, різні види троянд).

Поиск по сайту: