Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Формування інгредієнтного складу функціональних харчових продуктів



Наукова стратегія і практика створення продуктів здорового харчування з використанням макро- і мікронутрієнтів включає:

• медико-біологічні аспекти — передбачають вибір носія й добавки, що корегують хімічний склад продукту, рівень і безпеку збагачення;

• технологічні аспекти — розглядають питання якості продукції, збереженості мікронутрієнтів і їх сумісність з іншою сировиною, а також взаємодію з окремими компонентами харчової системи;

• клінічну ефективність, яка повинна підтвердити на основі методів доказової медицини біологічну доступність збагачувального компоненту, а також надійність корекції дефіциту й поліпшення стану здоров'я з використанням спеціалізованих, функціональних продуктів харчування.

В числі наукових принципів створення здорового харчування (спеціалізовані, функціональні, збагачені) можна виділити наступні:

1. У створенні харчових продуктів здорового харчування слід використовувати ті мікронутрієнти, дефіцит яких реально має місце, достатньо широко розповсюджений і безпечний для здоров'я наприклад, вітамін С, групи В, мінеральні речовини — йод, залізо, кальцій.

2. Мікронутрієнти й біологічно активні речовини слід добавляти у продукти масового споживання, доступні для всіх груп дитячого та дорослого населення і регулярно використовуються в повсякденному житті (борошно, хлібобулочні вироби, молоко й кисломолочні продукти, сіль, цукор, напої, продукти дитячого харчування).

3. Регламентований, гарантований виробником вміст мікронутрієнтів у збагаченому ними продукті харчування повинен бути достатнім для задоволення за рахунок даного продукту 20—50 % середньої добової потреби у цих мікронутрієнтах з урахуванням звичайного рівня споживання збагаченого (спеціалізованого, функціонального) продукту.

4. Технологія створення продуктів здорового харчування внаслідок додаткового включення мікронутрієнтів повинна забезпечити максимальну їх збереженість з урахуванням можливості хімічної взаємодії з компонентами іншої сировини.

5. Введення мікронутрієнтів у харчові продукти не повинно погіршувати споживні властивості продуктів: зменшувати вміст і засвоюваність інших харчових речовин, суттєво змінювати смак, аромат, свіжість продуктів, скорочувати термін їх придатності.

Сумарна кількість харчових речовин у збагаченому продукті повинна бути вказана на етикетці як в абсолютній величині, так і у відсотках від фізіологічної добової потреби.


 




tr


               
   
   
 
   
 
   
 
   
 
   
 
 
 

6. Ефективність продуктів здорового харчування (спеціалізованих, функціональних, збагачених) повинна бути підтверджена апробацією на репрезентативних групах людей, які потребують такого харчування, демонструють не лише їх безпеку, смакові якості, але й добру засвоюваність, здатність суттєво поліпшувати забезпеченість організму мікронутрієнтами. Вибір харчових мікронутрієнтів або природних джерел біологічно активних речовин повинен базуватися на основних критеріях розроблених ВООЗ (рис. 2.1).

Використання високотехнологічних і стабільних форм добавок (мікрокапсули, вітамінно-мінеральні комплекси)

Відсутність взаємозв'язку мікронутрієнта з компонентами харчової маси, що призводить до зниження вмісту або засвоєння інших харчових речовин

Рис. 2.1. Критерії вибору харчових мікроінгредієнтів або природних джерел біологічно активних речовин Існує кілька технологій введення мікронутрієнтів у харчові маси (рис. 2.2). Вони можуть бути зведені до відповідних методів з урахуванням особливостей складу, форми, властивостей та ін.

<=$

Висока біозасвоєність мікронутрієнта протягом усього періоду зберігання збагаченого продукту

С==РІ

Оптимальна вартість добавки

IZZ3 і—~jkT

С~^| Допустимі фізико-хімічні властивості добавки (колір, розчинність, розмір частин)

Підбір технології

Проста технологія внесення добавок мікронутрієнтів (сухе змішування зпродуктом, розпилювання добавки на поверхні тощо)

Розчинення мікроінгредієнтів у воді або іншому рідкому носії
Розчинення мікроінгредієнтів у жирах і оліях
Сухе змішування мікроінгредієнтів

Нанесення

(набризкування)

розчинів мікро

інгредієнтів на

поверхню

продукту

Нанесення спеціального покриття на поверхню продукту

Адгезія

(налипання)

мікроінгредієнтів

на поверхню

продукту

Рис. 2.2. Способи внесення мікроінгредієнтів у харчові маси


Набуття властивостей функціонального інгредієнту досягається спеціальним обробітком, внаслідок чого забезпечується стабільність. Додатково функціональний інгредієнт повинен бути стандартизований за вмістом активної основи, щоб інформацію про нього можна було винести на етикетку харчового продукту. Необхідні чіткі рекомендації щодо застосування кожного функціонального інгредієнту у виробництві харчових продуктів, особливо з метою забезпечення його стабільності в ході технологічного процесу і терміну придатності виробленого функціонального продукту.

На ринку функціональних інгредієнтів працюють крупні компанії, які мають досконалу наукову базу і значний виробничий досвід. Серед них виділяються наступні лідери:

• швейцарська компанія «DSM Nutritional Products» займає провідні позиції в галузі досліджень, розробок і виробництва вітамінів та каротиноїдів;

• «PIantextrakt»(HiMe44HHa) розробляє і виробляє екстракти корисних рослин і чаїв;

• «Diana Natural» (Франція) — відомий виробник концентратів фруктових і овочевих соків, пластівців та порошків;

• «Roquette» (Франція) виробляє підсолоджувачі на базі цукроспиртів для діабетичних кондитерських виробів, а також розчинні харчові волокна.

Збагачувати біологічно активними речовинами можна більшість продуктів, особливо молоко, хліб, спреди, соки, безалкогольні напої, крупи, зернові сніданки і продукти швидкого приготування. У цьому керуються наступними принципами:

• продукт повинен споживатися регулярно і бути універсальним;

• щоденне споживання не повинно суттєво відрізнятися;

• функціональний інгредієнт не повинен змінювати основні органолептичні властивості збагаченого продукту;

• технологія харчового продукту повинна гарантувати використання функціональних інгредієнтів без втрати ними біологічно активних властивостей;

• використання функціонального інгредієнта повинно бути економічно вигідним;

• порція продукту повинна містити від 15 до 50 % рекомендованої норми споживання (РНС) рівномірно розподіленого функціонального інгредієнту.

Основними аспектами створення функціональних інгредієнтів є: вибір групи населення, для якої призначений збагачений харчовий продукт, особливості роботи з окремими функціональними інгредієнтами питання законодавства.

Функціональні продукти можна розділити на натуральні— від природи містять велику кількість фізіологічно функціональних інгредієнтів та штучні — набули функціональні властивості внаслідок спеціальної технологічної обробки (вилучення некорисних інгредієнтів, концентрації функціональних інгредієнтів, збагачення додатковими біологічно активними речовинами або комбінуванням прийомів).

Компоненти харчових продуктів за кількісним вмістом поділяють на макро-нутрієнти(домінуючі компоненти, що складають 90—98 % загальної кількості харчових речовин) та мікронутрієнти,представлені в мікрокількостях. Функціональні продукти відрізняються від традиційних відсутністю антинутрієнтів та підвищеною і збалансованою кількістю мікронутрієнтів— нутріцевтиків (рис. 2.3).


 


38



       
 
   
 

Харчові інгредієнти

Харчові добавки
Біологічно активні добавки (БАД)



©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.